Ухвала суду № 25225490, 18.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2012 р. м. Київ К/9991/67017/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника позивача Потоцької С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції (СДПІ) по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011

у справі №2а/0570/10328/2011

за позовом Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Азовзагальмаш»

до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011, позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку №0000651322/23321/10/15-16-23/5 від 07.06.2011, №0000661322/23500/10/15-16-23/5 від 07.06.2011.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.12.2010 по 28.02.2011, за результатами якої було складено акт №315/15-16-23/5-25328954 від 20.05.2011.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з не підтвердженням факту сплати частини залишку від'ємного значення податку на додану вартість за січень 20011 року внаслідок чого у нього відсутнє право на бюджетне відшкодування по декларації за лютий 2011 у сумі 39636296 грн.; а також підпункт 198.6 ст.198, п.201.12 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок чого завищена сума від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2011 на 3792332 грн.

На підставі акта перевірки 07.06.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення форм «В3»№0000651322/23321/10/15-16-23/5, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за лютий 2011 року на суму 39636296 грн., та податкове повідомлення-рішення форми «В4»№ 0000661322/23500/10/15-16-23/5 від 07.06.2011, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за січень 2011 року на 3792332 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право позивача на віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 3792332 грн., сплаченого митним органам, посвідчено вантажно-митними деклараціями №7001/2011/001163 від 31.01.2011, №7001/2011/001059 від 27.01.2011 та №700/2011/000248 від 10.01.2011, складених при митному оформленні імпорту колісних пар, придбаних за контрактами №5-ОМ-ЮР від 11.01.2011 та №8-ОМ-ЮР від 11.01.2010 укладеними з ВАТ «Рославський вагоноремонтний завод», що відповідає вимогам п.201.12 ст.201 Податкового кодексу України.

Висновки акта перевірки про наявність підстав для зменшення податкового кредиту за січень 2011 року оскільки відповідно до п.2, 10 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574, право на віднесення сплачених митному органу сум податку на додану вартість до податкового кредиту у січні 2011 року, можуть посвідчувати лише оригінали вантажно-митних декларацій, які позивачем до перевірки надані не були, не знайшли свого підтвердження. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наявність у позивача оригіналів вантажно-митних декларацій як до перевірки так і після неї підтверджується матеріалами справи, зокрема, поясненнями свідків, актом перевірки №3246/15-10-23/5-25328954 від 21.04.2011, у якому відображено вантажно-митні декларації, використані під час перевірки, у тому числі і ті, щодо наявності оригіналів яких заперечує відповідач у спірному акті, та зроблено висновок про відсутність завищення задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року, а також наданими позивачем оригіналами спірних вантажно-митних декларацій.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено правомірність своїх висновків щодо порушення позивачем п.198.6 ст.198 та п.201.12 ст.201 Податкового кодексу України, що спричинило завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2011 року на 3792332 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентовані статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно положень пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами встановлено, що позивачем подано відповідачу декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування, згідно яких підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 39636296 грн. Згідно з додатком 2 до декларації частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування складається з відповідних сум за грудень 2010 року у сумі 1114545 грн. та січень 2011 року у сумі 38521751 грн.

На підтвердження дотримання вимог щодо сплати податку на додану вартість постачальникам товарів позивачем надані копії платіжних доручень, згідно яких ним у січні 2011 року здійснена оплата за договором №58ТД/3РСБ-02018 від 27.05.2010 ВАТ «Азовзагальмаш», №53ТД від 12.05.2010 ТОВ «Торговий флот Донбасу»та №У462/2009 від 22.12.2009 ТОВ «Інтерпайп Україна», чим спростовуються доводи відповідача про не підтвердження факту сплати частини залишку від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2011 року.

При цьому судами попередніх інстанцій правильно зазначено про безпідставність висновків відповідача що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем за товар, який отримано у попередніх податкових періодах, постачальникам таких товарів, оскільки положення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України не містить такого застереження, у той час як п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачає датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту дату тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність висновку податкового органу щодо не підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 39636296 грн. є правильними.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених в ній мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

Суддя Л.В. Ланченко