Ухвала суду № 25220274, 07.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2012 р. м. Київ К-49282/09-С

К-49282/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Феодосії

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009

у справі № 2-а-3458/08/5/0170 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Довірчого товариства «Інко-Довіра»

до Державної податкової інспекції в м. Феодосії

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.09.2008 № 0000182200/3.

У касаційній скарзі ДПІ в м. Феодосії просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову, вважаючи, що судами порушені норми матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для нарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 18.04.2008 № 1251/22-01/22284506, про порушення ДТ «Інко-Довіра»норм підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР)внаслідок заниження податку на прибуток за 2006 рік на 17274,00 грн. ( втому числі, за 1-й квартал на 17113,00 грн., за півріччя на 16977,00 грн., 3 квартали та 2006 рік на 17274,00 грн.) та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за півріччя 2006 року на 1189,00 грн. ( в тому числі, за 1-й квартал на 645,00 грн., півріччя 2006 року -1189,00 грн.) за операціями з продажу цінних паперів за цінами, нижче звичайних цін.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення 19.09.2008 № 0000182200/3 про нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 25911,00 грн. (у тому числі 17274,00 грн. -основний платіж, 8637,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (продавець) та ТОВ «Східно-Кримська фондова компанія», який діяв на підставі договору комісії, укладеного з громадянином ОСОБА_4 (покупець), було укладено договір купівлі продажу цінних паперів від 29.03.2006 № 2/06/1, за яким позивач продав 359853 простих іменних акцій ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу»»номінальною вартістю 0,25 грн. за акцію за ціною 89963,25 грн. Вказані цінні папери були передані за актом прийому-передачі цінних паперів від 29.03.2006. Факт передачі та оплати акцій ДПІ не оспорюється.

У подальшому ОСОБА_4 за договорами від 30.03.2006 № Т-191/06 та від 31.03.2006 № Т-192/06 продав вказані акції ТОВ «Східно-Кримська фондова компанія»за ціною 0,442 грн. за акцію. За наслідками вказаних операцій ДПІ зробила висновок про те, що ціна продажу простих іменних акцій за договором купівлі продажу цінних паперів від 29.03.2006 № 2/06/1 не відповідає рівню звичайних цін.

Згідно з абзацами першим та другим підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін..

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

За визначенням абзацу 3 вказаного підпункту ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (абзац перший підпункту 1.20.2 цього пункту).

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 334/94-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Умови продажу цінних паперів за договорами від 29.03.2006 № 2/06/1 та від 30.03.2006 № Т-191/06, від 31.03.2006 № Т-192/06 підпадають під ознаки співставних, однак, інформація щодо двох договорів купівлі-продажу цінних паперів, предметом яких були ті ж самі цінні папери, є недостатньою для доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін. Звичайною для цінних паперів ціною буде їх ціна на ринку цінних паперів.

Частиною 2 ст. 28 Закону України «Про господарські товариства»визначено, що акція може бути придбана на підставі договору з її власником. Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України продаж майна проводиться за цінами, що встановлюється за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами. Акції можуть бути продані, як за номінальною ціною (ціна випуску), так і за курсовою (що склалася на фондовому ринку), яка може бути вищою або нижчою від номінальної.

Таким чином, судом першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, було зроблено правильний висновок про те, що відповідачем не було доведено невідповідність ціни за договором від 29.03.2006 № 2/06/1 рівню звичайних цін.

Відповідно до статті 224 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Феодосії залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко