Ухвала суду № 25185870, 03.07.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 р. Справа № 61570/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Коваля Р.Й., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Вопак-Трейд» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Вопак-Трейд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Луцької ОДПІ, яким просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 20 квітня 2011 року № 0000852302, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1909062,50 грн., з них 1527250,00 грн. основного платежу та 381812,50 грн. штрафних санкцій.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази та положення ст. ст. 203, 215, 228, 626, 629, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд встановив, що позивач документально підтвердив наявність руху активів в процесі здійснення господарської операції, зв'язок між фактом придбання і господарською діяльністю, а наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції підтверджено податковими перевірками ТзОВ «Вопак-Трейд» та ТзОВ «Еталон Ойл». Таким чином, дії позивача по формуванню податкового кредиту є правомірними. В той же час відповідач не надав суду достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що податковою перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме підприємством завищено податковий кредит за грудень 2010 року на 1527250,00 грн. по операції з придбання олії соняшникової нерафінованої у ТзОВ «Еталон Ойл» на підставі договору від 06.12.2010 року № 12/9 на загальну суму 9163500,00 грн. Під час перевірки документів, що свідчать про транспортування, зберігання, фактичне отримання товару від постачальника не пред'явлено. Перевіркою постачальника олії ТзОВ «Еталон-Ойл», проведеною ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, не встановлено факту передачі товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) первинних документів: актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, зберігання продукції. Такий правочин в порушення ст. ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України вчинено без наміру створення правових наслідків та суперечить інтересам держави і має ознаки нікчемності. При співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2010 року встановлено, що постачальником олії на суму 19752000,00 грн. для ТзОВ «Еталон Ойл» було ТзОВ «Транс Гарант Сервіс», для якого вказаний товар поставлявся ПП «Агропрайд», постачальниками якого були: ПП «Технополімер», ТзОВ «Легат М», ТзОВ «ВКП «ДВМ», ПП «Ніка і Компанія». Податковими перевірками по ланцюгу постачання від постачальників ПП «Агропрайд» та далі до покупців не встановлено фактичного руху товару. Укладені покупцями ПП «Агропрайд», ТзОВ «Транс Гарант Сервіс», ТзОВ «Еталон Ойл» угоди на придбання олії соняшникової та її наступну реалізацію визнано нікчемними, а відтак укладений договір між ТзОВ «Еталон Ойл» та ТзОВ «Вопак-Трейд» від 06.12.2010 року № 12/9 є також нікчемним. Відповідно видані ТзОВ «Еталон Ойл» у грудні 2010 року податкові накладні на суму ПДВ 1527250,00 грн. не підтверджують факт поставки товару і не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту. На вказану суму донараховано грошове зобов'язання та визначено штрафні санкції відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Як вбачається з акту від 05 квітня 2011 року 2141/23-3/34745403 року, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Вопак-Трейд», проведеної 17-29 березня 2011 року посадовими особами працівниками Луцької ОДПІ у зв'язку із ненаданням відповіді на письмовий запит Луцької ОДПІ за грудень 2010 року, під час перевірки було встановлено порушення позивачем ст. ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, а саме вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2010 року на 1527250,00 грн., і як наслідок, занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за цей період на зазначену суму.

На підставі акта перевірки та за результатами розгляду заперечень на акт перевірки Луцькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2011 року № 0000852302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1909062,50 грн., з них 1527250, 00 грн. основного платежу та 381812,50 грн. штрафних санкцій.

06 грудня 2010 року між ТзОВ «Вопак-Трейд» (покупець) та ТзОВ «Еталон Ойл» (продавець) укладено договір № 12/9 поставки олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку українського походження, врожаю 2010 року, у кількості 745 т на суму 9163500,00 грн., в тому числі ПДВ 1527250,00 грн.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи податкового органу про нікчемність зазначеного договору, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). В цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не потрібно.

Враховуючи викладене, позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним, судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби можуть звертатися до судів з позовами на підставі частини 1 статті 208 Господарського кодексу України про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Висновок суду відносно нікчемності правочину має бути викладений в мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Для стягнення вказаних санкцій необхідною умовою являється наявність наміру на укладення (здійснення) договору з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Якщо існування такої мети не доведене і відсутні підстави вважати угоду нікчемною, то відсутні підстави для задоволення позову в частині застосування санкцій, встановлених за здійснення правочину з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Отже, органи державної податкової служби можуть звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має бути викладений в мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідачем не доведено, що зазначений вище договір є таким, що порушує публічний порядок, або був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто є нікчемним.

Також судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених угод.

Щодо формування позивачем податкового кредиту за грудень 2010 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час здійснення зазначених вище господарських операцій, податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.23 п. 7.2 ст. 7 Закону).

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т.ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

А пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених п. 9.8 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

Для визначення підстав виникнення права платника податку на податковий кредит вирішальне значення має фактичне виконання сторонами господарського зобов'язання та використання платником податку цього товару в межах своєї господарської діяльності. Факт придбання товарів із дотриманням вимог п. п. 7.2, 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів податкового органу про безтоварний характер господарських операцій між ТзОВ «Вопак-Трейд» та ТзОВ «Еталон Ойл».

Як зазначено вище, між ТзОВ «Вопак-Трейд» (покупець) та ТзОВ «Еталон Ойл» (продавець) укладено договір від 06 грудня 2010 року № 12/9 поставки олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку українського походження, врожаю 2010 року, у кількості 745 т на суму 9163500,00 грн., в тому числі ПДВ 1527250,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. 712 цього Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 662 цього Кодексу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається із змісту зазначеного договору поставка товару здійснювалось на умовах поставки EXW ТзОВ «Херсонес» м. Херсон і/або Миколаївський торговий порт м. Миколаїв.

Правилами Інкотермс-2000 «Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати» групи Е визначено умови поставки EXW, відповідно до яких продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки (в даному випадку ТзОВ «Херсонес» м. Херсон і/або Миколаївський торговий порт м. Миколаїв), без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям. Продавець немає зобов'язань щодо доказів поставки, надання транспортних документів або еквівалентних електронних повідомлень. Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності до зазначених вище умов та сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу.

Факт отримання представником за довіреністю ТзОВ «Вопак-Трейд» від ТзОВ «Еталон Ойл» олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку українського походження, врожаю 2010 року, у кількості 745 тонн, яка була предметом договору, за кількістю та якістю, підтверджується актами від 24 та 30 грудня 2010 року № № 1-3 (535 тонн у Херсонському морському торговому порту та 210 тонн в Миколаївському морському торговому порту); виданими ТзОВ «Еталон Ойл» видатковими накладними від 24 грудня 2010 року № РН-0000011 на 335 тонн олії на суму 4120500,00 грн., від 30 грудня 2010 року № РН-0000012 на 210 тонн олії на суму 2 583 000,00 грн. та від 30 грудня 2010 року № РН-0000013 на 200 т олії на суму 2460000,00 грн. (всього 745 т олії на суму 9163500,00 грн., з них ПДВ 1527250,00 грн.), податковими накладними на вказану суму від 24 грудня 2010 року № 10, від 30 грудня 2010 року № 11 та № 12.

Також на виконання умов договору позивач частково розрахувався за придбаний товар та сплатив постачальнику 7809911,61 грн., що підтверджується випискою з рахунку та платіжними дорученнями.

Під час проведення перевірки ТзОВ «Вопак-Трейд» відповідач не ставив під сумнів дійсність та відповідність вимогам законодавства податкових накладних від 24 та 30 грудня 2010 року № № 10-12, виписаних ТзОВ «Еталон Ойл», на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту за грудень 2010 року податок на додану вартість в сумі 1527250,00 грн.

Крім того, зазначена олія відповідно до договору комісії від 06 грудня 2010 року № 8к, укладеного ТзОВ «Вопак-Трейд» з ТзОВ «Кубарго», була передана останньому як комісіонеру, що підтверджує факт використання позивачем цієї олії в своїй господарській діяльності.

