Ухвала суду № 25225265, 14.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2012 р. м. Київ К-1103/10

№ К-1103/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2009

у справі № 2а-3145/08/0570 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір»

до Державної податкової інспекції у Волноваському районі

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.12.2007 № 0054232310/0.

Висновок суду вмотивований тим, що порушення порядку складання реєстру отриманих податкових накладних, яке допустив позивач не призвело до заниження податкових зобов`язань, а отже донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним.

У касаційній скарзі ДПІ у Волноваському районі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 26.12.2007 № 1845/23-10/31187214, про порушення позивачем норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 65279,00 грн. (у тому числі: за 2006 рік: квітень -6299,00 грн., червень -7579,00 грн., липень -3986,00 грн., серпень -3802,00 грн., вересень -7176,00 грн.; за 2007 рік: січень - 1588,00 грн., лютий -11284,00 грн., березень -3070,00 грн., квітень -9080,00 грн., червень -11415,00 грн.) та завищення суми податку на додану вартість на 21057 грн.( у тому числі за 2006 рік: травень -5757,00 грн., жовтень -56,00 грн., листопад -993,00 грн., грудень -2998,00 грн. та за травень 2007 року -11253 грн.)

За наслідками перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.12.2007 № 0054232310/0 про нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 97919,00 грн.(у тому числі: 65279,00 грн. -основний платіж, 32640,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування»від 30.11.2006 р. № 398-V вказаний підпункту був викладений в новій редакції, згідно з якою податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 вказаної статті вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для донарахування позивачу суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість стало невідповідність дат видачі податкових накладних за вказані періоди датам їх отримання позивачем, вказаним у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, обов`язок ведення якого встановлений підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 ст.7 Закону № 334/94-ВР. За вказаною нормою у такому реєстрі зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 № 244 (Порядок № 244).

У судовому процесі встановлено, що позивач помилково до графи 2 реєстру «дата отримання податкової накладної»вказував дату виписки отриманих податкових накладних.

За висновком проведеної у судовому процесі судового-економічної експертизи від 25.06.2009 № 184/24, оцінка якому судом дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, відсутні факти завищення сум податкового кредиту в зазначених податкових звітних періодах, врахування податкових накладних (включених до складу податкового кредиту в залежності від дати отримання) у формуванні податкового кредиту періодів за датою їх виписки, так само як і відсутній вплив порушень заповнення реєстру на суму податкового кредиту; підтверджено відповідність ведення податкового обліку позивачем первинним документам обліку та положенням підпункту 7.4.1. пункту 7.4. та підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Таким чином, враховуючи те, що порушення норм Порядку № 244 не призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за вищенаведені податкові звітні періоди, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок про неправомірність донарахування податкових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.12.2007 № 0054232310/0.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко