Ухвала суду № 25186087, 26.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2012 р. Справа № 121603/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Довгополова О.М.,

Глушка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ігнотович І.Ю.,

розглянувши відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року в адміністративній справі № 2а-2026/11/1970 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Розважальний центр «Подоляни» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0001682305 від 22 березня 2011 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Розважальний центр «Подоляни» (далі ТзОВ «Розважальний центр «Подоляни») звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з вказаним позовом та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі-Тернопільська ОДПІ) за № 0001682305 від 22 березня 2011 року про донарахування ТзОВ «Розважальний центр «Подоляни» суми податкового зобов'язання (з врахуванням штрафних (фінансових санкцій) з податку на прибуток підприємств у розмірі 306646,90, в тому числі сума податкового зобов'язання за основним платежем становить 245317,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 61329,40 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог посилається на те, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за № 0001682305 від 22.03.2011р., яке було винесено Тернопільською ОДПІ на підставі акту планової виїзної документальної перевірки ТзОВ "Розважальний центр "Подоляни" за № 12934/23-420/35708488 від 17.12.2010 р. та акту позапланової виїзної перевірки за № 941/23-04/35708488 від 16.03.2011р., підприємству було незаконно донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємству розмірі 245317,50 грн., а також 61329,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства, всього разом - 306646,90 грн.

Зокрема, на думку позивача відповідач не правильно застосував до спірних правовідносин п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р. з наступними змінами і доповненнями та ототожнив поняття "винагорода" та "заохочення", що вживаються у вищенаведеному пункті цього Закону, з поняттям "орендна плата" по договору оренди нежитлового приміщення.

Крім того позивач вважає, що відповідач всупереч вимог ст.58 Конституції України нарахував ТзОВ "Розважальний центр "Подоляни" штрафні санкції за порушення податкового законодавства, допущені, на думку Тернопільської ОДПІ, до 1 січня 2011 року.

З цих підстав позивач вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ за № 0001682305 від 22.03.2011р. не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує його законні права, які він просить захистити шляхом визнання протиправним та скасування даного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржила Тернопільська ОДПІ яка вважає, що рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що в порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон України - № 334) завищено валові витрати на суму отриманих послуг з оренди приміщення від пов'язаної з таким платником податку юридичної особи ТзОВ «Теркурій-2» (пов'язаними особами також в даному випадку є ОСОБА_2 та ОСОБА_3) в погашення заборгованості по яких не проведено фактичну оплату. Тобто в період, що перевірявся ТзОВ «Розважальний центр «Пдоляни» неправомірно включило до валових витрат вартість фактично одержаних послуг від пов'язаної особи по яких не проведено виплату винагород за такі послуги. По цій причині валові витрати у розмірі 3409978 грн. було завищено.

Крім цього, суми при наявності відносин пов'язаності осіб повинні були відноситись до валових витрат при факті оплати послуг, а не із включенням їх вартості по події, що склалися раніше, тобто, по факту отримання послуг з оренди та нарахування орендної плати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних міркувань.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 22.03.2011р. Тернопільською ОДПІ було прийнято податкове-повідомлення рішення за № 0001682305, згідно якого контролюючий орган на підставі акту планової виїзної перевірки ТзОВ "Розважальний центр "Подоляни" за № 12934/23-420/35708488 від 17.12.2010р. та акту позапланової виїзної перевірки за № 941/23-04/35708488 від 16.03.2011р. донарахував ТзОВ "Розважальний центр "Подоляни" суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств у розмірі 306646,90 грн., в тому числі сума податкового зобов'язання за основним платежем становить 245317,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 61 329,40 грн.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов 'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Аналогічні норми закріплені в Законі України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990р.

Як встановлено Тернопільською ОДПІ і вбачається з матеріалів справи, 15 лютого 2008 року між ТзОВ "Розважальний центр "Подоляни" (орендар) та ТзОВ "Теркурій-2" (орендодавець) було укладено договір оренди нежитлових приміщень за № 100, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину нежитпових приміщень, які знаходяться на першому та другому поверхах торгово-розважального центру "Подоляни" (м.Тернопіль, вул. Текстильна, 28ч) для здійснення у них своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата,розмір якої встановлюється договором найму.

Факт отримання майна в оренду та сплата орендної плати не є спірними між сторонами.

На думку податкового органу, що орендодавець є пов'язаною особою, як засновник даного підприємства, тому орендна плата є винагородою в розумінні підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України № 334 і право на формування валових витрат настає по факту її оплати.

Приписами зазначеного пункту передбачено, що виплату винагород або інших видів заохочень, пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час).

За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Системний аналіз цієї норми дозволяє зробити дійти наступного висновку, а саме даний підпункт містить в собі два самостійних правила поведінки платників податку:

- по перше, заборону включати до валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час).

- по друге, норму припис, згідно якої платнику податку за наявності зазначених документальних доказів дозволяється відносити до складу валових витрат фактичні суми виплат (заохочень), але не більше ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Колегія суддів зазначає що, орендна плата (платіж), що сплачується орендодавцю - ТзОВ «Розважальний центр «Подоляни» відповідно до умов договору не є винагородою у розумінні вищезазначеної норми, а є послугою на яку, як наведено, безпосередньо зазначені правила не розповсюджуються.

Підпунктом 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється в такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Узагальнюючи вище викладене, доводи позивача мають переконання для судової колегії щодо правомірності формування валових витрат у відповідності до приписів зазначеного підпункту.

Таким чином не може вважатися законним нарахування ТзОВ "Розважальний центр "Подоляни" штрафних санкцій, оскільки висновок про порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Тернопільською ОДПІ зроблено в результаті помилкового тлумачення норм податкового законодавства.

Крім того, судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що в силу вимог ст.58 Конституції України закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

При цьому Конституційний суд України в рішенні у справі № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Заслуговує на увагу колегії суддів, п.4.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р., що діяв до 31 січня 2011 року.

Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб'єктів малого підприємництва - протягом 3-х робочих днів, а для суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, протягом 10-ти робочих днів).

Таким чином в порушення вище наведених норм порядку, акт документальної перевірки за № 12934/23-420/35708488 був складений відповідачем лише 12.12.2010 року, тоді як перевірка проводилася в період з 19.09.2010 року по 06.12.2010 року.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу вимог п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, що вірно зроблено судом першої інстанції та не заперечується колегію суддів.

Зазначений висновок суду ґрунтується на повно і всебічно встановлених обставинах справи, які підтверджені належним чином перевіреними у судових засіданнях доказами.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року в адміністративній справі № 2а-2026/11/1970, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді О.М. Довгополов

І.В. Глушко

Ухвала складена у повному обсязі 29 червня 2012 року.