Постанова № 25202982, 10.07.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2012 р.Справа № 1570/231/2012

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська телефонна компанія»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська телефонна компанія»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська телефонна компанія»(надалі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (надалі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2011 року №0002443350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 179428,40 грн., у тому числі 179428,40 грн. -за основним платежем та 1 грн. -за штрафними санкціями.

Оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ на підставі акту від 11.10.2011 року №7094/23-05/32901944 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Галатея-К»за червень 2011 року.

За актом перевірки нарахування спірних податкових зобов'язань ДПІ обґрунтовує тим, що в порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит з ПДВ за червень 2011 року на суму 179428,40 грн. по господарським відносинам з ТОВ «Галатея-К», правочини якого визнані як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що нарахування спірним податковим повідомленням-рішенням зобов'язань з ПДВ по операціям позивача із ТОВ «Галатея-К»здійснено податковим органом безпідставно. Позивач посилається на відсутність у податкових органів повноважень визнавати правочини недійними, та зазначає, що наявність або відсутність у контрагента позивача персоналу, основних засобів не впливає на формування позивачем податкового кредиту по операціям з таким контрагентом. Позивач вважає, що він не зобов'язаний перевіряти господарську діяльність своїх контрагентів, оскільки це повинні перевіряти органи ДПІ. Операції з придбання у ТОВ «Галатея-К»послуг підтверджені належним чином оформленими первинними документами, податковими накладними та повністю оплаченими позивачем з урахуванням ПДВ. На час проведення таких операцій ТОВ «Галатея-К»було належним чином зареєстроване як юридична особа та як платник ПДВ.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року від 19.07.2011 року та уточнюючого розрахунку до цієї декларації від 29.07.2011 року позивач включив до податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 179428,40 грн., сплачений в складі ціни товарів та послуг в адрес ТОВ «Галатея-К».

Господарські відносини між позивачем та ТОВ «Галатея-К»оформлені наступними договорами: №01 від 14.04.2011 року про виконання робіт по технічному обслуговуванню обладнання та ліній зв'язку, №2 від 15.04.2011 року про виконання робіт по прокладці кабелю, №03 від 18.04.2011 року про постачання обладнання, комплектуючих та матеріалів.

На підтвердження операцій з ТОВ «Галатея-К»позивач долучив до матеріалів справи наступні документи: специфікацію, видаткову та податкову накладну від 16.06.2011 року №20 на отриманий від ТОВ «Галатея-К»товару за договором №03 від 18.04.2011 року на суму 45680,38 грн. (у т.ч. ПДВ 7613,40 грн.); протоколи узгодження цін на виконання робіт по прокладенню кабелю, акти виконаних робіт та податкові накладні щодо наданих ТОВ «Галатея-К»послуг за договорами №01 від 14.04.2011 року та №2 від 15.04.2011 року. Загальна сума наданих ТОВ «Галатея-К»позивачу послуг за вказаними первинними документами складає 1030891 грн. (у т.ч. ПДВ 171815 грн.).

Отримані від ТОВ «Галатея-К»товари та послуги в повному обсязі були оплачені позивачем протягом липня-серпня 2011 року.

Вказані обставини не оспорюються сторонами і відображені ДПІ в акті перевірки.

З акту перевірки вбачається, що висновок цього акту про завищення позивачем податкового кредиту червня 2011 року на суму 179428,40 грн. ґрунтується на інформації, яка міститься в довідці ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 12.09.2011 року №328/236/37608336 та в доповненнях до неї від 05.10.2011 року №28416/7/23-613.

Зміст цієї інформації полягає в тому, що за висновком ВПМ ДПІ у Суворовському районі м. Одеси у ТОВ «Галатея-К»відсутні основні фонди, товарно-матеріальні цінності, трудові ресурси для здійснення господарської діяльності; не встановлено фактів передачі товарів в зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів; не встановлено документів, що посвідчують походження товарів.

Також в акті перевірки податковий орган вказує на ненадання позивачем для перевірки довіреностей та товарно-транспортних накладних по перевезенню товарів.

Суд першої інстанції, погоджуючись з висновками ДПІ та відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначив, що у позивача відсутні первинні документи, що підтверджують факт отримання та перевезення товару, а саме: товарно-транспортні накладні та дорожні листи, а тому господарські операції позивача із ТОВ «Галатея-К» суд першої інстанції визнав такими, що не підтвердженні первинними документами.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Як вже зазначено вище, предметом господарських операцій позивача із ТОВ «Галатея-К»є постачання обладнання, комплектуючих та матеріалів за договором №03 від 18.04.2011 року, а також надання послуг з виконання робіт по технічному обслуговуванню обладнання і ліній зв'язку та по прокладці кабелю за договорами №01 від 14.04.2011 року, №2 від 15.04.2011 року, відповідно.

Обґрунтовуючи неправомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям ТОВ «Галатея-К»на суму 179428,40 грн. суд першої інстанції посилається лише на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, які підтверджують факт перевезення товару від цього постачальника, вартість якого складає всього 45680,38 грн. (ПДВ - 7613,40 грн.), і жодним чином не мотивує протиправність віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ по наданим ТОВ «Галатея-К»послугам на загальну суму 1030891 грн. (ПДВ - 171815 грн.).

Отже, суд першої інстанції не вмотивував свого рішення про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ на суму 171815 грн. за отримані від ТОВ «Галатея-К»послуги.

Крім того, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та дорожніх листів свідчить про не підтвердження первинними документами операцій з поставки товарів від ТОВ «Галатея-К».

Визначення термінів товарно-транспортна накладна та подорожній лист наведено в правилах перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованих в Мін'юсті України 20.02.1998 року за №128/2568 (надалі -Правила перевезення).

Так, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Слід зазначити, що законодавство окремо не розкриває значення термінів «учасник транспортного процесу»та «транспортний процес», що ускладнює визначення складу осіб, яких можна віднести до учасників транспортного процесу.

Аналіз змісту договору №03 від 18.04.2011 року про постачання обладнання, комплектуючих та матеріалів свідчить про те, що поставка товару здійснюється продавцем - ТОВ «Галатея-К».

При цьому цей договір не встановлює спосіб поставки, яким, окрім перевезення автомобільним вантажним транспортом, може бути ще перевезення легковим автомобільним транспортом або іншими видами транспорту (залізничним, авіаційним, тощо), або взагалі без застосування транспорту, чи доставка кур'єрською службою.

Докази того, що товар від ТОВ «Галатея-К»перевозився або підлягав перевезенню позивачу автомобільним вантажним транспортом, відсутні, що в свою чергу не підтверджує необхідність складання по таким поставкам товарно-транспортних накладних та подорожних листів.

Крім того, не встановлено того факту, і на нього не посилається ДПІ, що позивач окремо оплачував транспорті послуги по перевезенню товарів від ТОВ «Галатея-К», що в свою чергу могло викликати у позивача необхідність в підтвердженні наданих йому послуг з перевезення товарів від вказаного контрагента.

З змісту пп.11.1 п.11 Правил перевезення товарно-транспортні накладні (ТТН) та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Також Правилами перевезення визначений порядок виписки ТТН. Так пп.11.5 п.11 Правил перевезення передбачено, що ТТН замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику (пп.11.7 правил перевезення). В свою чергу, перевізник для проведення розрахунків із замовником автотранспорту (за наймані автомобілі) надсилає останньому третій екземпляр ТТН.

Відповідно до п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема типова форма ТТН, затверджені сумісним наказом Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», згідно з п.2 якого застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності є обов'язковим. Проте, наказ №488/346 не був зареєстрований у Мінюсті.

Згідно п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових акті міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 року №731, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції і т.п.), якщо в них містяться норми, які мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для підприємств, установ та організацій, які не входять в сферу управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Вищенаведене свідчить про необов'язковість виконання вимог наказу №488/346 підприємствами, які не входять в сферу управління органу, який видав цей нормативно-правовий акт.

Слід також зазначити, що затверджена сумісним наказом Мінтрансу та Мінстату України 07.08.1996 року №228/253 «Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», яка відносила ТТН до бланків строгої звітності, виключена із Державного реєстру нормативно-правових актів 31.05.2006 року згідно висновку Міністерства Юстиції України від 15.05.2006 року №10/86, а до Правил перевезення були внесені зміни наказом Мінтрансу України від 22.05.2006 року №493, якими із Правил перевезення був виключений п.11.2, який відносив ТТН та дорожні листи вантажного автомобіля до документів строгої звітності, що виготовляються типографським способом з обліковою серією та номером.

Виходячи з вищенаведених правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що сам факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар, при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати по придбанню цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту, а Правила перевезень, на які посилається ДПІ, не є законодавчим документом з питань оподаткування, і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, приведенні в постанові суду першої інстанції доводи правомірності висновків акту перевірки та спірного повідомлення-рішення, колегія суддів вважає помилковими.

В той же час, наявність у позивача належно оформлених первинних документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, є обов'язковими але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування позивачем податкового кредиту та валових витрат за цими операціями.

Обґрунтованість декларування платником податку податкового кредиту та валових витрат також повинна підтверджуватися фактичним здійсненням тих господарських операцій, за якими ці витрати та податковий кредит сформовані. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, дотримання позивачем приписів ст.198 Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Галатея-К», окрім належного документального оформлення цих операцій первинними бухгалтерськими документами, повинно також підтверджуватися реальністю виконання таких операцій.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким формуються валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що таких механізм законодавством України не визначений.

Положення п.198.3 ст.198 ПК України визначають умови підтвердження податкового кредиту, згідно яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Як вже зазначено вище позивачем були надані для перевірки наступні первинні документи по операціям з ТОВ «Галатея-К»: специфікація, видаткова та податкова накладна від 16.06.2011 року №20 на отриманий товар на суму 45680,38 грн. (у т.ч. ПДВ 7613,40 грн.), а також протоколи узгодження цін на виконання робіт по прокладенню кабелю, акти виконаних робіт та податкові накладні на надані ТОВ «Галатея-К» послуги на загальну суму 1030891 грн. (ПДВ - 171 815 грн.).

Претензії податкового органу щодо належного оформлення цих первинних документів відсутні.

Отже, колегія суддів вважає доведеним факт того, що на момент проведення перевірки у позивача в наявності були всі необхідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту червня 2011 року сум ПДВ по операціям із ТОВ «Галатея-К».

Факт того, що ТОВ «Галатея-К»в червні 2011 року мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платник податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

З урахуванням приписів ст.71 КАС України якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у ТОВ «Галатея-К»в реальності не виконувались, а мало місце лише перерахування позивачем вказаному контрагенту коштів з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від нього товару.

В якості такого доказу ДПІ посилається лише на довідку ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 12.09.2011 року №328/236/37608336 про зустрічну перевірку та на доповнення до неї від 05.10.2011 року №28416/7/23-613, а саме на викладену в цих документах інформацію стосовно ТОВ «Галатея-К».

Вирішуючи питання щодо належності та допустимості доказів, зібраних в ході судового розгляду, та їх вплив на правильність спірного рішення ДПІ, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з таким контрагентом.

Наведені в акті перевірки обставини діяльності ТОВ «Галатея-К»повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей продавців за умови необізнаності.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності ТОВ «Галатея-К», в матеріалах справи відсутні. ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника на момент придбання продукції, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення витрат до складу валових витрат.

Крім того, ДПІ не надало суду жодного належного доказу того факту, що діяльність ТОВ «Галатея-К»є фіктивною або має ознаки будь-якої іншої протизаконної діяльності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що викладена в акті перевірки інформація стосовно ТОВ «Галатея-К»та висновки про безтоварності всіх господарських операцій цього товариства належними доказами не підтверджені, а тому не можуть бути підставами для зменшення позивачу податкового кредиту.

На підставі вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Загальний розмір понесених позивачем судових витрат по справі у вигляді сплати судового збору за подачу позовної заяви (31 грн.) та апеляційної скарги (898 грн.) склав 929 грн., які відповідно до приписів ст.94 КАС України підлягають поверненню позивачу.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська телефонна компанія»задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року -скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська телефонна компанія»задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 24 жовтня 2011 року №0002443350.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська телефонна компанія»понесені по справі судові витрати у розмірі 929 грн. шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою з рахунку Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 липня 2012 року.

Головуючий: Судді: