Ухвала суду № 25209161, 30.05.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Ткачук Н.С.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"30" травня 2012 р. Справа № 2а/1770/5639/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Майора Г.І.

Мацького Є.М.,

при секретарі Волянська О.В. ,

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" лютого 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кузнецовського налагоджувально-монтажного підприємства "Електропівденмонтаж" до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кузнецовське налагоджувально-монтажне підприємство «Електропівденмонтаж» (далі ТОВ «Електропівденмонтаж») звернулося до суду з позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції (далі Кузнецовська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000282350 від 25.10.2011 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 394589 грн., з яких 394588 грн. - основного платежу та 1,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.02.2012 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції №0000282350 від 25.10.2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Кузнецовському налагоджувально-монтажному підприємству "Електропівденмонтаж" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 394589 грн., з яких 394588 грн. - основного платежу та 1,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норма матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову повністю. Зазначив, що позивач порушив вимоги п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 394588,26, а саме за січень та за лютий 2011 року. Встановлено, що операції з поставки, по ланцюгу, не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів і не спричиняють реального настання правових наслідків. Укладені позивачем з ТОВ «Сенсор-Україна» та Консорціум «СППАС-АЛЬФА» правочини суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемними. Вважає податкове повідомлення-рішення №0000282350 від 25.10.2011 року обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що з 06.10.2011 року по 11.10.2011 року Кузнецовською ОДПІ на підставі наказу №486 від 05.10.2011 року та направлення на перевірку №276 від 06.10.2011 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Електропівденмонтаж» з питань правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих в податковій декларації з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Сенсор-Україна» та Консорціум «СППАС-АЛЬФА» за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт №301/23-22555520 від 12.10.2011 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 394588,26, а саме: за січень 2011 року на суму 74982,05 грн. та за лютий 2011 року на суму 319606,21 грн.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення: №0000282350 від 25.10.2011 року, яким ТОВ «Електропівденмонтаж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 394589 грн., з яких 394588 грн. - основного платежу та 1,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій .

Задовольняючи позов товариства, суд першої інстанції виходив з того, що останнім правомірно сформовано податковий кредит та є безпідставним висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість на загальну суму 394588,26.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений ст. 196 Податкового кодексу України. Серед даного переліку операції з придбання протипожежного обладнання і комплектуючих до них та отримання робіт за договором субпідряду, відсутні.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з ч. 2 цієї ж статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судом встановлено, що 29.12.1994 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кузнецовське налагоджувально-монтажне підприємство «Електропівденмонтаж» зареєстроване юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, виданим виконавчим комітетом Кузнецовської міської ради. Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва №25262495 від 01.07.1997 р.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що видами діяльності позивача є: будівництво будівель, монтаж систем пожежної та охоронної сигналізації, монтаж антен, виробництво бочок та аналогічних металевих ємностей, оптова торгівля електропобутовими приладами, діяльність автомобільного вантажного транспорту, монтаж електропроводки і арматури, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Господарську діяльність, пов"язану із створенням об"єктів архітектури позивач здійснює на підставі ліцензії серії АВ №514047 зі строком дії з 21.12.2000 року по 21.12.2014 року .

Видами діяльності ТОВ «Сенсор-Україна» є: оптова торгівля іншим промисловим обладнанням, посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами, виробництво інших машин та устаткування загального призначення, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців .

З спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що видами діяльності Консорціуму «СППАС-АЛЬФА» є: діяльність у сфері інжинірингу, оптова торгівля іншим промисловим обладнанням, монтаж систем пожежної та охоронної сигналізації, монтаж антен

Судом встановлено, що 01 січня 2010 року між ТОВ «Сенсор-Україна» та ТОВ «Електропівденмонтаж» було укладено договір поставки за №0111/1 , відповідно до умов якого Постачальник зобовязується в порядку та на умовах вказаних в договорі, поставити обладнання автоматичної пожежної сигналізації та протипожежної автоматики, а Покупець зобовязується в порядку та на умовах визначених в договорі прийняти та оплатити наступний товар. Загальна ціна обладнання складає 890858,10 грн., в т.ч. ПДВ 148476,35 грн. Доставка обладнання здійснюється Постачальником. Термін дії договору до 31.03.2011 року.

На виконання умов п.5.4 договору ТОВ «Сенсор-Україна» для ТОВ «Електропівденмонтаж» виписано: видаткову накладну №228/1 від 28.02.2011 року (т.1 а.с.98), податкову накладну №3 від 28.02.2011 року (т.1 а.с.99). Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №1259 від 01.04.2011 р., №1275 від 06.04.2011 р., №1289 від 07.04.2011 р., №1337 від 26.04.2011 р. (т.1 а.с.101-103). Судом встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ТОВ «Сенсор-Україна». Доставка товару у процесі здійснення даними контрагентами господарських операцій здійснювалося ТОВ «Сенсор-Україна», що підтверджується товарно-транспортною накладною №01ААТ від 28.02.2011 року (т.1 а.с.100). Обладнання за видатковою накладною №228/1 від 28.02.2011 року отримано уповноваженою особою позивача, що підтверджується довіреністю №44 від 28.02.2011 року (т.2 а.с.68), копія якої завірена ТОВ «Сенсор-Україна» та долучена до матеріалів справи позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з даним контрагентом.

01 грудня 2010 року між ТОВ «Сенсор-Україна» та ТОВ «Електропівденмонтаж» було укладено договір поставки за №1201/1 (а.с.87-90), відповідно до умов якого Постачальник зобов"язується в порядку та на умовах вказаних в договорі, поставити обладнання автоматичної пожежної сигналізації та протипожежної автоматики, а Покупець зобов"язується в порядку та на умовах визначених в договорі прийняти та оплатити наступний товар. Загальна ціна обладнання складає 449892,30 грн., в т.ч. ПДВ 74982,05 грн. Доставка обладнання здійснюється Постачальником. Термін дії договору до 31.03.2011 року.

На виконання умов п.5.5 договору ТОВ «Сенсор-Україна» для ТОВ «Електропівденмонтаж» виписано: видаткову накладну №124/2 від 24.01.2011 року (т.1 а.с.91), податкову накладну №2 від 24.01.2011 року (т.1 а.с.92). Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №1231 від 30.03.2011 р., №1240 від 31.03.2011 р., №1257 від 01.04.2011 р., №1033 від 13.07.2011 р. (а.с.101-103). Судом встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ТОВ «Сенсор-Україна». Доставка товару у процесі здійснення даними контрагентами господарських операцій здійснювалося ТОВ «Сенсор-Україна», що підтверджується товарно-транспортною накладною №01ААТ від 24.01.2011 року (т.1 а.с.93). Обладнання за видатковою накладною №124/2 від 24.01.2011 року отримано уповноваженою особою позивача, що підтверджується довіреністю №13 від 24.01.2011 року (т.2 а.с.62), копія якої завірена ТОВ «Сенсор-Україна» та долучена до матеріалів справи позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з даним контрагентом.

12 січня 2011 року між ТОВ «Електропівденмонтаж» (Генпідрядник) та Консорціумом «СППАС АЛЬФА» (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду за №0112ПН (т.1 а.с.126-131), згідно умов якого з Генпідрядник доручає Субпідряднику виконати пусконалагоджувальні роботи програмно-технічного комплексу автоматичної пожежної сигналізації приміщень 2-го канала системи безпеки енергоблоку №3 Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», а Генпідрядник зобовязується оплатити виконану роботу. Загальна вартість виконаних робіт орієнтовно становить 1026779,15 грн., в т.ч. ПДВ 171129,86 грн. В договорі зазначено, що послуги Генпідрядника становлять 1% від вартості виконаних робіт.

