Ухвала суду № 25221161, 07.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2012 р. м. Київ К-57621/09

№ К-57621/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., при секретарі Титенко М.П.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009

та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.11.2008

у справі № 2а-3020/08 Херсонського окружного адміністративного суду

за позовом Науково-виробничого приватного підприємства «Днепр-2»

до 1. Державної податкової інспекції у м. Херсоні,

2. Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.11.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009, позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України в особі ГУ ДК України в Херсонській області на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 297473,70 грн.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вмотивований тим, що право позивача на бюджетне відшкодування у силу норм Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон № 168/97-ВР) не залежить від проведення зустрічних перевірок його контрагентів та сплати останніми сум податку на додану вартість до бюджету, сплачену позивачем у вартості товарів (послуг), а отже не може бути підставою для позбавлення його права на бюджетне відшкодування при реальності здійснення господарських операцій.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що позивач подав до ДПІ у м. Херсоні податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, жовтень, листопад, грудень 2006 року, січень, квітень, вересень 2007 року з розрахунками сум бюджетного відшкодування та заявами про виплату бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумах 974397,00 грн., 2269634,00 грн., 2343813,00 грн., 1373524,00 грн., 878653,00 грн., 2125625,00 грн., 1245331,00 грн. відповідно. Правомірність декларування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість підтверджені актами перевірок: 974397,00 грн. -за квітень 2006 року (акт від 22.06.3006 № 2058/23-7); 2243043,00 грн. та 2343813,00 грн. -за жовтень, листопад 2006 року відповідно (акт від 30.01.2007 № 155/23-7/31006992); 1373524,00 грн. -за грудень 2006 року та 878653,00 грн. - січень 2007 року (акт від 20.04.2007 № 871/23-7); 2125625,00 грн. -за квітень 2007 року (акт від 30.07.2007 № 1825/23-7); 1245331,00 грн. -за вересень 2007 року ( акт від 13.11.2007 № 3110/23-7/31006992) (а.с. 16-83, т.1).

З огляду на неповернення частини із цих сум бюджетного відшкодування, позивач звернувся з позовом про стягнення попередньо підтверджених сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказані звітні податкові періоди у загальній сумі 297473,70 грн., у тому числі за 2006 рік: квітень -21215,00 грн., жовтень -67456,32 грн., листопад -36704,41 грн., грудень -74124,10 грн.; за 2007 рік: січень -73341,00 грн., квітень -17589, 30 грн., вересень -7044,11 грн.

За визначенням пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 вказаної статті встановлено, що Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на отримання бюджетного відшкодування від фактичної сплати контрагентами такого платника сум ПДВ до бюджету та можливістю податкового органу здійснити перевірки таких контрагентів, при умові, що платник податку придбав товари (послуги) та сплатив ці суми в ціні придбання останніх.

Будь-яких доводів на спростування факту придбання позивачем товарів (жмих соняшника, зерно кукурудзи, горох), суми ПДВ в ціні придбання яких включено ним до податкового кредиту та як сплачені -до сум бюджетного відшкодування, ДПІ не наводить. Заперечення права позивача на отримання бюджетного відшкодування ДПІ обґрунтовує посиланням на те, що виконання податкових зобов'язань такими постачальниками сільськогосподарської продукції в ланцюгу поставок до позивача, як ПП «База-Груп» (4-й ланцюг), ТОВ «АгроЛанЮг»(3-й ланцюг), ТОВ «Джерело України»(4-й ланцюг), ТОВ «Дон-Вен»(4-й ланцюг), ТОВ «Раут-С»(4-й ланцюг) ТОВ «Агрохімкомплектсервіс Україна»(2-й ланцюг), не було перевірено через ліквідацію, або ж відсутністю за юридичною адресою цих юридичних осіб (а.с. 123-125, т.1).

Враховуючи це, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.11.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко