Ухвала суду № 25213598, 24.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2012 року м. Київ К-50954/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009

у справі № 2-а-1732/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барлінек Україна»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Барлінек Україна») звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі по тексту -відповідач, ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем 19.07.2007 подано декларацію з податку на додану вартість з додатками до ДПІ у м. Вінниці, в якій було зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банк в розмірі 822288,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачем було подано засобами електронного зв'язку два уточнених розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень місяць 2007 року.

31.07.2007 за №121391 поданий уточнений розрахунок, у якому платником було відображено значення рядків 8.2 «зменшення суми, що підлягає сплаті до бюджету»в сумі 3693,00 грн.; значення рядка 8.5 «збільшення суми, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»в сумі 3693,00 грн.; також значення рядка 8.8 «зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банк»в сумі 3818,00 грн.

01.08.2007 за №121879 поданий уточнений розрахунок, у якому платником було відображено значення рядка 8.5 «збільшення суми, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»в сумі 3693,00 грн.

Право на подання уточнюючих розрахунків в зв'язку з самостійним виявленням помилок в раніше поданій податковій декларації передбачено абз. 2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При проведенні відповідачем невиїзної документальної (камеральної) перевірки вищевказаних уточнених розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок позивача встановлено, що уточнений розрахунок за №121391 від 31.07.2007 містить методологічні та логічні помилки.

Позивачем зазначено в рядку 8.2 «зменшення суми, що підлягає сплаті до бюджету»3693,00 грн., при цьому позивачем у декларації за червень місяць 2007 року визначено суму бюджетного відшкодування в сумі 822288,00 грн., з урахуванням уточненого розрахунку дана сума складає 818470,00 грн., а не суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього податкового звітного періоду. В результаті даної помилки в обліковій картці позивача утворилася недостовірна (завищена) переплата в сумі 3693,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 28.08.2007 №215/15-212, в якому зазначено порушення позивачем п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 4.4.2 п. 4.4 розділу 4 наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість».

Даною перевіркою встановлено, що позивач допустив методологічну помилку, а саме платником невірно відображено значення рядка 8.2, а саме за даними платника вказано зменшення суми, яка підлягає сплаті, на 3693,00 грн., а за даними перевірки 0 грн., що суперечить вимогам п. 4.4.2 розділу 4 наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість».

Відповідно до висновків акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 28.08.2007 №0006621530/0 про нарахування позивачу податкового зобов'язання в сумі 3693,00 грн.

Судами встановлено, що в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні зазначено, що воно прийняте на підставі акту перевірки від 28.08.2007 №00215/15-212/33088794. Проте, в акті перевірки від 28.08.2007 №215/15-212, який надано відповідачем до суду, не зазначено про порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно даної норми Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами вірно зазначено, що позивачем не порушено дану норму Закону, а існує лише посилання на вказану норму.

Щодо порушення позивачем вимог п.п. 4.4.2 п. 4.4 розділу 4 наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість», суди дійшли до правильного висновку, що вимоги даної норми Порядку не поширюються на ці правовідносини.

Так, згідно даної норми Порядку не може бути зменшена сума податкових зобов'язань, яка не була сплачена до бюджету в минулих звітних (податкових) періодах у зв'язку з повним або частковим списанням податкового боргу.

Однак, відповідачем не надано доказів того, що відносно позивача податковими органами приймались рішення про повне або часткове списання податкового боргу, а також про наявність податкових зобов'язань, які не були сплачені в минулих податкових періодах.

Судами вірно зазначено, що всупереч вимог пунктів 1.5, 1.7, 2.3, цього Порядку, акт перевірки не містить систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень податкового законодавства; в акті перевірки факти порушень податкового законодавства не викладені чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів; чітко не викладено зміст порушення із посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача не відповідає вимогам закону і є необґрунтованим.

Крім того, судами зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів, про наявність податкових зобов'язань, які не були сплачені позивачем в минулих податкових періодах.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова