Ухвала суду № 25213761, 24.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2012 року м. Київ К-47052/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009

у справі № 2а-4243/09/0570

за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Конті»(далі по тексту -позивач, ЗАТ «ВО «Конті») звернулось до суду з позовом про визнання недійсним рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі по тексту -відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку) від 24.02.2009 № 0000061313/6065/10/15-16-23/2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4 213,15 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2009, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009, позов задоволено; визнано недійсним спірне податкове рішення, з огляду на протиправність його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки дотримання вимог валютного законодавства ЗАТ «ВО «Конті», складено акт № 169\15-16-23\2-25112243 від 19.02.2009, в якому зафіксовано, що ЗАТ «ВО «Конті»при виконанні контракту від 08.05.2008 № 080508 з Фірмою »SARL, Франція, в порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року № 136, допущено прострочену дебіторську заборгованість терміном на 35 днів у сумі 3 684,98 євро.

На підставі результатів вказаної перевірки, 24.02.2009 відповідачем було прийнято рішення № 0000061313\6065\10\15-16-23\2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 213,15 грн.

Також судами встановлено, що між ЗАТ «ВО «Конті»та фірмою outurier»SARL, Франція, був укладений контракт № 080508 від 08.05.2008 на поставку запасних частин для обладнання, на виконання умов якого позивачем 26.06.2008 було здійснено передплату у розмірі 100% від загальної вартості контракту, що складає 3 684,98 євро.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Моментом здійснення експорту (імпорту), в силу ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно ст. 6 Митного кодексу України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

За змістом ст. 43 цього Кодексу у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів, митний контролю розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 92 вказаного Кодексу, якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Отже, вирішальним є перетин митного кордону України, як умова здійснення імпорту.

Митне оформлення товарів, як наступна подія після перетину митного кордону, має інше правове значення.

Поняття «перетин товаром митного кордону України»та «пропуск через митний кордон України»не є тотожними, і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки пропуск через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.

Вантажна митна декларація не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі і проставляється відтиск штампа «Під митним контролем»(імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «Під митним контролем»(імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, поставка товару за вищевказаним контрактом була здійснена згідно відмітки митного органу - 14.01.2009.

Таким чином, за відсутності порушень вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», неправомірним є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням податкового органу.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова