Ухвала суду № 25221101, 26.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2012 р. м. Київ К-33782/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 березня 2010р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010р.

у справі №2а-3163/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «І.С.М. Холдінг»(надалі -ТОВ «І.С.М. Холдінг»)

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (надалі -ДПІ у Святошинському районі м. Києва)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2009р. № 0003002310/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 березня 2010р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010р., позов було задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 01.12.2009р. № 0003002310/0.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «І.С.М. Холдінг»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в установі банку за серпень 2009р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за липень 2009р., про що складено акт №249/23-40/32530737 від 25.11.2009р.

Висновками зазначеного акта перевірки, з посиланням на порушення позивачем вимог п.п.7.2.8 п.7.2., п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено відсутність підтверджень заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2009р.

За наслідками проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0003002310/0 від 01.12.2009р., яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у поданій позивачем податковій декларації за липень 2009р. відображено суму податкового кредиту в розмірі 406232,00грн. Разом з тим, під час перевірки податковим органом встановлено, що згідно з реєстром отриманих та виданих податкових накладних за липень 2009р. така сума становить 27019,00грн. Вказані обставини стали підставою для висновку податкового орагну про безпідставність віднесення ТОВ «І.С.М. Холдінг»до податкового кредиту 379213,00грн.

А саме, з наданого до перевірки реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податковим органом було встановлено, що згідно цього реєстру загальна сума податкового кредиту складає 27019,00грн. (графа 8 Розділу І. Отримані податкові накладні), що не відповідає даним графи 17 Податкової декларації з податку на додану вартість, в якій зазначено, що сума податкового кредиту становить 406232,00грн.

Між тим, ТОВ «І.С.М. Холдінг», у відповідності до вимог норм пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яке становить 385868,00грн., що відображено в поданій до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податковій декларації з ПДВ за серпень 2009р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що різниця між даними платника податку та даними проведеної перевірки в сумі 379213,00грн. виникла у зв'язку із невключенням до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2009р. ВМД №264610 та №264618 на загальну суму ПДВ, сплаченого митним органам. Дана обставина ДПІ у Святошинському районі м. Києва не заперечувалась, однак на думку податкового органу, реєстр є основою для відображення зведених результатів обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно приписів п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»обумовлено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

При цьому, цим же підпунктом встановлено, що за наявності оригіналу податкової накладної невключення її до реєстру отриманих та виданих податкових накладних не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Підпунктом 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій стосовно необґрунтованості висновків податкового органу про відсутність підстав у платника податку враховувати у складі податкового кредиту наявних оригіналів податкових накладних, навіть не включених до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Отже, судом першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак