Ухвала суду № 25185737, 26.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2012 р. Справа № 9514/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Довгополова О.М.,

Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Ігнатович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року в адміністративній справі № 2а-6756/10/1370 за позовом приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія Люкс» до державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2010 року приватне акціонерне товариство «Телерадіокомпанія Люкс» (далі - ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова (далі - ДПІ у Галицькому районі м.Львова) від 30.11.2009 року за № 0002732321/0, яким товариству визначено податок на додану вартість у розмірі 151006,43 грн. і 55587,94 грн. штрафної санкції та від 22.02.2010 року за № 0002732321/1.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що орган державної податкової служби помилково прийшов до висновку про завищення підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість. Відсутність зазначених в акті перевірки порушень податкового законодавства підтверджується наданими товариством первинними бухгалтерськими документами, зокрема податковими накладними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржила ДПІ у Галицькому районі м.Львова, яка вважає, що постанова є безпідставною та необгрунтованою й такою, що винесена з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні всіх обставин у справі.

Апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що при проведенні перевірки встановлено включення до складу податкового кредиту податкової декларації за серпень 2009 року податкових накладних минулих періодів (березень-липень 2009 року на загальну суму 48146,24 грн. Крім того зазначає, що платник податку, який не отримав податкову накладну, але оплатив товари (послуги) та отримав їх, має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що з 10.11.2009 року по 16.11.2009 року ДПІ у Галицькому районі м.Львова провела позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за липень, серпень 2009 року, за результатами якої складено акт від 19.11.2009 року за № 2985/23-209/20765851.

Перевіркою встановлено порушення товариством вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (далі - Закон №168/97-ВР), завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 151006 грн. 43 коп. та відповідно занижено податкове зобов'язання, яке підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 151006 грн. 43 коп. зокрема, при проведенні перевірки встановлено включення до складу податкового кредиту податкової декларації за липень 2009 року податкових накладних минулих періодів (червень-грудень 2008 року та лютий-червень 2009 року) на загальну суму 2860 грн. 19 коп. та податкової декларації за серпень 2009 року податкових накладних минулих періодів (березень-липень 2009 року) на загальну суму 48146 грн. 24 коп.

На підставі зазначеного акта перевірки та відповідно до встановлених порушень ДПІ у Галицькому районі м.Львова було прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.11.2009 року за № 0002732321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 206594 грн. 37 коп., в тому і за основним платежем - 151006 грн. 43 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 55587 грн. 94 коп.

За результатами процедури адміністративного оскарження згаданого рішення було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2010 року за №0002732321/1.

В ході дослідження обставин, як слугували підставою для прийняття зазначеного рішення, судом встановлено, що з наявних в матеріалах справи податкових декларацій з податку на додану вартість за червень-грудень 2008 року та лютий-липень 2009 року, платник податків не включав дані податкові накладні до складу податкового кредиту цих періодів, а тому не скористався своїм правом на формування податкового кредиту. В реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за вищенаведені періоди податкові накладні, включені до складу податкового кредиту у липні-серпні 2009 року, не відображені.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Податковий кредит пунктом 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначену згідно з цим Законом.

Згідно із підпунктами 7.2.4 та 7.2.6 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Пунктом 9.8 статті 9 цього ж Закону передбачено, що реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 цього ж Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається продавця товарів (робіт, послуг).

З огляду на зазначені норми закону та встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що право платника податків на формування податкового кредиту виникає в момент отримання податкової накладної та жодним чином не обмежується податковим періодом, в якому виписана ця податкова накладна.

З приводу покликань податкового органу на те, що позивачем, у відповідності до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону, не було додано до податкових декларацій заяв зі скаргами на постачальника, які є підставою для включення сум податку до податкового кредиту, не беруться колегією суддів до уваги з наступних підстав.

Даним підпунктом передбачено, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

З огляду на викладене, подання зазначених заяв із скаргами на постачальника допускається лише у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення.

Окрім того, подання таких заяв визначається законом як право платника.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс» та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції з огляду на те, що у відповідача в даному випадку були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зазначений висновок суду ґрунтується на повно і всебічно встановлених обставинах справи, які підтверджені належним чином перевіреними у судових засіданнях доказами.

При цьому відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, заперечуючи проти позову, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не довів факту порушення з боку позивача та правомірності своїх дій при прийнятті оскаржуваного рішення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року в адміністративній справі № 2а-6756/10/1370, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді О.М. Довгополов

І.В. Глушко

Ухвала складена у повному обсязі 29 червня 2012 року.