На виконання умов даного договору Консорціумом «СППАС АЛЬФА» для ТОВ «Електропівденмонтаж» виписано: акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за лютий 2011 року (т.1 а.с.132-137), податкову накладну №2 від 28.02.2011 року (т.1 а.с.138). Оплата за виконані роботи здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №1307 від 11.04.2011 р., №1309 від 12.04.2011 р., №1316 від 14.04.2011 р., №1339 від 26.04.2011 р. (а.с.139-142). Судом встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з Консорціумом «СППАС АЛЬФА». Факт надання та оплати послуг ТОВ «Електропівденмонтаж» як Генпідрядника підтверджується актом здачі приймання наданих послуг №4 від 28.02.2011 року (т.2 а.с.127), податковою накладною №9 від 28.02.2011 року (т.2 а.с.33) та платіжним дорученням №40 від 26.04.2011 року (т.2 а.с.35).

Зауважень до форми та змісту перелічених вище первинних документів в акті перевірки податковим органом не зазначено. Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2011 року , за лютий 2011 року та на підставі них здійснювалося формування податкового кредиту за січень, лютий 2011 року на загальну суму 394588 грн.

Встановлено, що податкові накладні, видаткові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «Сенсор-Україна» обладнання та придбаних у Консорціум «СППАС-АЛЬФА» будівельних робіт та їх подальша реалізація підтверджується: договорами про закупівлю робіт за державні кошти, укладеними між ТОВ «Електропівденмонтаж» та Відокремленим підрозділом Рівненської атомно-елекричної станції «Енергоатом» від 16 грудня 2010 року (т.2 а.с.22-31), актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за січень, лютий 2011 року (т.1 а.с.108-114,116-124,144-196), податковими накладними (т.1а.с.115,125,197-201), довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за лютий 2011 року (т.1 а.с.143), платіжними дорученнями (т.1 а.с.202-214), реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за січень, лютий 2011 року (т.1 а.с.215-220,225-233).

З актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за січень, лютий 2011 року вбачається, що у відповідні періоди ТОВ «Електропівденмонтаж» здавало замовнику - Відокремленому підрозділу Рівненської атомно-елекричної станції «Енергоатом» будівельні роботи сукупно, тобто включало до актів, як виконані власними силами роботи, так і роботи, попередньо прийняті від залученого в якості субпідрядника Консорціуму «СППАС-АЛЬФА» з відповідною націнкою. За результатами даних операцій з Відокремленим підрозділом Рівненської атомно-елекричної станції «Енергоатом» позивачем сформовано податкові зобовязання з ціни продажу товарів та послуг.

Доказів того, що ТОВ «Електропівденмонтаж» та/або ТОВ «Сенсор-Україна» і Консорціумом «СППАС-АЛЬФА» під час укладання договорів завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства суду податковим органом не надано.

Податковий кодекс України не ставить право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань та сплати ними сум податків до Державного бюджету України. Якщо навіть якісь контрагенти в ланцюгу постачання і не виконали свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів.

Законом не передбачено обов'язку платника податків здійснювати перевірку сплати податку його контрагентами постачальниками, чи перевірку факту надання такими підприємствами податкової звітності. Також цей Закон не містить вимоги до покупця підтверджувати в будь-якій спосіб факт сплати ПДВ до бюджету продавцем (постачальником) або сплачувати цей податок ще раз, якщо він з будь-якої причини не був сплачений продавцем (постачальником) або іншими юридичними особами по ланцюгу від виробника.

Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальниками по ланцюгу сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку позивачу, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену безпосереднім контрагентам в ціні товару.

Доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників, відповідачем відповідно до ст. 71 КАС України не надано.

Податковий орган також не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки обладнання та отримання робіт на підставі договору субпідряду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і щодо правомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за отримані від ТОВ «Сенсор-Україна»товарно-матеріальні цінності та за виконані Консорціумом «СППАС-АЛЬФА»на користь позивача, на умовах договору субпідряду, будівельних робіт.

Відтак у податкового органу були відсутні законні підстави для зменшення позивачу суми податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, лютий 2011 року.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198. 200, 205. 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" лютого 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: Г.І. Майор Є.М. Мацький

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю Кузнецовського налагоджувально-монтажного підприємства "Електропівденмонтаж" Промзона,м. Кузнецовськ,Рівненська область,34400

3- відповідачу Кузнецовська об'єднана державна податкова інспекція м-н Будівельників,1,м.Кузнецовськ,Рівненська область,34400