Ухвала суду № 25208287, 23.11.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 2а-2664/10/0670

Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"23" листопада 2011 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Соморовій В.А. ,

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" жовтня 2011 р. у справі за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі Філії Державного підприємства Міністерства Оборони України "Укрвійськбуд"- 75 УНР до Державної податкової інспекції в м. Житомирі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі Філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" - 75 УНР звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 14.04.2009р. № 0000942301/0 з податку на прибуток у сумі 452785,00 грн. та № 0000952301/0 з податку на додану вартість у сумі 361164,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією у м. Житомирі 14 квітня 2009 року: № 0000942301/0 з податку на прибуток у сумі 452785,00 грн., № 0000952301/0 з податку на додану вартість у сумі 361164,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначають, що в порушення норм чинного законодавства, позивачем до складу валових витрат віднесені витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Крім того, позивачем були укладені з іншими контрагентами нікчемні по суті угоди, без реального настання наслідків, що підтверджено матеріалами кримінальної справи. Вважають, що податкові повідомлення-рішення прийняті з дотримання вимог закону.

Переглянувши судове рішення, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що ДПІ у м. Житомирі було проведено виїзну позапланову перевірку Філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" - 75 УНР з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2008р., про що 31 березня 2009 року складено акт № 2120/23-1/24971300/0110.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: занижено податок на прибуток на загальну суму 317990 грн., порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 240776 грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом 14 квітня 2009 року було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000942301/0 про визначення ФДП МОУ «Укрвійськбуд» - 75 УНР зобов"язання з податку на прибуток в сумі 452785,00 грн., у тому числі основний платіж - 317990,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції -134795,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000952301/0 про визначення зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 361 164, 00 грн., з яких 240 776, 00 грн. основного платежу та 120 388, 00 грн. штрафних санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з безпідставного визначення податковим органом позивачу податкових зобов"язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Встановлено, що проведенню позапланової перевірки Філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" - 75 УНР, передувала постанова слідчого відповідно до порушеної 16.01.2009 р. кримінальної справи за фактом умисного ухилення службовими особами 75 УНР від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

В ході розслідування вказаної кримінальної справи досліджувалось і питання щодо законності укладання 75 УНР господарських договорів з ПП «Касадор», ТОВ "Еліт-Плюс", ТОВ «Нафтохімбудінвест» і ПП ОСОБА_1, а також їх виконання.

Підставою для визначення позивачу зобов"язань з податку на прибуток та податку на додану вартість стали відповідно віднесення підприємством до складу валових витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168/97-ВР) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Житомирській області про проведення виїмки від 07 липня 2008 року та протоколу виїмки від 11.07.2008 року, у приміщенні ФДП МОУ "Укрвійськбуд "75 - УНР" проведено вилучення оригіналів документів фінансово-господарських відносин з ТОВ "Нафтогазбудінвест" (договори, видаткові, прибуткові та податкові накладні, довіреності, платіжні доручення, прибуткові касові ордери, акти прийому-передачі та інше) за період з 01 січня 2005 по липень 2008 років

20 січня 2009 року, відповідно до протоколу обшуку, слідчим відділом податкової міліції ДПА в Житомирській області вилучені головні книги за 2006, 2007 роки, податкові накладні за 2006-2007 роки.

19 березня 2009 року на підставі протоколу виїмки у позивача вилучено накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт та платіжні доручення за 2008 рік.

Відповідно до протоколу виїмки від 20 березня 2008 року податкової міліцією ДПА в Житомирській області у позивача вилучено акти виконаних робіт та додатки до них за січень-червень 2008 року (а.с.76, том 1).

Вилучення у позивача рахунків за січень-грудень 2008 року оформлено протоколом виїмки від 06 серпня 2009 року .

Судом встановлено, що всі документи, вилучені у позивача, повернуті останньому не були.

Зазначені документи не були об"єктом належної перевірки податковим органом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку що докази на підтвердження валових витрат та податкового кредиту не могли бути надані на перевірку позивачем з підстав їх вилучення слідчим відділом податкової міліції ДПА в Житомирській області .

Крім того, постановою слідчого від 27.08.2009 р. кримінальну справу за фактом умисного ухилення службовими особами ФДП МОУ «Укрвійськбуд»-75 УНР від сплати до державного бюджету податків в особливо великих розмірах, - закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України, «за відсутністю в їх діях складів злочинів, передбачених ст.212 КК України».

В описовій частині зазначеної постанови про закриття кримінальної справи вказано, що «при проведенні досудового слідства було встановлено, що ФДП МОУ Укрвійськбуд «УНР-75» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Еліт- Плюс», ФОП ОСОБА_1 та ПП «Касадор». При допиті директорів вказаних підприємств, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 останні показали, що в якості субпідрядників, дійсно виконували роботи по будівництву об'єктів для ФДП МОУ Укрвійськбуд «УНР-75».

Відповідно висновок податкового органу про заниження підприємством податкових зобов"язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є безпідставним.

Що стосується висновку податкового органу щодо нікчемності договорів щодо виконання будівельно-монтажних робіт № 47 від 29.10.2007 р., укладений між 75 УНР і ПП «Касадор», про надання послуг по будівництву № 2/53 від 08.01.2008 р., укладений між субпідряду № 32 від 02.07.2007 р. та № 33 від 07.08.2007 р., укладені між 75 УНР і ПП ОСОБА_1, суд встановив, що такі доводи контролюючого органу не узгоджуються з нормами чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з положеннями статті 204 ЦКУ, вказані вище Договори (правочини) є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними.

Згідно із абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Вказана норма закону не тільки не прямої вказівки на нікчемність правочину укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказує на його оспорюваність.

Частина 1 ст. 208 ГК України передбачає, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язанню сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов"язанням, у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаної; наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернене д стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави

Як вбачається із умов договорів між позивачем та його контрагентами, ці договори є двосторонніми, а по своїй суті - договорами про надання послуг.

Умови вищенаведених Договорів жодним чином не свідчать про порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (активні дії). Висновок відповідача про наявність ознак нікчемності вищезазначених правочинів в розумінні п. 1 ст. 228 ЦК України - зроблений із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенню довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Як вбачається з поданих матеріалів, такий вирок відсутній.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність визнання нікчемними договорів: про надання будівельно-монтажних робіт № 47 від 29.10.2007 року, укладений з ПП «Касадор»; про надання послуг по будівництву № 2/53 від 08.01.2008 року, укладений з ТОВ «Еліт-Плюс»; субпідряду № 52 від 05.02.2008 року та № ЗО від 24.04.2008 року, укладені з ТОВ «Нафтохімбудінвест» ; субпідряду № 32 від 02.07.2007 року та № 33 від 07.07.2007 року, укладені з ПП ОСОБА_1

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212. 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" жовтня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: А.Ю.Бучик Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" вул.Вінницька,14/39,м.Київ,03151

3- відповідачу Державна податкова інспекція в м.Житомирі пл.Перемоги,2,Житомир,10014