Постанова № 25225357, 17.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2012 р. м. Київ К/9991/29117/11

24 травня 2012 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

при секретарі Подолянко Р.О.

за участю представників сторін

позивача Юхмана Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія»

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.12.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011

у справі № 2а-6031/09/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія») звернулось до суду, з урахуванням змін позовних вимог, з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі по тексту -відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві) від 26.03.2007 №00000938/1, від 17.01.2007 №00000738/0, від 17.01.2007 №00000838/0.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.12.2009, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Імпульс-Миколаїв Дистрибюційна Компанія»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.06.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 29.12.2006 №154/38-000/33513988.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 5.1, п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток, а також порушення п.п. 3.1.1, п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.3.1, п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством було занижено податок на додану вартість.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: від 17.01.2007 №00000738/0, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість на суму 31051,11 грн., із них основний платіж - 20700,74 грн., штрафні санкції - 10350,37 грн., від 17.01.2007 №00000838/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції на суму 451577,14 грн., із них основний платіж - 301051,42 грн., штрафні санкції - 150525,72 грн., від 17.01.2007 №00000938/0, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 570327,02 грн., із них основний платіж - 392175,18 грн., штрафні санкції - 178151,84 грн.

Судами також встановлено, що ТОВ «Імпульс-Миколаїв Дистрибюційна Компанія»уклало договір №05/05/1 з ТОВ «Асистент»щодо надання послуг по представленню продукції торгової марки «Wrigley»на території м. Миколаєва.

Згідно умов зазначеного договору ТОВ «Асистент»зобов'язувалось надавати замовнику ТОВ «Імпульс-Миколаїв Дистрибюційна Компанія»послуги по забезпеченню інформації по представленню продукції торгової марки «Wrigley»на території м. Миколаєва. Вказані послуги включають збір і надання інформації про роздрібні магазини (кіоски, лотки) на території м. Миколаєва, які продають жувальну гумку «Wrigley», збір і надання інформації про запас продукції «Wrigley»в торгівельній (роздрібній) точці.

В підтвердження виконання вказаних робіт та здійснення господарської операції ТОВ «Асистент»були виписані податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи, а також копії актів виконаних робіт.

На підставі вказаних податкових накладних ТОВ «Імпульс-Миколаїв Дистрибюційна Компанія», дійшовши до висновку, що витрати на оплату послуг ТОВ «Асистент»понесені ним у якості підготовки виробництва в межах його господарської діяльності, включило їх до складу валових витрат підприємства та відповідно до складу податкового кредиту.

В якості первинних документів, що підтверджували здійснення господарської операції позивачем були надані податкові накладні, виписані ТОВ «Асистент».

Судами попередніх інстанцій зазначено, що в реквізитах ТОВ «Асистент», зокрема номер свідоцтва платника ПДВ виконавця ТОВ «Асистент», зазначено №36378415, тоді як в деяких податкових накладних в обов'язкових реквізитах продавця зазначено інший номер свідоцтва платника ПДВ №36404410. Свідоцтво платника податку на додану вартість №36378415 ТОВ «Асистент»було дійсне в період з 25.08.2004 по 30.07.2006, а свідоцтво платника ПДВ №36404410 діяло в період з 30.07.2006 по 30.09.2008.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкові накладні складені з порушенням норм чинного законодавства, не в ті податкові періоди, які в них зазначені, а тому не можуть бути належним доказом здійснення господарської операції.

З таким висновком судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції не може погодитися зважаючи на наступне.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності з пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

В акті перевірки зазначено, що податкові накладні були предметом перевірки, але в акті перевірки не зафіксовано, що вони мають інший номер свідоцтва платника податку на додану вартість.

Коли судами було встановлено, що номер свідоцтва платника ПДВ зазначений в податкових накладних виписаних ТОВ «Асистент»відмінний від того, що діяв в період надання послуг, то вони дійшли хибного висновку, що такі податкові накладні не відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»і сума податку сплачена на підставі цих накладних не підлягає включенню до складу податкового кредиту, як такі, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами згідно з законодавства). Таким чином, до передбачених законом умов щодо отримання відшкодування Закон відносить наявність податкової накладної, факту придбання товару та фактичної оплати за товар. Як свідчить акт перевірки податковий кредит позивачем був підтверджений податковими накладними, до яких були зауваження з боку податкового органу.

Крім того, згідно п. 2 цієї норми - у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, у установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Тобто, у разі якщо податковий орган вважає, що надані накладні належним чином не підтверджують податковий кредит, до підприємства застосовуються фінансові санкції на суму такого податкового кредиту.

Таким чином, відсутність обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в будь-якому випадку не передбачає застосування відповідальності у вигляді виключення з податкового кредиту покупця сум ПДВ, сплачених продавцеві при придбані товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» порядок та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні відповідають фактично здійсненим операціям та належним чином відображені в аналітичній звітності та бухгалтерському обліку.

Отже, відповідачем не надано доказів того, що спірні податкові накладні виписані особою, яка не є платником податку на додану вартість та не надав належних доказів визнання недійсними податкових накладних. Висновок відповідача щодо неправомірності віднесення сум податкового кредиту за спірними податковими накладними є необґрунтованим, а нарахування податкових зобов'язань здійсненим з порушенням норм чинного законодавства, тому прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.03.2007 №00000938/1 в частині нарахування зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 565453,06 грн. підлягає скасуванню.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

В даному випадку, судами обох інстанцій не досліджено питання щодо дати анулювання та дати початку дії свідоцтв платника податку ТОВ «Асистент»за №36378415 та №36404410.

Судами слід було дослідити чи були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету. Проте, цю обставину суди не досліджували, хоча вона має правове значення.

Суди не встановили предмет доказування у справі, не зобов'язали СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві надати докази на обґрунтування своїх доводів і не витребували необхідних доказів з власної ініціативи, як це передбачено ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України.

В процесі розгляду даної справи судами не встановлено реальності здійснення господарських операцій за укладеним договором між позивачем та ТОВ «Асистент»в спірний період, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений, та не встановлено чи сплачувалися податки контрагентом.

Крім того, судами не взято до уваги, що прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 17.01.2007 №00000738/0 не донараховано податок на додану вартість, а зменшено бюджетне відшкодування, яке вже було у податковому повідомленні-рішення від 17.01.2007 №00000838/0.

Встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даного спору.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія» підлягає частковому задоволенню, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.12.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 - скасуванню щодо податкового повідомлення-рішення від 26.03.2007 №00000938/1 в частині нарахування зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 565453,06 грн., з постановленням нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог, а в решті судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 227, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія» задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.12.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 скасувати.

Постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2007 №00000938/1 в частині нарахування зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 565453,06 грн.

Справу в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2007 №00000738/0, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість на суму 31051,11 грн. та від 17.01.2007 №00000838/0 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій на суму 435909,63 грн. -направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова