Ухвала суду № 25225363, 21.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" червня 2012 р. м. Київ К-1226/10

№ К-1226/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.08.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009

у справі № 2а-22693/09/1270 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ»

до 1. Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

2. Головного управління Державного казначейства України у м. Луганську в особі управління Державного казначейства у м. Луганську

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 101032,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.08.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009, позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 101032,00 грн. за січень, лютий, квітень, травень 2009 року

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вмотивований тим, що право позивача на бюджетне відшкодування у силу норм Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон № 168/97-ВР) не залежить від проведення зустрічних перевірок його контрагентів та сплати останніми сум податку на додану вартість до бюджету, сплачену позивачем у вартості товарів (послуг), а отже не може бути підставою для позбавлення його права на бюджетне відшкодування при реальності здійснення господарських операцій.

У касаційній скарзі Ленінська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм пункту 1.8 ст.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, пункту 19 ст.2, ст.9 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що позивач подав до Ленінської МДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за січень, лютий, квітень, травень 2009 року з розрахунками сум бюджетного відшкодування та заявами про виплату бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумах 47482,00 грн., 9541,00 грн., 3664,00 грн., 40345,00 грн. відповідно. Правомірність декларування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість підтверджені складеними за наслідками перевірок: довідкою від 12.06.2009 № 534/23-616/31673389, згідно якої підтверджено бюджетне відшкодування за січень 2009 року у сумі 9406,00 грн., а в сумі 38076,00 грн. не підтверджено з посиланням, як зазначено в довідці, на необхідність проведення додаткового комплексу заходів, направлених на встановлення достовірності відомостей, що є підставою для нарахування такого бюджетного відшкодування ПДВ. Довідкою від 23.06.2009 № 576/23-616/31673389 підтверджена сума бюджетного відшкодування 9541,00 грн. у податковому обліку за лютий 2009 року; довідкою від 03.08.2009 № 690/23-616/31673389 - 3664,00 грн. за квітень 2009 року та 40345,00 грн. за травень 2009 року.

За визначенням пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 вказаної статті встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на отримання бюджетного відшкодування від фактичної сплати контрагентами такого платника сум ПДВ до бюджету та можливістю податкового органу здійснити перевірки таких контрагентів, при умові, що платник податку придбав товари (послуги) та сплатив ці суми в ціні придбання останніх.

Будь-яких доводів на спростування факту придбання позивачем товарів та отримання послуг, суми ПДВ в ціні придбання яких включено ним до податкового кредиту та як сплачені -до сум бюджетного відшкодування, ДПІ не наводить. На дату касаційного перегляду справи ДПІ не надала даних зустрічних перевірок чи то іншої інформації, яка б свідчила про неправомірне декларування позивачем суми бюджетного відшкодування, що є предметом спору.

Враховуючи це, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.08.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко