Ухвала суду № 25216018, 25.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 року м. Київ К-23672/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Затолока В.А.,відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2009 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 р.

у справі №2а-39716/09/2070

за позовом Державного підприємства «Балаклійський ремонтний завод»

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство «Балаклійський ремонтний завод»( далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (далі -відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2009 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 р., позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 18.06.2009 р. №0000011601/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог судами попередніх інстанцій мотивований посиланнями на приписи Закону України «Про податок на додану вартість», які не забороняють включати суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного податкового періоду за податковими накладними, виписаними у минулих податкових періодах.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій з підстав порушення судами норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в силу приписів п. 1.5 ст. 1 та п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету, є календарний місяць. Тобто, такі категорії як податкове зобов'язання, податковий кредит, суми податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначаються виключно за звітний податковий період, без перенесення результатів на наступні такі періоди.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких вважає її безпідставною та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередній інстанцій, відповідачем було здійснено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок майбутніх платежів з податку на додану вартість за березень 2009 року та листопад 2008 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з жовтня 2008 р. по березень 2009 р., за наслідками якої складено акт від 09.06.2009 р. №439/16-012/08252623.

Зазначеним актом зафіксовано, зокрема, порушення підприємством пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2009 року на 29 295,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 р. на 29 295,00 грн. Позивач зазначене рішення оскаржує лише в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 28 980,00 грн.

Обставини даного порушення, як було встановлено судами попередніх інстанцій, пов'язані з тим, що згідно договору від 10.10.2006 року №4/1710 по господарським операціям з ТОВ «Укррадіопроект»на загальну суму 173 877,71 грн., у тому числі ПДВ - 28 979,62 грн., позивачем віднесено до складу податкового кредиту за лютий 2009 року суми податку на додану вартість, визначені у податкових накладних від 06.12.2007 р. №18 та від 25.02.2008 р. №1, у зв'язку з їх отриманням позивачем у лютому 2009 року. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що суми податку на додану вартість були сплачені на користь ТОВ «Укррадіопроект»у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 07.12.2007 р. №297 та від 06.03.2008 р. №248.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій при вирішенні питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог правильно застосовано приписи Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобов'язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої у такий спосіб, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду; при від'ємному -враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 (зі змінами, внесеними наказом від 15.06.2005 року №213, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702/10982) встановлено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (підпункт 5.12.2 пункту 5.12 Порядку).

За даними податкових декларацій позивача з податку на додану вартість різниця між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту мала від'ємне значення.

Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), то розрахунок суми бюджетного відшкодування за березень 2009 року з врахуванням суми податкового кредиту у розмірі 28 980,00 грн., фактично сплаченої у попередніх періодах постачальнику товару, відповідає положенням підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пунктам 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, а тому суди попередніх інстанцій правомірно визнали такими, що не ґрунтуються на вказаних правових нормах, доводи податкового органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування, якщо податковий кредит виник не в попередньому податковому періоді по відношенню до податкового періоду, за який подано розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 р. у справі №2а-39716/09/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.