Рішення № 25194216, 04.07.2012, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 401/1121/12

(2/401/2238/12)

РІШЕННЯ

Іменем України

04.07.2012 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого -судді Спаї В.В.,

при секретареві -Коньковій А.О.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1,

за участі відповідача -ОСОБА_2,

за участі представника відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 28.09.2007 р. між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Кредит- Дніпро», правонаступником якого у зв'язку зі зміною назви є ПАТ «Банк Кредит Дніпро», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2203750744701-А-и80 (надалі - Кредитний Договір), згідно з умовами якого Позивач надав Відповідачу споживчий кредит у сумі 9 383,00 дол. США на придбання автомобілю ЗАЗ ТР699Р-71, 2007 року випуску, а також не поновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 14 095,55 грн. на оплату страхових платежів. Укладаючи договір, сторони за ним погодили (п. 1.3 кредитного Договору), що плата за користування одержаним кредитом на придбання автомобілю встановлена у розмірі 12,5 % річних; плата за користування одержаним кредитом на оплату страхових платежів встановлена у розмірі 24 % відсотка річних. У разі прострочення повернення кредиту на придбання автомобілю, плата за користування одержаним кредитом, або часткою кредиту в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту Позичальником встановлюється у розмірі 25,00% річних. Сума заборгованості за кредитом, що не сплачена позичальником у визначений цим договором строк, наступного робочого дня вважається простроченою (п. 1.4 Кредитного договору).

Як зазначається позивачем при зверненні до суду, на виконання умов кредитного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 9 383,00 дол. США; відповідно до умов п. 4.1 кредитного договору відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі та у порядку, встановленим цим договором, з урахуванням усіх можливих змін та доповнень до цього договору.

Згідно умов п. 4.3 кредитного договору позичальник зобов'язується повернут одержаний кредит згідно встановленого графіку погашення кредиту: 159,03 доларів CLLL щомісячно з 1-го по 10-те число місяця включно, з остаточним погашенням 27 вересня 2012 року, сплатити нараховані відсотки та комісії за цим договором шляхом внесення готівки касу, або перерахування Банку грошових коштів на позичкових рахунок та рахунк нарахованих відсотків та комісій відповідно до встановлених строків.

Відповідно до п. 9.1 Кредитний Договір ті всі додаткові угоди до нього набирают чинності з моменту їх підписання Сторонам та діють до 27 вересня 2012 р. включно, а в частині невиконаних зобов'язань Позичальника - до повного та належного їх виконання. Посилаючись у позові на те, що на порушення умов Кредитного Договору та норм діючого законодавства Відповідай не виконує свої зобов'язання за Кредитним Договором. Так, відповідач порушує п. 4.1. 4.3 Кредитного Договору, ухиляється від погашення своєї заборгованості за кредитом та нарахованих відсотків по кредиту, що підтверджується особовими рахунками відповідача.

При зверненні до суду позивач посилається на те, що згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна чи розірвання договору можлива лише зі згоди сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно п. 5.6 Кредитного Договору при виникненні наступної події - порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами даного Кредитного Договору, Банк має згідно ст. 651 ЦК здійснити одностороннє розірвання договору з направленням позичальнику відповідного повідомлення. У вказану в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду, відсотки за фактичний термін користування кредитом, повністю виконати інші зобов'язання за договором. Одностороннє розірвання договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань.

У випадку затримки сплати частини кредиту та/або відсотків, щонайменше на один календарний місяць позичальник зобов'язаний повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду та відсотки за фактичний термін користування кредитом, в повному обсязі виконати інші зобов'язання за договором впродовж 30 календарних днів, з дати отримання повідомлення про таку вимогу від Банку (п. 5.7 Кредитного договору).

В зв'язку із невиконанням Відповідачем п. п. 4.1, 4.3 Кредитного договору згідно із умовами п. п. 5.6, 5.7 Кредитного Договору та ч. 2 ст. 1050 ЦК України Відповідачу було надано вимогу Банку вих. № 25/12-117 від 28.09.2009 року щодо дострокового повернення отриманого кредиту, відсотків за його використання. Строк повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитними коштами вказаний у вимозі, сплинув, але кредитні кошти та відсотки відповідачем не повернені. У відповідності з п. 8.1 кредитного Договору за несвоєчасне погашення частки одержаного кредиту у відповідності до графіку погашення кредиту, а також відсотків за користування кредитом, позичальник (відповідач) сплачує банку (позивачу) за кожен день прострочки пеню в розмірі 0,04%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості по кредиту та відсоткам.

Позивач посилається на те, що згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. Таким чином, внаслідок невиконання Відповідачем умов Кредитного Договору заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором станом на 19.01.2012 р. становить 54 934,05 грн., в тому числі: несплачена частка кредиту згідно п. 4.1, 4.3 Кредитного Договору - 5 959,04 долари США, що за курсом НБУ станом на 16.01.2012 р. становить 47 611,54 гривень; пеня за несвоєчасне погашення часток кредиту згідно п. 8.1 Кредитного Договору - 4 365,42 грн., несплачені відсотки за користування кредитом згідно п. 4.1, 4,3 Кредитного Договору - 125,59 дол. США, що за курсом НБУ станом на 16.01.2012 р. становить 1 003,44 грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків кредиту згідно п. 8.1 Кредитного Договору - 413,25 грн., три відсотки річних за несвоєчасну сплату кредиту згідно п. 2 ст. 625 ЦК України - 1 416,84 грн., три відсотки річних за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків згідно п. 2 ст. 625 ЦК України - 123,57 грн.

Про стягнення зазначеної вище суми з відповідача на користь позивача у позові й заявлено відповідну вимогу.

У судовому засіданні позив підтримав вимоги позову повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд повністю задовольнити поданий позов.

Відповідач позов визнав частково, скористався правом надання заперечень проти позову, в яких зазначив про те, що працівники «Банку Кредит Дніпро»зробили все можливе для того, щоб відповідач не зміг повернути кредит в іноземній валюті у повному обсязі. На письмові звернення Відповідача до працівників банку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з питань реструктуризації залишеного боргу, як рекомендував Національний Банк України у своїй постанові № 328 від 03 червня 2009 року, «Банк Кредит Дніпро»відповідав відмовою і вимагав термінового погашення всього боргу, при цьому нараховуючи штрафні санкції. На працівників «Банку Кредит Дніпро»не вплинула також й постанова НБУ №49 від 05 лютого 2009 р., у якій надано право позичальникам доларових кредитів з урахуванням їх фінансового стану, реструктуризувати залишений борг по кредиту, знизити відсоткову ставку, не застосовувати штрафні санкції.

Відповідачу було дуже важко в самий розпал фінансової кризи, та він сплачував відсотки по кредиту, тобто «Банк Кредит Дніпро»заробляв на кредиті у повному обсязі.

Станом на 09.09.2010 р. у відповідача не було заборгованості по відсоткам, а 22.09.2010 р. автомобіль був арештований. Отже, «Банк Кредит Дніпро», а точніше його «професійні»менеджери не знайшли кращого виходу у ситуації, яка склалася, у період кризи, як накласти арешт на підставі виконавчого напису нотаріуса та реалізувати зазначений автомобіль з торгів через виконавчу службу. Про це чомусь у матеріалах справи не сказано ані слова; автомобіль був переоцінений декілька разів, доки не був майже «подарований», на думку відповідача, навіть одному з працівників служби безпеки «Банку Кредит Дніпро». За яку суму продано заставлене майно і на який рахунок були перераховані кошти з продажу заставленого майна (автомобіля) відповідачу невідомо, співробітники банку у своїй позовній заяві про це взагалі нічого не кажуть жодного слова. Отже, «Банк Кредит Дніпро»залишив відповідача не тільки без автомобіля, а ще й без роботи, тому що відповідач був підприємцем і використовував автомобіль для роботи в таксі і це було єдиним джерелом його заробітку, на що є ліцензія до 2013 р. і договір на обслуговування в службі Радіо таксі»053.

Також відповідачем зазначається про те, що у свої 55 років роботу відповідачу знайти неможливо і тому відповідач на даний час перебуває на утриманні жінки та дітей. Кредит відповідача складав 47 380,00 грн., сплачено за відсотками за півтора року 36 694,00 грн., виплачено за страховку автомобіля 5 300,00 грн. З вищенаведених сум суд може побачити, що позивач практично втратив копійки в зрівнянні з його над прибутками; зараз з відповідача позивач вимагає «Банк Кредит Дніпро»54 934,00 грн.

Разом з тим, заперечуючи, відповідач наголошує на тому, що згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Хоча зазначене положення закону є правом, а не обов'язком суду, однак, якщо наявні такі обставини, то вони мають ураховуватися судом у разі, якщо на це посилається боржник і просить зменшити розмір неустойки, при цьому на виконання вимог ст. 215 ЦПК суд повинен в обов'язковому порядку мотивувати свій висновок. Істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК можна вважати ступінь виконання зобов'язання боржником, наприклад, дострокове погашення кредиту та процентів, доведений матеріалами справи тяжкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін (а не лише боржника), які заслуговують на увагу. У таких випадках суду слід мати на увазі, що положення ч. 3 ст. 551 ЦК щодо зменшення розміру неустойки може бути застосоване лише до процентів, які нараховуються як пеня, оскільки вони є засобами цивільно-правової відповідальності, чи згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК, враховуючи її аналогічну компенсаційну природу, а проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056 ЦК у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність з розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Відповідачем наголошується на матеріальному становищі відповідача, яке є в край тяжким, оскільки він на даний час не працює, додаткових джерел заробітку не має, ринкова вартість рухомого майна, на придбання якої було взято кредит, зменшилась більш ніж у дев'ять разів з моменту її придбання, і на даний момент є меншою навіть ніж розмір нарахованою неустойки за непогашені відсотки. Вищевказані факти вбачаються як обставини зазначені в ч. 3 ст. 551 ЦК України і можуть бути розтлумачені судом, як підстави для зменшення розміру неустойки (пені).

У зв'язку з вищенаведеним відповідач просив суд відмовити позивачу в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення часток кредиту у сумі 4365,42 грн, несплачені відсотки за користування кредитом в сумі 1003,44 грн., пені за несвоєчасне погашення відсотків кредиту в сумі 413,25 грн., три відсотки річних за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 1 416,84 грн., та три відсотки річних за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків річних за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків у сумі 123,57 грн.

Заслухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, а також дослідив докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення про задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 закону України «Про банки та банківську діяльність»); за ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст.ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків за кредитним договором передбачена відповідальність відповідача -1, на підставі чого позивачем, на переконання суду, правомірно була нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів за його користування. При цьому враховується, що відповідач-2 не оспорює пораховану позивачем суму, що розцінюється судом як визнання даної обставини сторонами та не підлягає доказуванню.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).

Сторонами не заперечувалося укладення договору, зазначеного вище, та утворення заборгованості, викликаної її невиконання з боку позивальника, тому на виконання ч. 1 ст. 61 ЦПК України дана обставина є такою, що не потребує доказуванню. Разом з тим, відповідач не заперечував проти правильності наданого позивачем розрахунку у зв'язку з чим судом також застосовуються приписи ч. 1 ст. 61 зазначеного вище кодексу. Таким чином, зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю. Разом з тим, приймаючи рішення щодо заявлених позивачем вимог, суд враховує, що договір є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Разом з тим, при визначенні розміру заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд погоджується із слушністю доводів відповідача в особі його представника щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, передбачених ЦК, у зв'язку з чим ухвалює про присудження до стягнення пні в розмірі 100,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; за ст. 10 ЦПК України за ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Утім, відповідач не виконав обов'язок доказування, передбачений ЦПК України, не надав доказів, за яких для суду вбачилися підстави для прийняття іншого висновку: стверджуючи про незаконність виконавчого напису нотаріуса, про порушення закону під час проведення прилюдних торгів відповідач не скористався правом оскарження даних дій до суду, зазначаючи про заниження оцінки вартості транспортного засобу, також не звертався до суду із відповідною заявою, через що дані посилання не є такими, що заслуговують на увагу при ухваленні даного рішення.

За наведених вище обставин для суду вбачаються для ухвалення про стягнення з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2007 року, яка склалася станом на 19.01.2012 р., в розмірі 50 255,39 грн. та складається з наступного: 47 611,54 грн. -несплачена частка кредиту, несплачені відсотки за користування кредитом у розмірі 1 003,44 грн., три відсотки річних за несвоєчасну сплату кредиту та нарахованих відсотків в розмірі 1 540,41 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту та нарахованих відсотків -100 грн.

Вирішуючи в обов'язкову порядку відповідно п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги те, що позивач не має пільг щодо сплати судового збору та при подачі позову позивачем були в повному обсязі сплачені судові витрати, тому, у порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України, згідно зі змістом якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, на користь позивача підлягають стягненню з відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 502,55 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»(ЄДРПОУ 14352406, місце знаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 17) заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2007 року, яка склалася станом на 19.01.2012 р., в розмірі 50 255,39 грн. та складається з наступного: 47 611,54 грн. -несплачена частка кредиту, несплачені відсотки за користування кредитом у розмірі 1 003,44 грн., три відсотки річних за несвоєчасну сплату кредиту та нарахованих відсотків в розмірі 1 540,41 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту та нарахованих відсотків -100 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»(ЄДРПОУ 14352406, місце знаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 17) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 502,55 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя