Рішення № 25186763, 12.07.2012, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 436/4852/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2012 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Сухоруков А.О.,

при секретарі Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

22 червня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що 12 січня 1994 року вона уклала шлюб із відповідачем ОСОБА_2, який згодом було розірвано рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2009 року. За час шлюбу вони за спільні кошти придбали автомобіль Lexus, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, квартиру АДРЕСА_1 та житловий будинок АДРЕСА_2. Вважає зазначене майно спільною сумісною власністю подружжя.

В позасудовому порядку врегулювати спір та поділити між собою спільне майно сторони не змогли, що і слугує підставою для звернення позивача із цим позовом до суду.

Вважає, що за нею має бути визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_2, а за позивачем право власності на спільні автомобіль та квартиру.

На підставі викладеного просить суд виділити та визнати за нею право власності на житловий будинок літ. А-2, площею 77,3 кв.м, літню кухню - Б, сарай -Ж, вбиральню З, огородження №1-3, споруду І по АДРЕСА_2, виділити відповідачу ОСОБА_2 автомобіль Lexus, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та квартиру АДРЕСА_1 (а.с.а.с. 3-6, 19-22).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, обґрунтувавши їх з тих же підстав, що викладені у позовній заяві, просила суд задовольнити позов.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав у повному обсязі, не заперечував проти визнання за нею права власності на житловий будинок.

Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2009 року (а.с. 14).

12 вересня 1995 року відповідач ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 12 вересня 1995 року, посвідченого державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори (а.с. 9).

01 липня 1998 року відповідач ОСОБА_2 придбав житловий будинок літ. А-2, жилою площею 77,3 кв.м, літню кухню літ. Б цегляну, сараї літ. В, І цегляні, теплицю літ. Д цегляну, сарай літ. Ж цегляний, вбиральню літ. З цегляну, огородження № 1-3, споруди І, що розташовані по АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 1000 кв.м, що підтверджується договором купівлі-продажу від 01 липня 1998 року, посвідченого в той же день приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Камеко Т.П. (а.с. 11)

Земельна ділянка площею 0,1399 га була приватизована відповідачем ОСОБА_2, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю Д* N032226 від 17 жовтня 2000 року (а.с. 12).

Крім того, у власності та користуванні відповідача ОСОБА_2 перебуває у власності автомобіль Lexus, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що був придбаний ним в період шлюбі із позивачем.

Змістом ст. 60 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В силу ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Положеннями ст. 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

За змістом ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами справи, суд доходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі, визнавши за нею право власності на домоволодіння АДРЕСА_2, а за відповідачем визнати право власності на автомобіль Lexus, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та квартиру АДРЕСА_1.

В судовому засіданні було встановлено і не заперечувалась сторонами та обставина, що домоволодіння АДРЕСА_2, автомобіль Lexus, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та квартира АДРЕСА_1 були придбані відповідачем в період шлюбу із позивачем і є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Запропонований позивачем варіант поділу спільного майна подружжя в судовому засіданні погоджений відповідачем, який визнав позовні вимоги в повному обсязі, що відповідно до ст. 174 ЦПК України дає суду всі підстави для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 4-8, 10, 11, 18, 57-60, 88, 174, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_2) право власності на житловий будинок літ. А-2, житловою площею 77,3 кв.м, літню кухню літ. Б цегляну, сарай літ. Ж цегляний, вбиральню літ. З цегляну, огородження № 1-3, споруду І, що розташовані на земельній ділянці площею 0,1000 га по АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 66,8 кв.м, житловою площею 47,4 кв.м, яка складається із коридору -1, туалету -2, ванної -3, кухні -4, коридору -5, жилих кімнат - 6, 7, 8; та легковий автомобіль Lexus, 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.О. Сухоруков