Ухвала суду № 25219625, 26.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2012 р. м. Київ К-37585/10

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Сімферополі

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2010р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010р.

у справі №2а-10797/09/5/0170

за позовом Дочірнього підприємства «Фесто «Виробництво»(надалі -ДП «Фесто «Виробництво»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Сімферополі (надалі -СДПІ по роботі з ВПП у м.Сімферополі)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м.Сімферополі №0005642301/0 від 15.05.2009р. та №0005642301/1 від 30.06.2009р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2010р. залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010р., позов було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Сімферополі №0005642301/0 від 15.05.2009р. та №0005642301/1 від 30.06.2009р. Судові витрати стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40грн.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Будмаркет-2004»за вересень, листопад, грудень 2008р. та січень 2009р. а також щодо правомірності заявленого відшкодування ПДВ за жовтень, грудень 2008р. та січень, лютий 2009р., про що складено акт №4081/23-4/20718805 від 08.05.2009р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на безпідставність віднесення підприємством до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника податків. На думку податкового органу, позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту: за вересень, листопад, грудень 2008р. та січень 2009р. суми ПДВ по операціях, не пов'язаних з господарською діяльністю.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0005642301/0 від 15.05.2009р., яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15500,00грн.

В порядку апеляційного узгодження вказаної суми зобов'язання податковим органом скаргу платника податку залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення №0005642301/1 від 30.06.2009р., у якому сума зобов'язання залишена без змін.

Так, відповідно до ст.ст. 8, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державна податкова служба здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Статтею 11 зазначеного Закону, передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Стосовно порушень, виявлених в ході проведення перевірки, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що під час судового розгляду справи висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що суми ПДВ, щодо яких податковий орган вказує на відсутність підтвердження надмірної сплати до бюджету, фактично були сплачені постачальнику у складі ціни придбаних товарів та послуг, що підтверджується копіями платіжних доручень, довідкою Приватбанку про рух коштів на рахунках позивача, а також іншими первинними бухгалтерськими документами, складеними на виконання господарських операцій у перевірений період.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, сплативши вартість отриманого товару, позивач повністю виконав свої зобов'язання за договорами, сформував свої валові витрати і податковий кредит у відповідності до вимог п.п. 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно приписів п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Із аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість»пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість (надалі -ПДВ) права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, положення пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Сімферополі -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак