Ухвала суду № 25225464, 27.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2012 р. м. Київ К-15105/09-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі Хомініч С.В.

за участю представників:

від позивача: Лісовська Л.В., дов. №1981/л/10 від 13.04.2012

від відповідача: Савенко О.Ю., дов. від 19.04.2012

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі на постанову Господарського суду Житомирської області від 09.07.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2009 року у справі №11/96-НА за позовом Приватного підприємства «Капітолій»до Державної податкової інспекції у місті Житомирі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Житомирської області від 09.07.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2009 року, позовні вимоги ПП «Капітолій»до ДПІ у м. Житомирі задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.03.2007 №0000892301/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 940227,00грн. в тому числі 540329,00грн. -основного платежу та 399898,00грн. штрафних санкцій, та №0001591702/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 329,07грн., в тому числі 109,28грн. -основного платежу та 219.38грн. штрафних санкцій.

Рішення судів мотивовано тим, що за своєю правовою природою укладені позивачем договори про надання послуг на умовах діяльності програми «Лідер Плюс» не є договорами поворотної фінансової допомоги (позики). Щодо податку з доходів фізичних осіб судами встановлено, що вартість святкового вечора, проведеного за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а тому не може слугувати показником для визначення доходу конкретного працівника у вигляді «додаткового блага», а отже не є особистим доходом підзвітної особи. Соціальна пільга застосовується за одним місцем нарахування (виплати) місячного доходу, а відповідальність за подачу заяви про застосування пільги більш, ніж одному працедавцю покладена платника податку.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач 03.04.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 03.09.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Житомирської області від 09.07.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2009 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п. 1.22.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №932/23-1/30961540/0110, складеного за результатом виїзної планової перевірки ПП «Капітолій» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 30.09.2006, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.03.2007 №0000892301/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 940227,00грн. в тому числі 540329,00грн. -основного платежу та 399898,00грн. штрафних санкцій, та №0001591702/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 329,07грн., в тому числі 109,28грн. -основного платежу та 219.38грн. штрафних санкцій.

Підставою для визначення податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за період з 01.01.2004 по 30.09.2006 на суму 540329,00грн. та п.п.4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.п.6.3.3-е п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: не оподатковано дохід від працедавця як додаткове благо у вигляді представницьких коштів на святкові витрати та надано соціальну пільгу працівнику, який отримує доходи від підприємницької діяльності.

Згідно п.4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п.4.6.1 п.4.1. вказаного Закону України валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не включено, у вигляді: сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

Підпунктом 1.22.2 пункту 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснював фінансово-господарську діяльність у сфері надання послуг населенню, спрямованих на придбання товару на умовах діяльності Програми «Лідер Плюс».

Відповідно до пункту 1.3 договору учасник доручає Адміністратору суми «чистих внесків»використовувати для формування групи та його розподілу, а також здійснювати оплату товару або надавати позику на користь інших учасників групи.

Згідно умов діяльності Програми «Лідер Плюс»у випадку розірвання договору учаснику повертається сума, внесених ним на рахунок фірми коштів.

«Чисті внески»підприємство використовує виключно для формування фонду групи та його розподілу серед учасників відповідної групи. Оскільки, суми чистих платежів не переходять у власність позивача, через відсутність таких складових ознак власності як вільне користування та розпорядження, вони не можуть бути сумою поворотної фінансової допомоги (позики).

За таких обставин, сам по собі факт отримання коштів позивачем не може свідчити про отримання останнім доходу, оскільки ці надходження обтяжені зобов'язанням щодо їх повернення, проте строк повернення та сума чітко не визначені, а отже у позивача не було підстав для збільшення валових доходів.

Відповідно до частини 2 статті 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову покладається на відповідача.

А тому, з огляду на вищезазначене та з урахуванням відсутності доказів порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність визначення позивачеві податкових зобов'язань є правомірним.

Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Житомирської області від 09.07.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна