Ухвала суду № 25215383, 28.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2012 р. м. Київ К/9991/72712/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явивсявідповідача-1:не з'явивсявідповідача-2:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2011 р.

у справі № 2а-4101/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА Транс»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську,

Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення

бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАА Транс»(надалі -позивач, ТОВ «ЛАА Транс») звернулося до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (надалі -відповідач-1, Ленінська МДПІ у м. Луганську) та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (надалі -відповідач-2, ГУ ДКУ в Луганській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2011 р. № 0000292360 та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 486 799,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 р. позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську від 19.04.2011 р. № 0000292360. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ЛАА Транс»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за січень 2011 року в сумі 486 799,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2011 р. постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Ленінська МДПІ у м. Луганську, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2011 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу Ленінської МДПІ у м. Луганську не подав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 486 799,00 грн. за січень 2011 року, за результатами якої 18.04.2011 р. складено акт № 219/23-616/31718995 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 486 799,00 грн.

На підставі акта відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000292360, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 486 799,00 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалася у грудні 2010 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що несплата податку на додану вартість по ланцюгу постачання товарів (послуг) контрагентами позивача, при фактичному здійсненні господарських операцій, не може вплинути на суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЛАА Транс», зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 17.10.2001 р. за № 25370169Ю0021738, перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 17303416 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим 01.11.2001 р.

20.11.2009 р. ТОВ «ЛАА Транс»подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування. Сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у банку, склала 486 799,00 грн.

Заявлена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року перевірена у ході проведення Ленінською МДПІ у м. Луганську невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЛАА Транс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалася у грудні 2010 року, за результатами якої була оформлена довідка від 21.01.2011 р. № 113/16/31718995.

Відповідно до змісту вищезазначеної довідки, за результатами перевірки позивача порушень податкового законодавства виявлено не було.

Крім того, судами попередніх інстанцій були досліджені первинні документи, які довели факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, у тому числі факт сплати суми ПДВ у ціні придбаних товарів (послуг) у постачальників.

У відповідності до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Згідно з положеннями підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, яка не позбавлена правового значення і в тому разі, якщо контрагентом покупця товарів (послуг) не виконується зобов'язання щодо утримання та внесення податку до бюджету.

Слід також зазначити, що висновок про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року податковим органом зроблено на підставі того, що заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість у повному обсязі підтвердити неможливо.

Водночас, законодавець не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування ПДВ в залежність від проведення або не проведення усіх зустрічних перевірок по ланцюгу постачання товарів (послуг)..

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення № 0000292360, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 486 799,00 грн., є неправомірним.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав та не довів законності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2011 р. у справі № 2а-4101/11/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис) Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв