Рішення № 25186786, 06.07.2012, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 436/4548/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2012 року Самарський районний суд

м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого судді: Маштак К.С.,

при секретарі: Віткалові А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Іста-Центр»про стягнення заробітної плати, компенсацію за не вчасно виплачену заробітну плату, компенсацію за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Іста-Центр»про стягнення заробітної плати, компенсацію за не вчасно виплачену заробітну плату, компенсацію за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 06.10.2009 року був прийнятий на посаду інженером-електроником про що було укладено трудовий договір та видано наказ 149-к. У період з 06.10.2009 по 23.05.2012 року позивач вчасно отримував заробітну плату, проте починаючи з 23.05.2012 року без повідомлення причин відповідач почав затримувати виплату заробітної плати. 31.05.2012 року позивач був звільнений по угоді сторін. При розрахунку позивачу відмовились виплатити заробітну плату за період з 01 травня 2012 року по 31 травня 2012 року в сумі 1727,27 грн. внаслідок відсутності грошових коштів, а також виплатити компенсацію за не використану щорічну відпустку за 40 календарних днів в сумі 4544,40 грн. Також позивач зазначає, що своїми діями відповідач заподіяв позивачу величезні моральні страждання, він весь час переживав з приводу існування своєї сім'ї, тому вважає, що відповідач має відшкодувати моральний збиток у розмірі 3000 грн.

06 липня 2012 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд стягнути з відповідача компенсацію за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку за період з 31.05.2012 по 20.06.2012 в сумі 3495,40 грн., а також стягнути моральну шкоду в сумі 3000 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення. Вважала їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, подала до суду письмові заперечення.

Вислухавши доводи та пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.10.2009 року позивач був прийнятий на посаду інженером-електроником, про що в трудовій книжці позивача зроблено відповідний запис (а.с. 8-9).

Згідно наказу від 31 травня 2012 року № 87-к позивач ОСОБА_1 був звільнений за угодою сторін з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку (а.с. 10).

Вказані вище спірні відносини регулюються КЗпП України, Законом України «Про оплату праці».

У відповідності до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Визначаючи розмір середнього заробітку, суд виходить із загальних правил обчислення середнього заробітку, виходячи із середнього заробітку за останні два календарних місяці роботи відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 зі змінами.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України підприємств, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки в день фактичного розрахунку.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди з відповідача, суд виходив з наступного.

Суд вважає, що має місце порушення трудових прав позивача внаслідок затримки розрахунку у зв'язку з чим йому було завдано моральну шкоду згідно до вимог статті 237-1 КЗпП України, але розмір відшкодування моральної шкоди позивач зазначив занадто завеликий, що не відповідає обставинам справи.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості і справедливості.

Приймаючи до уваги положення наведених вище норм співвідношуючи їх з встановленими в судовому засіданні фактами, суд вважає, що сума моральної шкоди в розмірі 3000 грн. не обґрунтована, завелика та не відповідає дійсності, доказів спричинення відповідачем моральної шкоди позивачу саме на таку суму не надано, тобто відсутні документи, квитанції, чеки, або інша документація, підтверджуюча звернення позивача до лікарні за медичною допомогою, щодо стану здоров'я відносно даних фактів та надання допомоги саме на таку суму та інше. Суд, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, оцінює спричинену моральну шкоду позивачу у розмірі 300 гривень.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно норм ст. 3 ЦПК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів, а в інтересах інших осіб, або державних чи суспільних інтересах лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог та заперечень. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом роз'яснювались сторонам, представникам сторін, положення ст.ст. 10, 11, 57-60, 61 ЦПК України та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши та з'ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи усі наявні докази по справі, досліджені в судовому засіданні в їх сукупності, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що в діях відповідача вбачається порушення законодавства про працю.

Виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Іста-Центр»про стягнення заробітної плати, компенсацію за не вчасно виплачену заробітну плату, компенсацію за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивачку звільнено від сплати судового збору, вказані судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», ст.ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 3, 4-8, 10, 11, 18, 57-61, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Іста-Центр»про стягнення заробітної плати, компенсацію за не вчасно виплачену заробітну плату, компенсацію за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Іста-Центр», ЄДРПОУ 23073489, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки з 31.05.2012 року по день фактичного розрахунку 20.06.2012 року в розмірі 3495,40 грн., та завдану моральну шкоду в сумі 300 грн., а також судовий збір 107,30 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Іста-Центр», ЄДРПОУ 23073489 на користь держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: К.С. Маштак