Ухвала суду № 25213564, 17.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2012 р. м. Київ К-40524/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

при секретарі Подолянко Р.О.

за участю представника відповідача -Звичайна Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2009

у справі № 2а-1561/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Тагіт»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірми «Тагіт»(далі по тексту -позивач, ТОВ фірма «Тагіт») звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі по тексту -відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) від 25.06.2007 № 0000940848, від 20.08.2007 № 0000940848/1, від 30.10.2007 № 0000940848/2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2008, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2009, позов задоволено; визнано нечинними спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки ТОВ фірми «Тагіт»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період березень 2007 року, складено акт № 1604/48-0/23759288 від 11.06.2007, в якому зафіксовано порушення абз. «а»пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2007 року на загальну суму 5 845 327 грн. внаслідок проведення розрахунків з постачальниками у попередньому податковому періоді не у грошовій формі, а шляхом заліку однорідних зустрічних вимог.

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.06.2007 № 0000940848, від 20.08.2007 № 0000940848/1, від 30.10.2007 № 0000940848/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 845 327 грн.

Також судами встановлено, що поряд з оплатою через рахунки в банках, ТОВ фірма «Тагіт»проводила розрахунки з ВАТ «Ольга», ПФ «Апія»та ТОВ «Харків-Форвард»- постачальниками товарів, робіт та послуг шляхом укладення угод про залік зустрічних однорідних вимог. Залік було проведено з урахуванням змін сторін у зобов'язаннях згідно з договорами поруки з ПП Корманов.

У лютому 2007 року було проведено заліків на суму 47,723 млн. грн., у т.ч. ПДВ 7,954 млн. грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Закон України «Про податок на додану вартість»не містить положень про те. Що у разі надмірної сплати такого податку постачальнику (у формі, відмінній від грошової) отримувачу такого товару податок на додану вартість з бюджету не відшкодовується; при цьому форма оплати постачальнику товарів податку на додану вартість не впливає на право отримання бюджетного відшкодування; для виникнення такого права має значення саме факт сплати податку (понесення витрат), а не форма такої оплати.

Однак, суд касаційної інстанції з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не може, враховуючи наступне.

Згідно з пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, обов'язковою умовою виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування є фактична сплата таким платником суми податку у складі ціни товару постачальнику такого товару.

Судами попередніх інстанцій вимоги даної норми не враховані, та не з'ясовано, чи мали операції із придбання та реалізації реальний товарний характер, фактичної сплати податку в ціні отриманих товарів, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій, чи сплачувались податки продавцями.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2009 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова