Ухвала суду № 25208860, 27.06.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Іваненко Т.В.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"27" червня 2012 р. Справа № 0670/12378/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Майора Г.І.,

при секретарі Волянська О.В. ,

за участю прокурора та представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" квітня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Обербетон Україна" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі. Просить: визнати недійсними податкові повідомлення - рішення № 0000882304 від 29.08.2011р. та № 0000892304 від 29.08.2011р., відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" судові витрати.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 року позов задоволено.

Визнано протиправними, винесені Державною податковою інспекцією у м. Житомирі податкові повідомлення-рішення від 29.08.2011 р. № 0000882304 та № 0000892304.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. Зокрема зазначив, що позивачем допущено порушення вимог п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»; п.п. 200.4, 200.6, 200.14 ст.200 Податкового кодексу України ; п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України; пп.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України; п.198.2 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України. Зазначені порушення були встановлені за актами перевірок від 30.08.2010 року та від 25.06.2011 року.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення прокурора та представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у м. Житомирі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ " Обербетон Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за травень 2011р., які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в періодах : за січень 2010р., березень 2010р., травень 2010р., січень 2011р., березень 2011р., квітень 2011р. про що складено акт від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242

Перевіркою встановлено порушення:

- п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями) за актом планової документальної виїзної перевірки від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110, а саме позивачем до податкового кредиту віднесено ПДВ з витрат, що не були використані в оподатковуваних операціях, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 3475404 грн., в тому числі: листопад 2009 р. -758999 грн., грудень 2009 р. -498472 грн., січень 2010 р. -340796 грн., лютий 2010 р. -778660 грн., березень 2010 р. -1098477 грн., що вплинуло на завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування в травні 2011 р., розрахованої з залишку від`ємного значення, яке виникло у періодах: січень 2010 р. в сумі 18444 грн. та березень 2010 р. в сумі 129489 грн., та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, яке виникло у періодах: лютий 2010 р. в сумі 573789 грн., березень 2010 р. в сумі 277739 грн.;

- п.п. 200.4, 200.6, 200.14 ст.200 Податкового кодексу України за актом позапланової виїзної перевірки від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 в частині невірного розрахунку позивачем суми бюджетного відшкодування за квітень 2011 р., яке заявлене з залишку від`ємного значення, яке виникло в періодах: вересень 2010 р., лютий та березень 2011 року, в зв`язку з чим відповідачем встановлено заниження суми бюджетного відшкодування квітня 2011 р. через заниження позивачем оплаченої частини залишку від`ємного значення за вересень 2010 р. в сумі 121953 грн. та березень 2011 р. в сумі 27802 грн., та завищення бюджетного відшкодування квітня 2011 р. через завищення оплаченої частини залишку від`ємного значення в сумі 535499 грн. за лютий 2011 р., що призвело до заниження залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в податковій декларації за травень 2011 р. в загальній сумі 385744 грн.;

- п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України за актом позапланової виїзної перевірки від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 в частині заниження позивачем суми бюджетного відшкодування за березень 2011 р., що призвело до завищення бюджетного відшкодування за травень 2011 р., заявленого із оплаченого залишку від`ємного значення січня 2010 р. в сумі 63847 грн., травня 2011 р. в сумі 17607 грн., та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, яке виникло в періодах: січень 2010 р. в сумі 1026937 грн., лютий 2010 р. в сумі 116953 грн., березень 2010 р. в сумі 74481 грн., травень 2010 р. в сумі 448534 грн., липень 2010 р. в сумі 157465 грн., серпень 2010 р. в сумі 59775 грн., січень 2011 р. в сумі 103136 грн., лютий 2011 р. в сумі 16203 грн. та задекларованого в податковій декларації за травень 2011 р.;

- пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України за актами позапланових виїзних перевірок від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242, від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 в частині завищення позивачем податкового кредиту травня 2010 р. в сумі 30570 грн., липня 2010 р. в сумі 31032 грн., серпня 2010 р. в сумі 34239 грн., вересня 2010 р. в сумі 109177 грн., січня 2011 р. в сумі 32530 грн., лютого 2011 р. в сумі 39922 грн., березня 2011 р. в сумі 62619 грн., квітня 2011 р. в сумі 16846 грн., травня 2011 р. в сумі 14961 грн. в зв`язку із включенням до його складу податкових накладних постачальників не відповідних податкових періодів, що вплинуло на завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, задекларованого в податковій декларації за травень 2011 р. в загальній сумі 371896 грн.;

- п.198.2 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України за актом позапланової виїзної перевірки від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 через включення до складу податкового кредиту січня 2011 р. податку на додану вартість в сумі 1584 грн., який постачальником позивача не задекларований у складі податкових зобов`язань, що вплинуло на завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, задекларованого в податковій декларації за травень 2011 р. в сумі 1854 грн.

За наслідками проведеної перевірки, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000882304 від 29.08.2011 р., відповідно до якого позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 229387 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000892304 від 29.08.2011 р., відповідно до якого позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2842749 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з безпідставності винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Що стосується встановленого податковим органом порушень позивачем вимог п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», останні грунтуються на висновках актів перевірок від 30.08.2010 року та 12.08.2011 року.

Суд дійшов правильного висновку, що при формулюванні висновків стосовно завищення валових витрат і податкового кредиту за актом планової перевірки від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110, який став наслідком встановлених порушень товариством і за актом від 12.08.20111 року, відповідачем неправильно застосовані норми п.5.1 ст.5, п.1.32 ст.1, ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що між позивачем і ТОВ «Обербетон-Інвест» 2 листопада 2009 р. був укладений договір № 39-07 оренди нерухомого майна (том ІІ а.с. 2-9) та договір № 53-07 оренди обладнання (том І а.с. 193 - 196). Згідно договору № 39-07 ТОВ «Обербетон-Інвест» (орендодавець) передає, а позивач (орендар) приймає у строкове платне користування для здійснення господарської діяльності майновий комплекс будівель та споруд заводу залізобетонних виробів за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Баранова, буд. 69. Згідно п.2.4.1 договору № 39-07 щомісячна орендна плата становить 933500,00 грн., ПДВ в сумі 186700,00 грн., разом 1120200,00 грн. Згідно договору № 53-07 ТОВ «Обербетон-Інвест» (орендодавець) передає, а позивач (орендар) приймає у строкове платне користування для здійснення господарської діяльності обладнання згідно специфікації (додатку № 1 до договору). Згідно п.4.2 договору № 53-07 щомісячна орендна плата становить 3684000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 614000,00 грн. Орендні платежі та суми ПДВ по них нараховані в бухгалтерському обліку позивача і включені відповідно до валових витрат і податкового кредиту.

Згідно поданих відповідачу уточнюючих розрахунків з податку на прибуток у зв`язку із самостійним виявленням помилок за 2009 рік, позивачем задекларовано від`ємне значення об`єкта оподаткування в розмірі 6287357 грн. та за 1 квартал 2010 р. позивачем задекларовано від`ємне значення об`єкта оподаткування в розмірі 17377023 грн., з якого 11089666 грн. - валові витрати 1 кварталу 2010 р. та 6287357 грн. - від`ємне значення об`єкта оподаткування 2009 року, включене до складу валових витрат 1 кварталу 2010 року на підставі п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону валовий дохід включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Отже, за приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат платника податку включаються витрати, які пов`язані з одержанням доходу, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону. Таким чином, на думку суду, необґрунтованими є висновки відповідача, що при складанні декларації з податку на прибуток суб`єкт господарювання повинен виключити із складу валових витрат частину витрат, понесених на виготовлення продукції, яка не принесла платнику прибутку, адже такі висновки податкового органу суперечать нормам п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, згідно яких до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов`язані з одержанням доходу, а не прибутку.

Встановлено що позивач отримував валові доходи від здійснення операцій з реалізації бетонних виробів та товарного бетону власного виробництва на території України. Відповідач не встановив конкретного переліку орендованих об`єктів нерухомості або обладнання, які, на його думку, не використовувались позивачем у власній господарській діяльності. Відтак, витрати по оренді промислового обладнання та цілісного майнового комплексу, які задіяні в господарській діяльності позивача шляхом виготовлення готової продукції та отримання доходу від її продажу, відповідають визначенню валових витрат згідно п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Оскільки Закон не містить винятків щодо цього правила, суд правильно дійшов до висновку, що дії позивача по декларуванню від`ємного значення об'єкта оподаткування від господарської діяльності відповідають нормам ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і самі по собі не є порушенням, тому не можуть створювати негативних податкових наслідків, як-от зменшення валових витрат у розмірі задекларованого від`ємного значення об'єкта оподаткування.

Відповідно до пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону витрати платника податку, понесені по сплаті процентів по депозитах, орендних платежах, цивільно-правових договорах пов'язаним з платником податку особам, визначаються виходячи із договірних цін (процентних ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні процентні ставки за депозит).

При цьому згідно пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Докази перевищення розміру орендних платежів, визначених в договорах оренди № 39-07 та № 53-07, укладених між позивачем і товариством «Обербетон - Інвест», над звичайними цінами відповідачем не надані і судом не встановлені.

Судом не встановлено реалізацію позивачем власної продукції нижче ціни її фактичної собівартості. Сам по собі факт декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування не є належним доказом для такого висновку, а інших доказів акт планової перевірки не містить.

Таким чином, позивач правомірно включив до складу валових витрат договірні розміри орендних платежів на підставі п.5.1 ст.5, пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Приписами пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. При цьому переліки операцій, що не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування, наведені відповідно в статтях 3 та 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач не встановив в акті перевірки конкретного переліку орендованих об`єктів, які, на його думку, використовувались позивачем в операціях, що не є об`єктом оподаткування згідно зі ст.3 або звільнені від оподаткування згідно ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість». Не надано таких доказів і в ході судового розгляду справи.

Відповідачем не заперечувалось, що під час планової перевірки спірний податковий кредит позивача був підтверджений належним чином складеними податковими накладними, які видані позивачеві платником податку на додану вартість - товариством «Обербетон - Інвест», і останнім включені до складу своїх податкових зобов`язань з ПДВ.

Таким чином, неправомірно зменшено податковий кредит по операціях з оренди нерухомого майна згідно договору № 39-07 від 02.11.2009 р. та оренди обладнання згідно договору № 53-07 від 02.11.2009 р. всього в сумі 3475404 грн. суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 147933 грн. за оскарженим податковим повідомленням-рішенням № 0000882304 від 29.08.2011 р. та необґрунтовано зменшено залишок від`ємного значення податку на додану вартість в розмірі 851528 грн. за оскарженим податковим повідомленням-рішенням № 0000892304 від 29.08.2011 р.

Суд дійшов правильного висновку про відсутність порушення позивачем п.200.4, п.200.14, п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України, встановлених за актами перевірки від 25.06.2011 р. та від 12.08.2011 року.

Так, в акті від 25.06.2011 року відповідачем зазначено, що за лютий 2011 р. позивач заявив оплату частини залишку від`ємного значення в розмірі 581862 грн., а за даними перевірки оплата становить 46363 грн. Також зазначено, що позивач занизив суму ПДВ, яку мав заявити до відшкодування з бюджету за квітень 2011 року в сумі 149755 грн. за податкові періоди виникнення залишку від`ємного значення: вересень 2010 р. в сумі 121953 грн., березень 2011 р. в сумі 27802 грн. В свою чергу зазначене правопорушення вплинуло на збільшення залишку від`ємного значення податку на додану вартість травня 2011 р. згідно акта від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 в загальній сумі 385744 грн., у тому числі за періоди його виникнення: за вересень 2010 р. зменшено на суму 121953 грн., за березень 2011 р. зменшено на суму 27802 грн., за лютий 2011 р. збільшено на суму 535499 грн.

Судом встановлено, що згідно з поданою позивачем до ДПІ в м. Житомирі податковою декларацією з ПДВ за квітень 2011 року (вх. № 9003642734 від 20.05.2011 р.) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, складає 3364680 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначений в ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно п. п. 200.1 - 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.6 розділу І «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України12 січня 2011 р. за N 34/18772) (далі - Порядок № 984)факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення п. п. 5.2, 5.3 розділу ІІ Порядку № 984, акти від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 (том ІІ 202 - 222), від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242, окрім загальних формулювань про завищення та заниження оплаченої частини залишку від`ємного значення, не містять доказів з посиланням на відповідні первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, які б свідчили про неправильність розрахунку суми бюджетного відшкодування позивача, наведеного в податковій декларації за квітень 2011 р. Не надані такі докази представниками відповідача і в ході судового розгляду справи.

Натомість, представником позивача був наданий розрахунок суми бюджетного відшкодування за квітень 2011 р. та первинні банківські документи, що його підтверджують, які відповідачем під час судового розгляду справи не спростовані.

Судом також встановлено, що на момент прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000892304 від 29.08.2011 р., податкові повідомлення-рішення № 0000752304 від 18.07.2011 р. та № 0000762304 від 18.07.2011 р., прийняті на підставі акта перевірки від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242, були оскаржені позивачем в адміністративному та судовому порядку, отже в силу статті 56 Податкового кодексу України грошові зобов`язання по них не були узгодженими.

Відповідно оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0000892304 від 29.08.2011 р. в частині збільшення залишку від`ємного значення на суму 385844 грн. прийняте відповідачем необґрунтовано.

Суд обгрунтовано не погодився з висновками відповідача щодо порушення позивачем п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України в частині заниження бюджетного відшкодування в податковій декларації за березень 2011 року в загальній сумі 1711655 грн.,

Судом встановлено, що згідно з поданою позивачем до ДПІ в м. Житомирі податковою декларацією з ПДВ за березень 2011 року (вх. № 9002432583 від 20.04.2011 р.) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, складає 4209321 грн.

Згідно акта від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за березень та квітень 2011 року, які виникли за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періодах з грудня 2009 р. по березень 2011 р., відповідачем встановлено заниження позивачем бюджетного відшкодування за березень 2011 р. в загальному розмірі 1711655 грн. По даному правопорушенню в акті зазначено, що перевіркою встановлено сплату позивачем залишку від`ємного значення за січень 2010 р. в сумі 1090784 грн., лютий 2010 р. в сумі 116953 грн., березень 2010 р. в сумі 74481 грн., травень 2010 р. в сумі 466141 грн., липень 2010 р. в сумі 157465 грн., серпень 2010 р. в сумі 59775 грн., жовтень 2010 р. в сумі 39934 грн., листопад 2010 р. в сумі 145107 грн., січень 2011 р. в сумі 103136 грн., лютий 2011 р. в сумі 16203 грн., які позивач мав право заявити до відшкодування в березні 2011 р., але своїм правом не скористався. Внаслідок вищевказаного порушення відповідачем зменшено залишок від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду) податкової декларації за травень 2011 р. та встановлено в зв`язку з цим завищення заявленої в податковій декларації за травень 2011 р. суми бюджетного відшкодування в загальному розмірі 81454 грн. та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації за травень 2011 р.) в загальній сумі 2003484 грн.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. «а» пп.200.14 ст.200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Відповідно до п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно п.2.2 розділу 2 «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків» (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України22.12.2010 N 985 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України30 грудня 2010 р. за N 1440/18735) у випадках, що зазначені у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення, зокрема, за формою згідно з додатком 6 про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (форма "В2").

Відповідно до пп.14.1.157 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Судом встановлено, що відповідач податкове повідомлення-рішення за формою "В2" про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 р. не склав і позивачу не надав. За таких обставин результати перевірки в частині заниження бюджетного відшкодування за березень 2011 р. згідно акта від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 безпідставно враховані відповідачем у висновках за актом від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 про завищення бюджетного відшкодування та залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в податковій декларації за травень 2011 р.

Оскільки висновки відповідача за актом перевірки від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 в частині завищення заявленої в декларації за травень 2011 р. суми бюджетного відшкодування в загальному розмірі 81454 грн. та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації за травень 2011 р.), в загальній сумі 2003484 грн. є необґрунтованими, оскаржені податкові повідомлення-рішення в цій частині підлягали скасуванню.

Що стосується порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України .

В акті від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 з урахуванням доповнення до акту від 27.09.2011 р. № 4297/23-2/36072242 відповідачем вказано, що в ході перевірки встановлено, що позивач в квітні 2010 р. - листопаді 2010 р. включив до податкового кредиту суму в розмірі 395221,01 грн. по податкових накладних не відповідних періодів, а саме в квітні 2010 р. в сумі 59619 грн., травні 2010 р. в сумі 30570,01 грн., червні 2010 р. в сумі 57401 грн., липні 2010 р. в сумі 31032 грн., серпні 2010 р. в сумі 34239 грн., вересні 2010 р. в сумі 109177 грн., жовтні 2010 р. в сумі 45284 грн., листопаді 2010 р. в сумі 27905 грн. Також в січні - травні 2011 р. включено до податкового кредиту суму в розмірі 151917 грн. по податкових накладних не відповідних періодів, а саме в січні 2011 р. в сумі 32530 грн., лютому 2011 р. в сумі 39922 грн., березні 2011 р. в сумі 62619 грн., квітні 2011 р. в сумі 16846 грн. В акті від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 зазначено, що до складу податкового кредиту травня 2011 р. позивачем включено податкові накладні інших звітних періодів, які на момент перевірки не мають документального підтвердження такого запізнення, всього в загальній сумі 14961 грн.

На думку відповідача скористатись правом на податковий кредит по таких податкових накладних позивач міг шляхом подання заяви зі скаргою на постачальників у відповідності до вимог пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» або шляхом виправлення помилки через подання уточнюючого розрахунку чи в поточній декларації за податкові періоди, в яких податкові накладні були виписані постачальниками. Також зазначив про відсутність документального підтвердження надходження податкових накладних позивачеві із запізненням. Внаслідок вищевказаних порушень за актом перевірки від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 відповідачем зменшено залишок від`ємного значення суми податку на додану вартість, податкової декларації за травень 2011 р. в загальному розмірі 371896 грн.

Суд правомірно не погодився з таким висновком податкового органу.

Згідно пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)

Згідно пп.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Надані в судовому засіданні реєстри отриманих податкових накладних позивача, зведені підсумки по яких задекларовані в податкових деклараціях, свідчать про те, що дати отримання спірних податкових накладних припадають на податкові періоди з квітня по листопад 2010 року (том ІІ а.с. 229250, том ІІІ а.с.1 -38). Таким чином, з урахуванням вищенаведених вимог Закону, позивач правомірно скористався податковим кредитом по спірних податкових накладних в податкових періодах їх отримання. При цьому Закон не містить жодної вимоги щодо необхідності платнику податків документально підтверджувати факти отримання податкових накладних в періодах, відмінних від періодів їх виписки.

Таку ж позицію по формуванню податкового кредиту наведено в довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 р. «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цього Кодексу або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Отже, платник ПДВ має право включити до складу податкового кредиту звітного періоду отримані податкові накладні, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів, а для платників, які застосовують касовий метод, - 60 календарних днів з дати оплати отриманих товарів незалежно від дати їх отримання від постачальника товарів/послуг.

Аналогічна позиція висвітлена в наказі Державної податкової служби України від 16 лютого 2012 року № 127 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту».

Перевіркою не встановлено віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту в періодах отримання товарів (результатів робіт, послуг). Податковий кредит формувався виключно в періодах отримання податкових накладних. Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що розбіжностей з контрагентами щодо декларування податкових зобов`язань з податку на додану вартість не встановлено.

З огляду на вищевикладене, судом правомірно встановлено безпідставність висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту, сформованого позивачем в періодах отримання податкових накладних, в зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000892304 від 29.08.2011 р. в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 371896 грн. підлягало скасуванню.

Суд обгрунтовано не погодився з позицією відповідача про порушення позивачем п.198.2 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України через включення позивачем в січні 2011 р. до складу податкового кредиту 1584 грн. податку на додану вартість по податковій накладній постачальника ПП ОСОБА_1, яким зазначену суму податку не включено до складу податкових зобов`язань викладених в актах перевірки від 25.06.2011 року та 12.08.2011 року..

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.1 ст.200 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно п.201.4 ст.201 Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п.201.6 ст.201 Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.8 - 201.10 ст.201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За результатами перевірки відповідачем встановлено, що спірні податкові накладні позивачеві видані приватним підприємцем ОСОБА_1 (том ІІІ а.с. 86-87), який на момент вчинення господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість. Наявність на момент перевірки спірних податкових накладних не оспорюється відповідачем. Судом не встановлено фактів не проведення господарських операцій за спірними податковими накладними. Господарські операції підтверджені в повній мірі первинними бухгалтерськими документами, що відповідачем не заперечується.

Саме постачальник, а не позивач несе відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов`язань за січень 2011 р. в спірній сумі. Така ж позиція наведена Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення № 0000892304 від 29.08.2011 р. в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 1584 грн. підлягало скасуванню.

Судовою колегією встановлено, що порушення встановлені за актами перевірок від 30.08.2010 року та 25.06.2011 року були досліджені судом першої інстанції, про що свідчить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 року., залишеного без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 року

Зазначеним рішенням були спростовані висновки податкового органу про наявність порушень позивачем вимог - п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»; п.п. 200.4, 200.6, 200.14 ст.200 Податкового кодексу України; п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України ;пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України;п.198.2 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, а податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками перевірок, були визнані неправомірними та скасовані.

Відповідно до ст. 72. КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000882304 від 29.08.2011 р., відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 229387 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн., № 0000892304 від 29.08.2011 р., відповідно до якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2842749 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн., з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" квітня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю " Обербетон Україна" вул.Баранова, 89,м.Житомир,10001

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014