Ухвала суду № 25211174, 15.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" березня 2012 р. м. Київ К-12117/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008

у справі №13/170А

за позовом Виробничо-комерційного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інко»Лтд

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інко»Лтд (далі по тексту -позивач, ВКП ТОВ «Інко»Лтд) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області) про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.06.2007 №0000392350/1.

Постановою Господарського суду Львівської області від 17.07.2007 в задоволення позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008 скасовано постанову Господарського суду Львівської області від 17.07.2007 і прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008 та залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області від 17.07.2007, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 30.03.2007 № 412/23-0/25239972.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 1.23, п. 1.25 ст. 1, пп. 4.1.6, п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР:

1) порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»виразилося у неправильному проведенні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості матеріалів та не віднесенню до складу валових доходів приросту балансової вартості матеріалів в сумі 17 356,40 грн., в тому числі у IV кв. 2005 року -17 356,40 грн.;

2) порушення позивачем п. 1.23 ст. 1, пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»виразилося у невключенні до складу валового доходу за ІІ кв. 2006 року та до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2006 року вартості безоплатно отриманого підприємством товару (піску) в сумі 175 000,00 грн.;

3) порушення п. 1.25 ст. 1, пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»виразилося у невключенні до складу валового доходу у ІІІ кварталі 2006 року кредиторської заборгованості в сумі 46 224,74 грн. за роботи, отримані від ПП «Будпостачоб'єкт», як безповоротної фінансової допомоги, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

ВКП ТОВ «Інко»Лтд визнало факт порушення ним п. 5.9 ст. 5 зазначеного Закону, що виразилося у неправильному проведенні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості матеріалів та не віднесенню до складу валових доходів приросту балансової вартості матеріалів в сумі 17 356,40 грн., в тому числі у IV кв. 2005 року -17 356,40 грн., і у частині, що стосується донарахованих за наслідками такого порушення податку та штрафних санкцій.

Також відповідачем в процесі проведення перевірки встановлено неоприбуткування на балансі ВКП ТОВ «Інко»Лтд у квітні 2006 року піску в кількості 1786 м.куб. та в червні 2006 року піску в кількості 1000 м.куб. в загальному на суму 175000 грн. (без ПДВ), на підставі чого ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області прийшла до висновку, що зазначений пісок є безоплатно наданим товаром.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 18.06.2007 № 0000392350/1, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 83 215,80 грн., яка складається із донарахованого податку на прибуток підприємств у розмірі 59 645,00 грн. та накладених штрафних санкцій у розмірі 23 570,80 грн.

Як зазначено судами, поставка піску від ПП «Кулеша»до ВКП ТОВ «Інко»Лтд у 2006 році відбувалася на підставі укладених договорів купівлі-продажу, а саме: від 03.04.2006 два договори, від 09.04.2006, від 17.04.2006 та від 08.06.2006.

За умовами даних договорів, ПП «Кулеша»зобов'язувалося продати, а ВКП ТОВ «Інко»Лтд купити і оплатити вартість поставленого піску згідно виставлених рахунків.

Проте, на момент проведення перевірки ВКП ТзОВ «Інко»Лтд не оплачено ПП «Кулеша»вартість отриманого піску та не оприбутковано на баланс підприємства.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ВКП ТОВ «Інко»Лтд отримувало у квітні та червні 2006 року пісок від ПП «Кулеша»безоплатно.

Перевіркою встановлено, що станом на 19.07.2006 загальна сума заборгованості позивача перед ПП «Будпостачоб'єкт»становила 46224,74 грн.

Зазначена заборгованість виникла на підставі договору генпідряду від 18.04.2006 № 18.04-01 та акту приймання-передачі виконаних робіт від 27.06.2006 на суму 145 384,88 грн.

Судом першої інстанції зазначено та не взято до уваги судом апеляційної інстанції, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.11.2006 ПП «Будпостачоб'єкт» ліквідовано.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки позивач отримував пісок на підставі договорів, якими передбачено грошову компенсацію вартості піску, що підтверджується накладними на відвантаження товарів та податковими накладними, тому немає підстав вважати спірні поставки безоплатними.

З таким висновком апеляційної інстанції не погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.23 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безоплатно надані товари (роботи, послуги) -це:

1) товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

2) роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

3) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що суми безповоротної фінансової допомоги відносяться до доходів з інших джерел і включається до складу валового доходу платника податку.

Згідно ч. 3 пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності, а також заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності) є ознаками безнадійної заборгованості.

Порядок списання кредиторської заборгованості встановлено п.п. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сума заборгованості відноситься на валові витрати кредитора у разі, якщо строк позовної давності за відповідним договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом. У цьому ж періоді дебітор збільшує свої валові доходи на таку саму.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, згідно якої зобов'язання -це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, то таке звернення до суду і є реалізацією права кредитора вимагати від боржника виконання його зобов'язання, а відтак є елементом зобов'язання.

Відповідно до ст. 609 ЦК України, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора) і відповідно припиняється строк позовної давності за відсутністю позивача або відповідача.

Враховуючи те, що ліквідація ПП «Будпостачоб'єкт»відбулася в процедурі банкрутства, то зобов'язання, яке існувало між ПП «Будпостачоб'єкт»та ВКП ТОВ «Інко»Лтд припинилося з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відтак за умови припинення зобов'язання між ПП «Будпостачоб'єкт»та ВКП ТОВ «Інко»Лтд, яке виникло на підставі договору генпідряду № 18.04-01 від 18.04.2006 року, вимога кредитора до боржника про виконання його обов'язку є неможливою, а тому і немає строку позовної давності для її пред'явлення.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заборгованість ВКП ТОВ «Інко»Лтд перед ПП «Будпостачоб'єкт»у сумі 46224,74 грн. є безповоротною фінансовою допомогою, що утворилася у зв'язку з ліквідацію ПП «Будпостачоб'єкт».

Виходячи з викладеного, постанова Господарського суду Львівської області від 17.07.2007 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008 та залишення в силі постанови Господарського суду Львівської області від 17.07.2007.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008 скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області від 17.07.2007.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.О. Федоров (підпис)Т.М. Шипуліна З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова

Суддя О.І. Степашко