Ухвала суду № 25220691, 27.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2012 р. м. Київ К-12472/09-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі: Хомініч С.В.

за участю представників:

від позивача: Кузяк Р.Б., дов. №425 від 26.06.2012

від відповідача: не з'явився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції (Рокитнівське відділення) на постанову Господарського суду Рівненської області від 20.12.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 року у справі №2/247 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Томашгородський щебеневий завод»до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції (Рокитнівське відділення) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Рівненської області від 20.12.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 року, позовні вимоги ВАТ «Томашгородський щебеневий завод»до Сарненської МДПІ (Рокитнівське відділення) задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №00000823510/0 від 02.03.2006, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по платі за користування надрами місцевого значення на загальну суму 132197,70грн., в тому числі 10651,60грн. основного платежу та 31546,10грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 12.02.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 30.06.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Рівненської області від 20.12.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року №1014 «Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин», ст. 6 Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік», ст. 90 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік», п. 7 ст. 8, ст. 19 Кодексу України про надра, п. 2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №2/23/01003414 від 22.02.206, складеного за результатом планової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2005 року, податковим органом було прийнято податкове повідомлення рішення №00000823510/0 від 02.03.2006, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по платі за користування надрами місцевого значення на загальну суму 132197,70грн., в тому числі 10651,60грн. основного платежу та 31546,10грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатом перевірки податковим органом було встановлено порушення ВАТ «Томашгородський щебеневий завод» вимог ст.6 Закону України від «Про Державний бюджет України на 2004 рік»(далі -Закон України №1344-IV) та ст. 90 Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік»(далі-Закон України №2285- IV), якими запроваджено інші базові нормативи плати за користування надрами (у тому числі видобування каменю будівельного).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач видобуває піщано-гравійну сировину, а при розрахунку слід застосовувати нормативи плати, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 №1014 «Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин»(далі -Постанова від 12.09.1997 №1014).

Проте такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним та помилковим з наступних підстав.

Так, згідно зі статтею 28 Кодексу України «Про надра»користування надрами є платним. Плата справляється у вигляді: платежів за користування надрами; відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збору за видачу спеціальних дозволів; акцизного збору.

Статтями 29 - 32 названого Кодексу визначені умови звільнення від плати за користування надрами, порядок справляння відповідних платежів, а також їх розподіл та форми внесення такої плати. Зокрема, згідно з частиною 6 статті 30 нормативи плати за користування надрами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 №1014 затверджені базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин та порядок її справляння, а постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 №427 «Про застосування коефіцієнта до базового нормативу плати за користування надрами для видобування каменю будівельного»(далі-постанова від 31.03.2003 №427) установлено, що на період із 01.04.2003 року до 01.01.2005 року до базового нормативу плати за користування надрами для видобування каменю будівельного застосовується коефіцієнт 0,3.

Статтею 6 Закону України №1344-IV, введеного в дію з 01.01.2004 року, у зазначеному році було запроваджено нові базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин згідно з додатком №9, у тому числі каменю будівельного - 2 грн. за кубічний метр. піщано-гравійної сировини -1,0 грн/м куб.

Пунктом 1 ст. 75 Закону України 2285-IV передбачено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність з бюджетним законодавством зупинено на 2005 рік дію частини шостої статті 30 (в частині встановлення Кабінетом Міністрів України базових нормативів плати за користування надрами) Кодексу України про надра. Статтею 90 цього Закону встановлено, що у 2005 році запроваджуються базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин згідно з додатком № 9: плата за одиницю погашених запасів корисних копалин каменю будівельного становить 2,0 грн/м куб, піщано-гравійної сировини -1,0 грн/м куб. За відсутності жодних застережень відносно порядку застосування цього Закону та визнання його неконституційним в установленому законом порядку він є обов'язковим для виконання на території України з дня набрання чинності.

З огляду на те, що Закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини, а тому цим Законом можуть змінюватись окремі положення податкових законів, зокрема, щодо об'єкта оподаткування, вводитися податкові пільги та інше, колегія суддів уважає, що Закони України №1344-IV та 2285-IV мають пріоритетне значення відносно нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, та враховуючи, що положення постанов №1014 та №427 суперечать приписам Законів, то під час їх дії мали застосовуватися нормативи, встановлені саме Законами, а не зазначеними постановами.

Згідно пунктів 4.1, 5.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр від 30.12.1997 № 207/472/51/157 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.1998 № 20/2460) (далі -Інструкція ) нормативи плати встановлюються для кожного виду корисних копалин (групи корисних копалин, близьких за призначенням) як базові або диференційовані залежно від геологічних особливостей та умов експлуатації родовищ. Сума плати за користування надрами для видобування корисних копалин визначається користувачами надр самостійно і обчислюється щокварталу, накопичувальним підсумком з початку року для вугілля кам'яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини - виходячи з обсягів погашених у надрах балансових і позабалансових запасів корисних копалин, квот (лімітів) у разі їх затвердження, нормативів плати до одиниці погашених в надрах запасів корисних копалин та коефіцієнтів, наведених у пункті 4.3 цієї Інструкції.

Відповідно до Переліку корисних копалин місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2005 №747) до піщано-гравійної сировини відносяться: галька, піщано-гальковий матеріал, гравій, ракуша, пісок.

За змістом Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного й облицювального каменю, затвердженої наказом Державної комісії по запасах корисних копалин від 16.12.2002 №199, до будівельного каменю відносяться гірські породи, фізико-механічні властивості яких відповідають вимогам відповідних державних стандартів та технічних умов і які застосовуються у будівництві без зміни їх хімічного складу.

Враховуючи, що нормативи плати встановлюються для кожного виду корисних копалин, для правильного вирішення питання щодо базового нормативу плати слід встановити, який вид корисних копалин видобуває ВАТ «Томашгородський щебеневий завод»згідно виду діяльності та отриманих ліцензій, та чи відносяться вони до будівельного каменю.

Проте, судами зазначені обставини залишено поза увагою незважаючи на те, що вони входять до предмету доказування у даній справі та підлягають обов'язковому встановленню судом у відповідності до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції (Рокитнівське відділення) задовольнити частково.

Скасувати постанову постанову Господарського суду Рівненської області від 20.12.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв