Ухвала суду № 25191526, 05.07.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 р. Справа № 33840/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Попка Я.С., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року у справі за позовом Спільного Українсько-чеського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Неріс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Спільне Українсько-чеське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Неріс» звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.10.2009 року №0000662301/3 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 516943 грн. (основний платіж - 373784 грн., штрафні (фінансові) санкції - 143159 грн.), №0000142399/3 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3798303 грн. (основний платіж - 2000411 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1797892 грн.) та першої податкової вимоги № 1/1033 від 05.07.2010 року

Позовні вимоги вмотивовано тим, що підприємством правомірно включено до складу валових витрат купівлю ягід, що підтверджено закупівельними актами та накладними, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Також в квітні 2008 року підприємством був повернутий аванс за товари в сумі 57646,14 грн., відповідно було зменшено валові доходи в сумі 48038,45 грн. (на суму повернення без ПДВ), оскільки ТОВ «Неріс Україна» на той час не був платником ПДВ, їм не було надано права коригування податкової накладної. Щодо заниження валового доходу за 2 квартал 2008 року в сумі 1032946 грн., то доходів від продажу товарів не було, а відбувалося лише внутрішньо складське переміщення товарів. Це ж стосується висновку податкового органу стосовно заниження податку на додану вартість за червень 2008 року в сумі 206589 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року позов задоволено, а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 05.07.2010 року за№0000662301/3, №0000142399/3 та першу податкову вимогу №1/1033 від 05.07.2010 року. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Луцька ОДПІ подала апеляційну скаргу за якою просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в задоволення позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що ТОВ «Неріс» завищено за декларування показників у рядку 04.1 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)», всього

у сумі 414000 грн.: у тому числі за 3 кв. 2007 року в сумі 414000 грн.

При цьому порушено п.п. 5.2.1 п. 5.2 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, оскільки позивачем було віднесено у валові витрати (рядок 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» витрати по придбанню у підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. по 2 накладних і 6 закупівельних актах ягід горобини, бузини, чорниці, ожини в серпні - вересні 2007 року на суму 414000 грн.

Також закупочні акти та накладні на поставку товарів не відповідають дійсності, оскільки транспортні засоби вказані у карантинних сертифікатах належать іншим особам та не могли перевозити ягоди вказаних підприємців судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

Окрім цього підприємством порушено п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР, поскільки позивачем у валові доходи підприємства не внесені: доходи від продажу товарів (К-т рахунків 702,703,714,719,704 «реалізація» Д-т рахунки 361 та 362 «розрахунки з вітчизняними та іноземними покупцями») в сумі 48192 грн., яка в свою чергу була задекларована СП «Неріс» в податкових деклараціях з податку на додану вартість за 03-09 місяці 2008 року як оподатковуваний оборот з податку на додану вартість (реалізація основних засобів за період 03 -09 місяці 2008 року відсутня); доходи від продажу товарів (К-т рахунків 702,703,714,719,704 «реалізація» Д-т рахунки 361 та 362 «розрахунки з вітчизняними та іноземними покупцями») в сумі 1 032 946 грн., яка згідно зведеного звіту книг складського обліку по рахунку 298 «товари» (по всіх складах) у графі відпуск товарів за період з 01.04.2008 року по 01.07.2008 року зазначена сума 3572572 грн., а фактично в бухгалтерському та податковому обліку (К-т рахунків 702,703,714,719,704 «реалізація» відображена сума реалізації 2539626 грн.), яка в свою чергу заявлена у податкових деклараціях з податку на додану вартість за 04-06 місяці 2008 року як оподатковуваний оборот з податку на додану вартість (сума 1032946 грн. податком на додану вартість не оподаткована).

Також апелянт зазначає, що відповідно до реєстрів виданих за 2006 рік та 2007 рік податкових накладних СП «Неріс» реалізувало товар за межами митної території України для нерезидента «ЕКО - РООБІЛМІТЕБ» згідно контракту №6/2003 від 15.08.2002 року.

Згідно матеріалів, наданих УПМ ДПА у Волинській області по інформації Підрозділу Фінансової Розвідки Ніуе реєстрація компанії «ЕКО - РООБ ЬІМІТЕБ» скасована 11.02.2005 року в результаті несплати за ліцензію за 2004 рік.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Працівниками Луцької ОДПІ в період з 21.01.2009 року по 07.02.2009 року проведена виїзна позапланова перевірка спільного українсько-чеського підприємства «Неріс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.07.2005 року по 30.09.2008 року. За її наслідками 16.02.2009 року складено акт №34/2399/20136434.

При цьому податковим органом встановлені порушення підприємством податкового законодавства, а саме, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 373784 грн., та порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2000411 грн.

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ 05.07.02009 року винесені податкові повідомлення-рішення №0000662301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 516943 грн. (основний платіж - 373784 грн., штрафні (фінансові) санкції - 143159 грн.), №0000142399/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3798303 грн. (основний платіж - 2000411 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1797892 грн.). Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому, на думку відповідача, СП «Неріс» порушено вказані положення Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР, оскільки позивачем було віднесено у валові витрати (рядок 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» витрати по придбанню у підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. по 2 накладних і 6 закупівельних актах ягід горобини, бузини, чорниці, ожини в серпні - вересні 2007 року на суму 414000 грн. Таке твердження відповідача слідує з того, що вказані закупочні акти та накладні на поставку товарів не відповідають дійсності і даним актом не приймаються як документи, які підтверджують покупку вищезгаданих товарів, оскільки транспортні засоби вказані у карантинних сертифікатах належать іншим особам та не могли перевозити ягоди вказаних підприємців.

Проте, передача ягід від підприємців позивачу проводилась в основному за закупівельними актами, які були складені відповідно до вимог "Методичних рекомендацій щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованими з міжнародними стандартами», що затверджені Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №3157 від 17.06.2003 року.

Згідно п.п. 2.1 п. 2 «Методичних рекомендацій щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованими з міжнародними стандартами» закупівельний акт с прибутковим документом.

Встановленим є та обставина, що окремі закупки ягід проводились з оформленням накладних, що були оформлені відповідно до наказу Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" №193 від 21.06.1996 року, яким затверджено накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів - форму М-11 «Накладна-вимога про відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів» і яку необхідно застосовувати для відпуску товарів на сторону.

Також відповідно до Закону України «Про карантин рослин» від 30.06.1993 № 3348-XII карантинний сертифікат - документ, який видається органами Державної служби з карантину рослин України та засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України.

Таким чином, карантинний сертифікат засвідчує лише наявність або відсутність регульованих шкідливих організмів в об'єктах регулювання, а тому не може бути документом, що підтверджує чи не підтверджує здійснення оподатковуваної операції. Крім того, нормами чинного законодавства не передбачено відповідальність платника податків (покупця) за достовірність даних відображених у карантинних сертифікатах, оскільки такий сертифікат видається суб'єктам підприємницької діяльності Державною інспекцією з карантину рослин.

З досліджених в судовому засіданні договорів купівлі-продажу вбачається, що позивачем з вищевказаними підприємцями були укладені типові договори купівлі-продажу в п.3.1 яких вказувалось, що продавець здійснює поставку товару на склад покупця за власний рахунок протягом 10 календарних днів з моменту отримання передоплати.

Тому, твердження податкового органу про невідповідність транспортних засобів, якими перевозили підприємці ягоди судом до уваги не береться, оскільки позивач не зобов'язаний контролювати їх перевезення.

Окрім цього, з акту перевірки не вбачається висновку перевіряючих про недійсність закупівельних актів і накладних, отриманих від підприємців.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що закупівля ягід підтверджена закупівельними актами та накладними, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому правомірно підприємство включило до складу валових витрат купівлю ягід.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Твердження відповідача про порушення підприємством вказаних положень Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР базується на тому, що СП «Неріс» занижено валовий дохід за березень - вересень 2008 року на 48192 грн. не відповідає дійсності, оскільки в квітні 2008 року Товариству з обмеженою відповідальністю - «Неріс Україна» позивачем був повернутий аванс за товари в сумі 57646,14 грн., що не оспорюється представниками відповідача і тому відповідно було зменшено валові доходи в сумі 48038,45 грн. (на суму повернення без ПДВ).

Враховуючи те, що ТОВ «Неріс Україна» на той час не був платником ПДВ, позивачу не було надано коригування до податкової накладної.

З досліджених в судовому засіданні документів, зокрема, реєстру по складу з ТзОВ «Ліси Волині» за 2 квартал 2008 року; 6 накладними з ТзОВ «Ліси Волині» за 2 квартал 2008 року на суму 996 176,52 грн.; оборотною відомістю по складу за 2 квартал 2008 року на суму З 572 572,66 грн.; переліком видатків по складу за 2 квартал 2008 року на суму 2 576 396,59 грн., договору № 01-06/2008 відповідального зберігання від 02.06.2008 року та додатків до нього №1 від 29.08.2008 року та №2 від 31.10.2008 року, акту звірки між ТзОВ «Ліси Волині» та СП «Неріс» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року вбачається, що доходу від продажу товарів не було, а відбувалося лише внутрішньо складське переміщення товарів.

Враховуючи наведене, помилковим є висновок податкового органу, що позивачем було занижено валовий дохід за 2 квартал 2008 року в сумі 1032946 грн.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ґрунтується на тому, що відповідно до реєстрів виданих за 2006 рік та 2007 рік податкових накладних СП «Неріс» реалізувало товар за межами митної території України для нерезидента «ЕКО - РООБІЛМІТЕБ» згідно контракту №6/2003 від 15.08.2002 року, а згідно матеріалів, наданих УПМ ДПА у Волинській області по інформації Підрозділу Фінансової Розвідки Ніуе реєстрація компанії «ЕКО - РООБ ЬІМІТЕБ» скасована 11.02.2005 року в результаті несплати за ліцензію за 2004 рік.

При цьому відповідач покликається на «Порядок підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України», затвердженого спільним наказом Держмитслужби України та ДПА України від 21.03.2002 року №163/121 про те, що перелічені в додатку до акту вантажно - митні декларації містять фіктивні дані щодо покупця товару, а відповідно, не є дійсними. Тому, такі операції, на думку відповідача, повинні оподатковуватись за ставкою 20%.

Досліджені в судовому засіданні оригінали вантажно - митних декларацій, складених позивачем, мають особисті номерні печатки інспекторів митниці, що здійснили митне оформлення товару, напрямок переміщення предметів (експорт), найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні та інші встановлені законодавством реквізити.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Згідно із ст.ст. 2, 6, 8 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.1997 року, вантажна митна декларація - заява, шо містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби і мету їх переміщення через митний кордон України, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів ВМД застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Інформація Підрозділу Фінансової розвідки Ніує не заперечує факту вивезення позивачем ягід за межі митної території України.

Також листом КБ «Західінкомбанк» ТзОВ №3-5206 від 19.02.2009 року підтверджено надходження валютної виручки на рахунок СП «Неріс» від фірми «ЕКО - РООБ ІЛМІТЕБ».

Зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини, останній прийшов до вірного висновку, що безпідставним є твердження відповідача стосовного того, що у вантажно-митних деклараціях містяться фіктивні дані щодо фірми «ЕКО - РООБ ІЛМІТЕБ» і операції з поставки ягід даній фірмі повинні оподатковуватись за ставкою 20%.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток позивачу визначено неправомірно, а тому податкові повідомлення-рішення №0000662301/3, №0000142399/3 від 27.10.2009 року та відповідно перша податкова вимога № 1/1033 від 05.07.2010 року винесені з порушенням норм чинного законодавства

Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Волинський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року у справі №2а-1826/10- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

Я.С.Попко

Повний текст виготовлено 06.07.2012р.