Ухвала суду № 25190066, 10.07.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2012 р.

Справа № 17317/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

за участі секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Червоноградський завод металоконструкцій» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області, управління Державного казначейства у м. Червонограді про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И В :

В травні 2009 року позивач відкрите акціонерне товариство «Червоноградський завод металоконструкцій» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області, управління Державного казначейства у м. Червонограді, в якому просив скасувати повідомлення-рішення № 0000152301/1 від 27.03.2009 року, скасувати повідомлення-рішення № 0000212301/0 від 13.04.2009 року, стягнути з державного бюджету на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 346867 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2010 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді № 0000152301/1 від 27.03.2009 року та № 0000212301/0 від 13.04.2009 року. Постановлено стягнути з Державного бюджету на користь відкритого акціонерного товариства «Червоноградський завод металоконструкцій» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 346867 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач, який вважає, що постанова суду незаконна та необґрунтована, не відповідає вимогам матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.

Як на доводи в своїй апеляційній скарзі покликається на те, що при реалізації виготовлених металоконструкцій розрахунку собівартості використано фактурну вартість сировини, але у даному випадку звичайною ціною сировини, для визначення металоконструкцій, є митна вартість, так як саме на неї було нараховано ПДВ і держмито. Дана ціна визначена Львівською митницею і зафіксована у вантажно-митних деклараціях (ряд.25). Таким чином, різниця між митною та фактурною вартістю складає 685099 грн., в порушення п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено об’єкт оподаткування на 685099 грн., що призвело до зниження податку на додану вартість з реалізації металоконструкцій в сумі 137020грн. Враховуючи вищенаведене вважає, що ним правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152301/1 від 27.03.2009 року, про зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 137020грн.

Ціна імпортного товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону про ПДВ та митного законодавства та встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов’язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, відтак сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений відповідно до вимог податкового законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в податкових операціях у межах господарської діяльності платника податку. При подальшій реалізації імпортного товару податкові зобов’язання визначатимуться за правилами, встановленими п.4.1.ст.4.Закону. При реалізації виготовлених металоконструкцій у розрахунку собівартості використано фактурну вартість сировини, але в даному випадку звичайною ціною сировини, для визначення металоконструкцій, є митна вартість, так як саме на неї було нараховано ПДВ і держмито. Дана ціна визначена Львівською митницею і зафіксована у вантажно-митних деклараціях(ряд.12). Таким чином різниця між митною та фактурною вартістю складає 2189255 грн., в порушення п.4.1.ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Сума реалізованої сировини і матеріалів та імпортних товарів за грудень 2008 року по фактурній вартості становить 2861971 грн. та по митній вартості 4684077 грн. (в тому числі використано для реалізації на експорт 772873 грн.), таким чином занижено об’єкт оподаткування на суму 1049233 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість з реалізації металоконструкцій в сумі 209847 грн. Загальна сума зменшеного бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоди з 01.10.2008 року по 31.11.2008 року та 01.12.2008 року по 31.01.2009 року, на загальну суму 346867 грн.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Державної податкової інспекції у м. Червонограді 11.02.2009 року та 06.04.2009 року проведено позапланові перевірки відкритого акціонерного товариства «Червоноградський завод металоконструкцій» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість платника за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в періоди з 01.10.2008 року по 31.11.2008 року та 01.12.2008 року по 31.01.2009 року.

За результатами проведеної перевірки складено акти перевірки, якими підтверджено відображене позивачем у декларації за листопад 2008 року бюджетне відшкодування у сумі 256029 грн. та за січень 2009 року у сумі 306586 грн. та встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2008 року на суму 152410 грн. та за січень 2009 року на суму 209847 грн., яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.10.2008 року по 31.11.2008 року та в період з 01.12.2008 року по 31.01.2009 року № 212/2301/01267395 від 11.02.2009 року та № 525/2301/01267395 від 06.04.2009 року.

На підставі актів перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 00002123/0 від 13.04.2009 року на суму 209847 грн. та № 0000152301/1 від 27.03.2009 року на суму 137020 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не погодився із висновками податкового органу щодо наявність зазначених порушень позивача, виходячи з наступного.

Протягом жовтня 2008 року відкрите акціонерне товариство «Червоноградський завод металоконструкцій» здійснювало імпорт товару (металевих труб та профілю) на підставі вантажно-митних декларацій: ВМД № 209070000/8/009606 від 24.10.2008 року, фактурна вартість 127945 грн. 52 коп., митна вартість 127945 грн. 52 коп.; ВМД № 209070000/8/009342 від 17.10.2008 року, фактурна вартість 157609 грн. 31 коп., митна вартість 265302 грн. 59 коп.; ВМД № 209070000/8/009031 від 09.10.2008 року, фактурна вартість 25155 грн. 57 коп., митна вартість 29773 грн. 80 коп.; ВМД № 209070000/8/009323 від 17.10.2008 року, фактурна вартість 180246 грн. 06 коп., митна вартість 233438 грн. 05 коп.; ВМД № 209070000/8/009030 від 09.10.2008 року, фактурна вартість 26735 грн. 84 коп., митна вартість 31875 грн. 47 коп.; ВМД № 209070000/8/009218 від 15.10.2008 року, фактурна вартість 126054 грн. 14 коп., митна вартість 250213 грн. 84 коп., ВМД № 209070000/8/008969 від 01.10.2008 року, фактурна вартість 73953 грн. 28 коп., митна вартість 178459 грн. 01 коп., отже, загальна фактурна вартість складає 1094862 грн. 39 коп., а загальна митна вартість 1779 960 грн. Згідно з поданою ВАТ «ЧЗМК» до ДПІ у м. Червонограді податковою декларацією з ПДВ за листопад 2008 року (вх. від 22.12.2008 року № 28740) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника податку, складає 408439 грн. 00 коп.

Протягом грудня 2008 року, позивач імпортував товар на підставі вантажно-митних декларацій: ВМД № 209070000/8/011345 від 22.12.2008 року, фактурна вартість 255654 грн. 04 коп., митна вартість 413737 грн. 84 коп.; ВМД № 209070000/8/011344 від 22.12.2008 року, фактурна вартість 124205 грн. 08 коп., митна вартість 150634 грн. 35 коп.; ВМД № 209070000/8/011342 від 22.12.2008 року, фактурна вартість 265272 грн. 90 коп., митна вартість 429304 грн. 53 коп.; ВМД № 209070000/8/011310 від 19.12.2008 року, фактурна вартість 227026 грн. 05 коп., митна вартість 301828 грн. 79 коп.; ВМД № 209070000/8/011307 від 19.12.2008 року, фактурна власність 232681 грн. 39 коп., митна вартість 366566 грн. 69 коп.; ВМД № 209070000/8/011302 від 19.12.2008 року, фактурна вартість 272244 грн. 77 коп., митна вартість 428894 грн. 98 коп.; ВМД № 209070000/8/011247 від 17.12.2008 року, фактурна вартість 262919 грн. 64 коп., митна вартість 430385 грн. 90 коп.; ВМД № 209070000/8/011230 від 17.12.2008 року, фактурна вартість 248065 грн. 41 коп., митна вартість 405333 грн. 75 коп.; ВМД № 209070000/8/011194 від 15.12.2008 року, фактурна вартість 250067 грн. 52 коп., митна вартість 410115 грн. 84 коп.; ВМД № 209070000/8/011175 від 12.12.2008 року, фактурна вартість 165029 грн. 05 коп., митна вартість 275094 грн. 91 коп.; ВМД № 209070000/8/011171 від 12.12.2008 року, фактурна вартість 43231 грн. 58 коп., митна вартість 65316 грн. 16 коп.; ВМД № 209070000/8/011128 від 11.12.2008 року, фактурна вартість 2486000 грн. 15 коп., митна вартість 420523 грн. 00 коп.; ВМД № 209070000/8/011095 від 10.12.2008 року, фактурна вартість 237547 грн. 88 коп., митна вартість 401010 грн. 21 коп.; ВМД № 209070000/8/011084 від 10.12.2008 року, фактурна вартість 234183 грн. 73 коп., митна вартість 395331 грн. 11 коп.; ВМД № 209070000/8/011025 від 08.12.2008 року, фактурна вартість 113644 грн. 75 коп., митна вартість 274876 грн. 60 коп.; ВМД № 209070000/8/011023 від 08.12.2008 року, фактурна вартість 18791 грн. 51 коп., митна вартість 18791 грн. 51 коп.; ВМД № 209070000/8/010996 від 05.12.2008 року, фактурна вартість 187570 грн. 85 коп., митна вартість 351164 грн. 52 коп. Отже, судом встановлено, що загальна фактурна вартість ввезених товарно-матеріальних цінностей в грудні 2008 року склала 3386736 грн. 30 коп., а загальна митна вартість 5540820 грн. ПДВ, сплачений у грудні 2008 року митним органам з митної вартості, складає 1108164 грн. 00 коп.

Спір між сторонами виник з приводу визначення бази оподаткування податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про єдиний митний тариф», при визначенні митної вартості до неї включається ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунка-фактури: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; комісійні та брокерські.

Згідно зі ст. 274 Митного кодексу України, митна вартість товарів , що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або, яка підлягає сплаті за ці товари, на момент перетинання митного кордону України. До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються. Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

Таким чином, з наведеного вбачається, що митна вартість не може збігатися з фактурною вартістю товару.

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звичайною ціною вважається ціна товару (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого припису, обидві сторони є взаємонезалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Згідно із Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 547, вантажна митна декларація (ВМД) письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 1.4 ст. 1 цього Закону, визначено, що поставкою товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. А, відповідно до п. 1.18 ст. 1 цього Закону, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Стаття 3 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює та розрізняє такі види об’єктів оподаткування, як поставка товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України та ввезення товару (супутніх послуг) у митному режимі імпорту та реімпорту. Окремо, закон виділяє і правове регулювання зазначених об’єктів.

Так, у п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше, ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

В свою чергу, згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

В даному випадку об’єктом оподаткування спірних податкових зобов’язань були операції з поставки товарів на території України, тому база оподаткування таких операцій повинна визначатись за правилами п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказана правова норма не прив’язує визначення бази оподаткування податку на додану вартість до митної вартості товарів. Митна вартість товарів може бути застосована виключно для визначення бази оподаткування при імпорті товарів, відповідно до п. 4.3 ст. 4 цього Закону, тобто до операцій з поставки товарів на території України вона не застосовується.

З наведеного вище вбачається, що митна вартість є лише підставою для нарахування митних податків та зборів.

Маючи намір застосувати звичайні ціни до здійснених позивачем операцій з поставки товарів, контролюючий орган повинен дотримуватися вимог законодавства, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо правил підсудності звичайних цін з метою оподаткування, а не ототожнювати поняття «звичайні ціни» із «митною вартістю».

Імперативний характер зазначених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» не дає підстав використовувати особливості визначення бази оподаткування поставок товарів, місце яких на митній території України для визначення бази оподаткування операцій платників податків з ввезення товарів у митному режимі імпорту. Однаково це стосується і спірної ситуації, коли податковий орган неправомірно застосовує особливості правового регулювання бази оподаткування при імпорті товарів для визначення бази оподаткування операцій з поставки товарів на митній території України.

Відповідно до п. 1.3 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 02.07.1997 року № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21 травня 2001 р. № 200/86 ), зареєстрованого бюджетною заборгованістю з податку на додану вартість визнаються суми, не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування.

Згідно із п. 4.1. зазначеного Порядку, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2010 року у справі № 2а-3435/09/1370 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя С.М. Кузьмич

суддя В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлений 12.07.2012 року