Ухвала суду № 25219557, 26.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2012 р. м. Київ К/9991/16335/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року

у справі № 2а-5863/11/1370

за позовом Приватного підприємства «Оліяр»

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Оліяр»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (далі -відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000071552 від 04 травня 2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних на весь обсяг продукції.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року апеляційну скаргу ПП «Оліяр»задоволено. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Податкове повідомлення-рішення № 0000071552 від 04 травня 2011 року визнано протиправним та скасовано.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року та залишення без змін постанови Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Оліяр»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно з додатком № 5 до поданої декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року відповідно до розпорядження Державної податкової адміністрації України № 48-р від 24 лютого 2011 року «Про відпрацювання підприємств»за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 170/152/32461721 від 12 квітня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000071552 від 04 травня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 977 084,00 грн. (3 981 667,00 грн. - основний платіж, 995 417,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару, відповідно до усних угод, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вершина мрії», з огляду на їх безтоварність.

Крім того, судами встановлено, що в грудні 2010 року позивачем на підставі видаткових накладних отримано від ТОВ «Вершина мрії»олію соняшникову нерафіновану в кількості 2 237 390 кг. на загальну суму 23 666 334,00 грн.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаного у ТОВ «Вершина мрії»товару, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що, оскільки, товар за домовленістю сторін приймався на території ПП «Оліяр», а перевезення товару здійснювалось ТОВ «Вершина мрії», то у позивача відсутній обов'язок вимагати у перевізника товарно-транспортні накладні.

Також, слід зазначити, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Щодо доводів податкового органу про те, що судом апеляційної інстанції скасовано неіснуючу постанову, оскільки, вказано номер справи 2а-5863/11 замість 2а-5863/11/1370, колегія суддів вважає їх таким що не спростовують правильність застосуванням Львівським апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Крім того, відповідач як особа, що брала участь у справі, не позбавлений права в порядку статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України звернутись до суду апеляційної інстанції із заявою про виправлення допущеної в судовому рішенні описки.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Суддя А.О. Рибченко