Ухвала суду № 25225471, 21.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" червня 2012 р. м. Київ К-15366/10

К-15366/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010

у справі № 2а-36225/09/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна районна аптека № 166»

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010, позов задоволено: скасовано рішення Чугуївської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.10.2008 № 0004022311.

Висновок суду вмотивований посиланням на встановлені у судовому процесі обставини щодо обліку позивачем готівкових коштів у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів та про не відповідність штрафних санкцій, застосованих до позивача, положенням пункту 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»з огляду на те, що ці санкції встановлені не законом України, а підзаконним актом.

У касаційній скарзі Чугуївська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права .

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

ДПА у Харківській області проведено перевірку господарської одиниці позивача -аптеки, розташованої за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Білий Колодязь, вул. Леніна, 17. За результатами вказаної перевірки складено акт від 29.09.2008 № 8875/20/40/23/34172038 про порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320) (Положення № 637), а саме: відсутні записи про рух готівки у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) з 02.09.2008 по 28.09.2008 на загальну суму 33060,00 грн.

За наслідками перевірки прийнято рішення від 20.10.2008 № 0004022311 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 165300,00 грн.

Відповідно до абзаців 1, 2 та 3 пункту 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, за абзацом 5 вказаного пункту, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Вимога норми абзацу першого щодо оприбуткування готівки у день одержання готівкових коштів стосується кожного із зазначених способів проведення готівкових розрахунків.

Вказаними правовими нормами передбачено два способи оприбуткування готівки у касі підприємства: для осіб, які здійснюють розрахункові операції із застосуванням РРО -у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків, а для тих, які РРО не використовують, -у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У судовому процесі встановлено, що позивач при здійсненні розрахункових операцій проводив отримані готівкові кошти через зареєстрований належним чином РРО з видачею розрахункових чеків встановленого зразка, однак для оприбуткування отриманої в результаті розрахунків готівки помилково використовував касову книгу та прибуткові касові ордери.

При цьому згідно доданих до матеріалів справи доказів (копії витягу з касової книги, прибуткових та видаткових касових ордерів (а.с.43-170 т.1) готівкові кошти оприбутковувались в день надходження готівки у повній сумі такого надходження.

Таким чином, незважаючи на порушення позивачем норми пункту 2.6 Положення № 637 щодо вибору способу оприбуткування готівки, ціль правового регулювання вказаної норми, а саме облік надходження готівки до каси підприємства, була досягнута.

Застосування штрафних санкцій, які передбачені нормою абзацу 3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»(Указ № 436/95) за порушенням норм Положення 2.6 щодо не оприбуткування готівки не відповідає правильному застосуванню норм права.

Пунктом 22 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Ці конституційні засади в рівній мірі стосуються інших галузевих видів юридичної відповідальності.

Згідно зі статтею 238 Господарського кодексу України (ГК) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до преамбули Указу № 436/95 у редакції Указу Президента України від 11.05.1999 р. № 491/99 встановлення ним санкцій має на меті подальше вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами. Іншими словами, санкції згідно з цим Указом запроваджені за порушення норм, через які реалізується регуляторна політика держави у сфері готівкового обігу, при здійсненні суб'єктами господарювання господарської діяльності і спрямовані як і будь-які заходи юридичної відповідальності на припинення правопорушення та відновлення становища від негативних наслідків правопорушення.

Частиною 2 ст. 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України»від 08.06.1995 р. № 1/95-к (втратив чинність згідно із Законом України від 28.06.1996 р. № 254/96-ВР) Президент України був наділений повноваженнями видавати укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Пунктом 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.

Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436»від 07.09.2001 р. № 802/2001, яким встановлені фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, тобто визначено склад правопорушення, яке за своєю правовою природою є адміністративним правопорушенням (є елементом адміністративного охоронного правовідношення, що виникає у сфері регуляторної політики), та відповідальність за нього, прийнятий поза межами строку, встановленого пунктом 4 розділу ХV «Перехідні положення»Конституції України.

Вказані обставини у своїй сукупності виключають правомірність застосованих штрафних санкцій до позивача.

Крім того, встановлені у судовому процесі обставини порушення пункту 2.6 Порядку № 637 щодо вибору способу оприбуткування готівки при фактичному виконанні вимог щодо такого оприбуткування з врахуванням розміру штрафної санкції, яка застосована до позивача свідчать про недотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками, що настали від вчиненого позивачем правопорушення, та мірою відповідальності за нього.

Відповідно до пункту 8 частини 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно вирішив спір безвідносно до висновків, якими обґрунтоване судове рішення.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко