Рішення № 251961, 09.11.2006, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2006 р. Справа № 33/280-06

вх. № 12858/3-33

Суддя господарського суду Савченко А.А.

при секретарі судового засідання Шаршакова Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - Зубрич Д.О., дов. № 06/24 від 04.01.2006р., Коленова Л.Г., дов. № 06/4471 від 31.10.2006р

відповідача - Ващенко Т.Д., дов. № 38-134/209 юр від 18.01.2006р..

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації„Харківміськгаз”, м. Харків

до Комунального підприємства „Харківські теплові мережі”, м. Харків

про стягнення 2455297,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 2455297,92 грн., з яких 2 002 082,94 грн. інфляційних та 3 % річних в розмірі 453214,98грн. за договором № 400 ТЕ на транспортування природного газу, укладеним між сторонами 29.01.2003р. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов’язання щодо оплати за договором, внаслідок чого утворилась заборгованість. Рішенням суду від 24.06.2003р. по справі № 38/266-03 з відповідача було стягнуто 7399869,36 грн., але відповідачем не сплачено, внаслідок чого на підставі ст.625 ЦК України за час прострочення нараховано 2 002 082,94 грн. інфляційних та 3 % річних в розмірі 453214,98грн.

Відповідач проти позову заперечує частково з мотивів, викладених в відзиві на позов, зокрема, зазначає, що суми інфляційних та 3% річних, нараховані за період з вересня 2003р. по липень 2006р. підлягають зменшенню на 81 %( обсяг спожитої населенням теплової енергії) та складають 397278,15 грн.

В судовому засіданні було оголошено перерву з 06.11.2006р. до 09.11.2006р. для надання сторонами додаткових матеріалів.

09.11.2006р. позивачем надано до матеріалів справи новий розрахунок інфляційних та 3% річних за спірний період.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

У відповідності до договору № 400 ТЕ від 29.01.2003р. позивачем в січні-квітні 2003р. були надані відповідачеві послуги з транспортування природного газу на суму 7346095,46 грн.. Але відповідачем надані послуги не були оплачені, внаслідок чого утворилась заборгованість по оплаті за січень-квітень 2003р. в сумі 7 346 095,46грн., яка зафіксована рішенням господарського суду Харківської області від 24.06.2003р. по справі № 38/266-03.

Згідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності до ст.4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно п.12.1 договору № 400 ТЕ від 29.01.2003р., цей договір набирає чинності з 01.01.2003р. і діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2003р., а в частині проведення розрахунків за послуги – до повного здійснення розрахунків.

При дослідженні наданих позивачем до матеріалів справи розрахунків встановлено, що борг відповідачем було погашено лише 12.07.2006р.

Оскільки згідно зі ст.216 ЦК УРСР та ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р., боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 1542800,32 грн., які нараховані за період з 01.01.2004р. по липень 2006р. та 3% річних в сумі 390 274,65 грн. за період з 01.01.2004р. по червень 2006р. є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

В решті заявлених вимог в розмірі 459282,62 грн. інфляційних та 62940,33грн. 3% річних, суд вважає необхідним відмовити з наступних підстав.

У відповідності із ст.214 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних відносин та ст.625 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р., боржник який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу.

Згідно п.2 прикінцевих положень Закону України від 08.10.1999 року № 1136-ХІV "Про внесення змін до статті 214 ЦК Української РСР", цей Закон не поширюються на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою населенням комунальних послуг. У зв’язку з введенням в дію Цивільного кодексу України з 01.01.2004р. цей закон втратив чинність. Слід зазначити, що ст.625 ЦК України не містить застережень щодо її не поширення на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою населенням комунальних послуг після 01.01.2004р. Оскільки договором передбачалось транспортування природного газу для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а заборгованість виникла, зокрема, і внаслідок прострочення оплати населенням комунальних послуг відповідачу, суд вважає, що на спірні правовідносини розповсюджується дія вищевказаного Закону і інфляційні та 3% річних протягом 2003р. не повинні нараховуватись.

Крім того, позивачем до загальної суми боргу, на яку проведені нарахування інфляційних та річних, включені пеня в розмірі 51955,90 грн. та судові витрати, а саме державне мито в розмірі 1700 грн. та інформаційні витрати в сумі 118 грн., які були стягнуті за рішенням суду по справі №38/266-03, що є необґрунтованим та безпідставним.

У відповідності із ст.44,49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 19330,74 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 92,90 грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.526,599,625 ЦК України,ст.214,216 ЦК УРСР, ст.ст.1,12,47,49,82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Харківські теплові мережі”( 61054, м. Харків, вул.Доброхотова,11, в тому числі р/рахунок 2600901315389 в АКБ „Базис” м. Харкова, МФО 351760, код 31557119) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, в тому числі р/р 260063534 в ВАТ "Перший інвестиційний банк" м. Києва МФО 300506, код 03359552) інфляційні в сумі 1 542 800,32 грн., 3% річних в сумі 390 274,65 грн., 19330,74 грн. витрат по оплаті державного мита, 92,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення підписане _____

Суддя Савченко А.А.