Ухвала суду № 25191544, 12.07.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2012 р. Справа № 127267/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спелеоцентр Солотвино" до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА :

В травні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спелеоцентр Солотвино" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Тячівському районі від 14.12.2010р. №0001972332/1/1568-231/32927103/6369 в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств у сумі 84891,00 грн. за штрафними санкціями на суму 33956,00 грн.

В позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Спелеоцентр Солотвино" покликається на те, що податковим органом під час проведення планової виїзної перевірки неправомірно не враховано витрати Товариства за 9 місяців 2009 року у вигляді сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 298883,61 грн., у зв'язку із чим, перевіркою помилково зменшено валові витрати Товариства на суму 339565,00 грн. та донараховано податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 84891,00 грн.

Оскаржуваною постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спелеоцентр Солотвино" до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області про визнання недійсним та скасовано податкового повідомлення-рішення - задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області від 14.12.2010 року №0001972332/1/1568-231/32927103/6369 у частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Спелеоцентр Солотвино" податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств на суму 74720,90 грн. та штрафними санкціями на суму 29888,01 грн. У іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в частковому задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Під пунктом. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно з вимогами ст.ст. 1, 2, п.3, 7 ст.8, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ від 16.07.1999 року (із подальшими змінами та доповненнями), всі юридичні особи, що створені згідно із законодавством України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності зобов'язані вести бухгалтерський облік, підставою для якого є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Пунктом 2 ст. 3 даного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до п.2.4. ст.2 Наказу Міністерства фінансів України №88 від 25.05.1995 року "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. В ході судового розгляду справи товариством надано виписки про рух коштів, які під час проведення перевірки не були надані перевіряючим для перевірки, і суд при винесенні постанови у справі прийняв до уваги вищевказані первинні документи та визнав за товариством правомірність включення у рядок 04.1 декларації за 2009 рік «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у рядку 04.11» по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань від 06.10.2010 року №9004095215 із суми 339565,00 грн., витрат по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 298883,61 грн. понесених у червні по вересень 2009 року та скасував податкове повідомлення-рішення №000197/2332/1/1568-231/32927103/6369 у частині визначення до сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 74720,90 грн. основного платежу та 29888,01 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спелеоцентр Солотвино" суд першої інстанції виходив з того, що відповідно п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Отже, податковий орган під час проведення перевірки незалежно від показника рядку 04.13 декларації «Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12»за 2009 рік (за наслідками поданих уточнюючих розрахунків) за наявності доказів понесення витрат по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у спірному періоді, повинен був врахувати зазначені витрати при визначенні об'єкту оподаткування. Неврахування витрат Товариства у розмірі 298883,61 грн. понесених у червні по вересень 2009 року призвела до помилкового збільшення об'єкту оподаткування та суму 298883,61 грн. та помилкового збільшення зобов'язання з податку на прибуток на суму 74720,90 грн. (298883,61 * 25%) та застосування штрафних санкцій на суму 29888,01 грн. за наслідками перевірки.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що 10.11.2010 року ДПІ у Тячівському районі проведена планова перевірка ТОВ «Спелеоцентр Солотвино»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №841-231/32927103 у якому містяться висновки про порушення ТОВ «Спелеоцентр Солотвино»п.п.4.1.1 п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до декларації з податку на прибуток Товариства за три квартали 2009 року показник у рядку 04.1 Декларації «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» становить 1243554,00 грн. (із врахуванням уточнюючих декларацій), а показник у рядку 04.1 Декларації «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»за 2009 рік становить 1495531,00 грн., відповідно розмір показника у рядку 04.1 Декларації «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»за четвертий квартал становить 251977,00 грн. Уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань від 02.10.2010 року Товариством збільшено показник у рядку 04.1 Декларації «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»за 2009 рік на суму 1541,00 грн. За наслідками чого, загальна сума показника 04.1 Декларації «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»за 2009 рік становить 1497072 грн.(1495531,00 грн. + 1541,00 грн.).

Уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань від 06.10.2010 року №9004095215 Товариством збільшено показник у рядку 04.1 Декларації «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»за 2009 рік на суму 339565,00 грн., у зв'язку із чим на відповідну суму Товариством зменшено об'єкт оподаткування за 2009 рік на суму 339565,00 грн. та зменшено суму податку на прибуток в сумі 84891,00 грн.

В Акті перевірки міститься висновок податкового органу про те, що Товариством безпідставно внесено у рядку 04.1 Декларації «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань від 06.10.2010 року №9004095215 до декларації з податку на прибуток підприємств за 2009 рік на суму 339565,00 грн. Зокрема, в Акті перевірки зазначено, що під час проведення перевірки посадовими особами Товариства не надано пояснень та первинних документів на підтвердження понесених витрат на загальну суму 339565,00 грн., які відображені у рядку 04.1 Декларації «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань від 06.10.2010 року №9004095215. У зв'язку із чим, в Акті перевірки міститься висновок про порушення ТОВ «Спелеоцентр Солотвино»вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема завищено валові витрати на суму 339565,00 грн. без надання відповідних підтверджуючих документів.

За результатами перевірки ДПІ у Тячівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2010 року №0001972332/0 яким визначила ТОВ «Спелеоцентр Солотвино»84891,00 грн. зобов'язань з податку на прибуток і 33956,00 грн. штрафної санкції. ТОВ «Спелеоцентр Солотвино» оскаржило зазначене податкове повідомлення-рішення у адміністративному порядку. Рішенням про результати розгляду скарги від 14.12.2010 року № 6320/10-17 ДПІ у Тячівському районі залишила без змін податкове повідомлення-рішення а скаргу без задоволення. ДПІ у Тячівському районі відповідно до вимог п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняла 14 грудня 2010 року податкове повідомлення-рішення № 0001972332/1 яким визначено нові строки до сплати 84891,00 грн. податку на прибуток підприємств та 33956,00 грн. штрафних санкцій. ТОВ «Спелеоцентр Солотвино»оскаржило зазначене податкове повідомлення-рішення у подальшому до ДПА у Закарпатській області, за наслідком якої прийнято рішення від 17.01.2011 року №192/7/25-044 про залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 0001972332/1 від 14 грудня 2010 року яким визначено нові строки до сплати 84891,00 грн. податку на прибуток підприємств та 33956,00 грн. штрафних санкцій. ТОВ «Спелеоцентр Солотвино» оскаржило зазначене податкове повідомлення-рішення у подальшому до ДПА України, за наслідком якої прийнято рішення від 23.03.2011 року №5676/6/25-0115 про залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 0001972332/1 від 14 грудня 2010 року яким визначено до сплати 84891,00 грн. податку на прибуток підприємств та 33956,00 грн. штрафних санкцій. За наслідками адміністративного оскарження до ДПА у Закарпатській області та ДПА України у відповідності до вимог ст.56 Податкового кодексу України, який почав діяти під час прийняття рішення по розгляду відповідних скарг нові податкові повідомлення рішення не виносилися.

Судом встановлено, що ТОВ «Спелеоцентр Солотвино»за період з червня по вересень 2009 року сплачено відсотки на суму 298883,61 грн. нараховані по кредитним договорам №75/2005 від 17.05.2005 року, №140/2008 від 14.05.2005 року, №134/2006 від 08.08.2006 року. Зазначена сума 298883,61 грн. сплачених відсотків у період з червня по вересень 2009 року була включена до рядку 04.1 Декларації «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»за 2009 рік та містилася у зазначеній сумі 339565,00 грн., уточнюючого розрахунку податкових зобовязань від 06.10.2010 року №9004095215.

Відповідно до Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року №143 суми витрат сплачених у вигляді процентів за користування кредитами включаються до рядку 04.13 декларації «Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12». Натомість включення зазначених сум до рядку 04.1 Декларації «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»здійснено ТОВ «Спелеоцентр Солотвино» помилково, а тому висновки податкового органу, які містяться у Акті перевірки (абзац 6 сторінка 9 Акту), що Товариством уточнюючим розрахунком від 06.10.2010 року збільшено показник рядку 04.1. Декларації «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»за 2009 рік на суму 339565,00 грн. без підтверджуючих документів (накладних, товарно-транспортних накладних та ін.) є правомірними, оскільки Товариство підтвердило допущення методологічної помилки при формуванні відповідного рядку Декларації.

Натомість, як вбачається із поданих до суду документів (кредитних договорів, додатків до них, банківської виписки із рахунку про рух коштів), які оцінювалися під час проведення перевірки та адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, податковим органом за наявності достатніх доказів, які засвідчують понесені Товариством витрати на погашення відсотків за кредитними договорами за період з червня по вересень 2009 року, а також пояснення про методичну помилку Товариства під час відображення зазначених витрат в уточнюючому розрахунку від 06.10.2010 року №9004095215 декларації з податку на прибуток підприємств за 2009 рік помилково не враховано відповідні витрати у складі валових витрат Товариства за 2009 рік, внаслідок чого Товариству помилково визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 74720,90 грн. та штрафними санкціями на суму 29888,01 грн.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції яка діяла на момент спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.5.1 п.5. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Отже, податковий орган під час проведення перевірки незалежно від показника рядку 04.13 декларації «Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12»за 2009 рік (за наслідками поданих уточнюючих розрахунків) за наявності доказів понесення витрат по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у спірному періоді, повинен був врахувати зазначені витрати при визначенні об'єкту оподаткування. Неврахування витрат Товариства у розмірі 298883,61 грн. понесених у червні по вересень 2009 року призвела до помилкового збільшення об'єкту оподаткування та суму 298883,61 грн. та помилкового збільшення зобов'язання з податку на прибуток на суму 74720,90 грн. (298883,61 * 25%) та застосування штрафних санкцій на суму 29888,01 грн. за наслідками перевірки.

У частині збільшення за наслідками перевірки об'єкту оподаткування з податку на прибуток у розмірі 40681,39 грн. (339565,00 - 298883,61), що призвело до збільшення податкових зобов'язань на суму 10170,34 грн. (40681,39*25%) та застосованих штрафних санкцій 4067,99 грн. податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тячівському районі № 0001972332/1/1568-231/32927103/6369 від 14.12.2010 року є правомірним, оскільки Позивачем не підтверджено належними доказами підставність формування відповідної частини валових витрат.

За наведених вище обставин суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає частковому скасуванню, а адміністративний позов частковому задоволенню.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області - залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року у справі № 2а-0770/1415/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.Б. Заверуха

О.М. Гінда