Ухвала суду № 25219822, 14.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2012 р. м. Київ К-24105/10-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго»

на постанову Господарського суду Волинської області від 16 лютого 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2010 року

по справі №5/82-2А(9522/09/9104)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго»(надалі - ВАТ «Волиньобленерго»)

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі -Луцька ОДПІ)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У жовтні 2007р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням доповнень до нього) до Луцької ОДП про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача 16.06.2007р. №0000792301/0, №0000802301/0, від 20.08.2007р. №0000792301/1, №0000802301/1 та від 18.09.2007р. №0000792301/2, №0000802301/2.

Постановою Господарського суду Волинської області від 16.02.2009р. залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010р., у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ВАТ «Волиньобленерго»звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодилась колегія апеляційного суду, зазначила, що за результатами комплексної документальної перевірки дотримання позивачем податкового законодавства податковим органом складено акт від 24.05.05р. на підставі якого Луцька ОДПІ донарахувала позивачу податок на прибуток в сум 1798881,78грн. та ПДВ в сумі 1364721,50грн., про що 26.05.05р. були прийняті податкові повідомлення рішення. Не погодившись із такими донарахуваннями ВАТ «Волиньобленерго»оскаржило їх до суду. Постановою господарського суду Волинської області від 11.01.06р. у справі 2/82-1 залишеною без змін Львівським апеляційним господарським судом ухвалою від 12.04.06р. проведені податковим органом донарахування визнані правомірними, що було підтверджено рішеннями Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України. Згідно п.5 ст.254 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення, а отже донараховані позивачу суми податкових зобов'язань: 1798881,78грн. по податку на прибуток та 1364721,50грн. по ПДВ на підставі ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»стали узгодженими 12.04.2006р.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У порушення цієї норми судами попередніх інстанції не надано правової оцінки, тобто не спростовано доводи товариства про те, що судами взято, як доказ, акт від 29.05.2007р. №02262 який є неналежним доказом по даній справі. Так в акті від 29.05.2007р. п.1.10 зазначено, що при перевірці використано статутні документи, історія сплати узгодженого податкового зобов'язання (додаток 1,2,3), акт комплексної перевірки від 24.05.2005р., рішення суду №2/82-2А від 19.04.2006р. Відповідно до п.3.2 Порядку оформлення, усі додатки які містять інформацію про діяльність платника, та відомості або таблиці, в яких згруповані факти порушень, підписуються посадовими особами ОДПІ, які здійснили перевірку та посадовими особами суб'єкта господарювання. В акті відсутній запис про наявність будь - яких додатків до акту. Таким чином акт складено та направлено до товариства без додатків, і всі розрахунки штрафних санкцій до акту, які додані Луцькою ОДПІ до заперечення на позовну заяву №252/10/10-011 від 27.01.2009р. не можуть бути належним доказом по даній справі, у зв'язку з тим, що невідомо коли вони складались, ким та в який спосіб. В даних розрахунках відсутній підпис особи, яка провела даний розрахунок. Відсутні дані, чому зараховано саме такі суми, а не ті, що сплачені товариством.

Крім цього, позивач покликається на те, що в акті перевірки від 29.05.2007р. не зазначено, на підставі яких первинних документів бухгалтерського та податкового обліку були встановлені порушені граничні терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання, що також суперечить Порядку оформлення. Відповідно до діючого законодавства історія сплати узгодженого податкового законодавства не є первинним документом бухгалтерського та податкового обліку.

На основі вищезазначеного, ВАТ «Волиньобленерго»вважає, що акт перевірки №02262 від 29.05.2007р., який складений ДПІ у м. Луцьку не міг бути покладений судом в основу прийняття рішення в користь відповідача, оскільки акт є таким, що не відповідає Порядку оформлення результатів документальної перевірки щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (в редакції, що діяла на момент проведення перевірки).