Так, відповідно до цього договору комісії ТзОВ «Вопак-Трейд» передало ТзОВ «Кубарго» для подальшої реалізації олію соняшникову, придбану у ТзОВ «Еталон Ойл» у кількості 745 т, про що свідчать акти про приймання товару за якістю та кількістю для подальшої реалізації.

10 та 22 грудня 2010 року ТзОВ «Кубарго» уклало зовнішньоекономічні контракти № AG114/331-10 та № AG114/347-10 відповідно з фірмою «W.J.Grain Traid A.G.» про експорт олії соняшникової нерафінованої в кількості 200 тонн та 335 тонн відповідно, а також 28 грудня 2010 року № 1221 з компанією «Allseeds Switzerland S.A» про експорт олії в кількості 210 тонн.

Факт реалізації ТзОВ «Кубарго» переданої ТзОВ «Вопак-Трейд» олії підтверджується вантажно-митними деклараціями, інвойсами, звітом по валюті від 18 березня 2011 року № 1, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) серії ОУ № 0000009, податковою накладною на оплату комісійної винагороди від 18 березня 2011 року № 9, звітами ТзОВ «Кубарго» перед ТзОВ «Вопак-Трейд» про надходження валюти на його рахунок від іноземних покупців і рух грошових коштів, витягом з реєстру вхідних платіжних документів по контрагенту ТзОВ «Кубарго», банківською випискою.

Також колегія суддів враховує, що ТзОВ «Еталон Ойл» не є безпосереднім виробником товару, що придбавався позивачем, а закупляв його в ряду постачальників, що підтверджується, зокрема, актом перевірки ТзОВ «Еталон Ойл», проведеної Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва від 17 березня 2010 року № 880/23-200/37385258.

Так, у грудні 2010 року контрагентами ТзОВ «Еталон Ойл», що поставляли йому олію соняшникову нерафінову першого ґатунку українського походження, врожаю 2010 року, були ТзОВ «Транс Гарант Сервіс», ТзОВ «Олійний дім», ТзОВ «Олівіас-04», Фізична особа-підприємець ОСОБА_1., у яких товариство придбало 1607,14 тонн, 585,25 тонн, 110,71 тонн та 76,61 тонн відповідно.

Щодо поставок ТзОВ «Олійний дім», ТзОВ «Олівіас-04», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. олії для ТзОВ «Еталон Ойл» (всього 772 тонн), то податковою перевіркою не виявлено їх безтоварного характеру.

Під сумнів ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва поставлено операцію купівлі-продажу олії між ТзОВ «Еталон Ойл» та ТзОВ «Транс Гарант Сервіс» з тих міркувань, що не знайшов підтвердження факт руху товару від постачальника ТзОВ «Транс Гарант Сервіс», яким є ПП «Агропрайд» (воно, у свою чергу, придбавало вказаний товар у ПП ЛегатМ», ТзОВ «ВКК «ДВМ», ТзОВ «Ніка і Компанія», ПП «Технополімер»). Правочини ПП «Агропрайд» із вказаними підприємствами, ПП «Агропрайд» та ТзОВ «Транс Гарант Сервіс», ТзОВ «Транс Гарант Сервіс» та ТзОВ «Еталон Ойл», тобто, по ланцюгу постачання, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва визнано нікчемними. На підставі цих висновків відповідач вважає нікчемним правочин, що випливає з господарських відносин між ТзОВ «Еталон Ойл» та ТзОВ «Вопак-Трейд».

Факт поставки олії для ТзОВ «Вопак-Трейд» від ТзОВ «Еталон Ойл», придбаної останнім у виробників ТзОВ «Олійний дім», ТзОВ «Олівіас-04, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1., а не у ТзОВ «Транс Гарант Сервіс», підтверджується наведеними вище доказами, а також листом ТзОВ «Еталон Ойл» від 31 березня 2011 року № 7/03, а відповідач в свою чергу не надав належних та достатніх, які б спростовували даний факт.

Враховуючи наведені вище обставини та оцінюючи зібрані докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період, що перевірявся, заявлена з дотриманням вимог законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття і відповідачем не надано доказів його правомірності.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у справі № 2а-1474/11/0370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Вопак-Трейд» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Р.Й. Коваль

В.Я. Макарик