Ухвала суду № 25225260, 14.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2012 р. м. Київ К-46857/09-С

№ К-46857/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009

та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.07.2008

у справі № 2-а-6565/08 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина»

до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.07.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009, позов задоволено: визнано протиправними дії Крижопільської МДПІ по нарахуванню пені в сумі 67983,94 грн. на податковий борг з податку з доходів фізичних осіб згідно з актом виїзної документальної перевірки № 156/2301-32721857 від 08.04.2008 та об лікування пені в цій сумі в картці особового рахунку ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина»».

Судові рішення вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у контролюючого органу законних підстав для нарахування позивачу пені з посиланням на те, що позивач не є платником податку з доходів, виплачених фізичним особам, а виконує тільки функції податкового агента, і, крім того, пеня нарахована на не узгоджені суми податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб.

У касаційній скарзі Крижопільська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, пункту 1.1 ст. 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4. пункту 5.1 ст. 5, підпункту 16.1.1 пункту 16.1 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ), підпункту 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(Закон № 889-ІУ).

ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина»»не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як свідчить приєднана до справи копія акту про результати виїзної, планової документальної перевірки ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина»»від 08.04.2008 № 156/2301-32721857, підставою для нарахування пені в сумі 67983,94 грн. став виявлений перевіркою факт несвоєчасного перерахування товариством утриманого податку з доходів фізичних осіб в сумі 2048550,40 грн. до бюджету (а.с. 63). На цю суму пені позивачу направлено першу податкову вимогу від 05.05.2008 №1/2 (а.с. 105).

За визначенням пункту 1.3 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 16.1.1 пункту 16.1 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Підпунктом 16.1.2 цього пункту встановлено, що нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом; б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Пунктом 16.3 цієї статті визначені обставини, з настанням яких закінчується нарахування пені, зокрема відповідно до підпункту 16.3.1 цього пункту нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

Нормами Закону № 2181-ІІІ, який відповідно до преамбули є спеціальним законом, що установлює, зокрема порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, не встановлено виключень щодо нарахування пені в залежності від виду податку, збору (обов'язкового платежу), зобов'язаної особи щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) сум податкових зобов'язань до бюджету.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 Закону № 889-ІУ податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду (підпункт 8.1.2 цього пункту).

Підпунктом 20.3.2 пункту 20.3 ст. 20 цього Закону визначено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

При вирішенні спору вимоги наведених норм судами попередніх інстанцій не були враховані, внаслідок чого суди дійшли до помилкового висновку, що позивач звільнений від обов'язку сплатити пеню, нараховану на податковий борг, який виник в разі не перерахування податку до бюджету в строк, встановлений підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8 Закону № 889-ІУ, як спеціальною нормою, яка регулює порядок (у тому числі і строк) перерахування податковим агентом податку із суми виплаченого фізичній особі доходу.

При цьому судом не встановлено, чи дійсно позивач порушив строк перерахування до бюджету податку з виплачених фізичним особам доходу в сумі 2048550,40 грн., протягом якого строку тривало таке порушення з боку позивача, чи відповідає сума нарахованої контролюючим органом пені нормам пунктів 16.3 та 16.4 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ.

Суд також не дав оцінку такій обставині, як направлення позивачу податкової вимоги на суму пені, з приводу правомірності нарахування якої виник спір, та помилково вважав, що висновок контролюючого органу щодо підстав нарахування пені, викладений в акті перевірки, може бути предметом самостійної вимоги в адміністративному позові. У той же час перелік спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначений статтею 17 КАС України, пунктом 1 частини другої якої до таких спорів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Прийняття суб'єктом владних повноважень рішення є наслідком вчинення етапу певних дій, у тому числі проведення перевірки, складання акту, в якому зафіксовані виявлені під час перевірки обставини, висновки контролюючого органу стосовно цих обставин. При цьому акт перевірки не є актом застосування суб'єктом владних повноважень норм права; актом правозастосування є рішення, характерними ознаками якого є створення юридичних наслідків та обов'язковість виконання, яка забезпечується встановленими в законі засобами примусу. У той же час акт перевірки таких правових ознак не має, в правовому регулюванні участі не приймає, а є лише носієм певної інформації та може бути доказом у адміністративній справі відповідно до норм статті 69 КАС України.

Відповідно до частин другої та четвертої ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково, скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009 та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.07.2008, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий підписЄ.А. УсенкоСудді підписМ.І. Костенко підписН.Є. Маринчак