Позивач також зазначає, що Луцькою ОДПІ не вірно вівся облік податкових зобов'язань в особових картках платника податків, а дії відповідача щодо розподілу отриманих грошових коштів від позивача в погашення вказаних податкових зобов'язань є протиправними. Відповідачем безпідставно вчасно не виконано постанову Господарського суду Волинської області від 18.08.2006р. по справі №5/66-2. Вказаною Постановою задоволено позовні вимоги товариства та визнано протиправними дії Луцької ОДПІ по включенню в податковий борг штрафу в сумі 4099181,00грн., зобов'язано Луцьку ОДПІ виключити суми штрафних санкцій в розмірі 4099181,00грн. зі складу податкового боргу товариства та зарахувати отримані грошові кошти в розмірі 4099181,00грн. в рахунок узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Як стверджує підприємство, зазначена постанова Господарського суду Волинської області від 18.08.2006р. у справі №5/66-2 ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2006р. по справі №5/66-2 залишена без змін, та відповідно до ч.3 ст.254 КАС України набрала законної сили 12.12.2006р. Відповідно до ч.5 п.5.4. Наказу ДПА України від 21.06.2001р. №253 «Про затвердження порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платниками податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», у разі надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума податкового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунку платника податків підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного провадження). А тому, керуючись ст.19 Конституції України, ч.5 ст. 254, ч.1 ст. 255, ч. 2 ст. 257 КАС України, абз. б) та в) п.п.6.4.1 п. 6.4 ст.6 Закону про погашення зобов'язань, Луцька ОДПІ зобов'язана була здійснити перерозподіл раніше віднесених сум на погашення незаконно нарахованих податкових зобов'язань в рахунок узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток з врахуванням укладених договорів №28 та №29, в т.ч. в рахунок оплати податку на прибуток в сумі 1798881,78грн. згідно податкового повідомлення-рішення (форма «Р») від 26.05.2005р. та податку на додану вартість в сумі 1364721,50грн. згідно податкового повідомлення-рішення (форма «Р») від 26.05.2005р. №0001722301, прийнятих на підставі акта комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства від 24.05.2005р. № 00710/150/231/00131512 та рішення суду № 2/82-2А від 19.04.2006р.

Крім цього, ігноруючи зазначені вище обставини та порушуючи вищевказані норми процесуального та податкового законодавства України, Луцька ОДПІ не тільки вчасно не здійснила вищевказаний перерахунок оплачених ВАТ «Волиньобленерго»податкових зобов'язань, а і продовжувала перерозподіляти перераховані позивачем кошти в рахунок вже скасованих судом податкових зобов'язань до 18.12.2006р., внаслідок чого безпідставно дійшла до висновків про не забезпечення ВАТ «Волиньобленерго»своєчасної оплати узгодженого податкового зобов'язання.

До того ж, ВАТ «Волиньобленерго»вважає, що судом не вірно встановлено, що позивач не подав суду доказів на спростування даних викладених в акті перевірки, які б підтвердили дотримання ним граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань, та не підтвердив фактів неправильного зарахування відповідачем сплачених товариством сум податку на прибуток та ПДВ. Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Луцькою ОДПІ не подано жодного доказу, щодо правильності проведеного розрахунку нарахованих штрафних санкцій. Проте для правильного та повного вирішення спору товариством подано до суду копію виписки з особової картки платника податків з податку на прибуток, в якій чітко зазначено, що сума 2222903,80грн. яка є неузгодженою, перебуває в податковому обліку з 3.05.2006р. по 18.12.2006р., і в погашення якої, відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зараховувались сплачені кошти товариства. Також подано Довідку про стан розрахунків ВАТ «Волиньобленерго»з бюджетом по податку на прибуток та ПДВ за 2006р. У відповідності до п.4.2.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків не несе відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту нарахованої суми, тобто звільняється від обов'язку щодо доказування та перевірки правильності проведення розрахунків.

З огляду на зазначені положення законодавства та не вмотивовані рішення судів попередніх інстанції, колегія суддів не може визнати їх законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі, тобто не можливо підтвердити чи навпаки спростувати правомірність, законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Отже, під час нового розгляду справи судам попередніх інстанції необхідно врахувати та дослідити договори про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань №№28, 29 від 03.05.2006р., рішення про розстрочення податкових зобов'язань, зміни до вказаних договорів (а.с.40-51 т.1), акти звірки розрахунків з бюджетом станом на 31.12.206р. (а.с.105-123 т.1), виписки з банку про проведені платежі, платіжні доручення (а.с.38-91 т.2).

Також слід зазначити, що суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як визначено у частині 1 статті 81 даного Кодексу для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Частина 2 статті 71 цього Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 зазначеного вище Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго»-задовольнити частково.

Постанову господарського суду Волинської області від 16 лютого 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2010 року -скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді:

____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко