Ухвала суду № 25185450, 26.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2012 р. Справа № 123231/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Довгополова О.М.,

Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Ігнатович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року в адміністративній справі № 2а-0770/738/11 за позовом відкритого акціонерного товариства «Мукачівський завод «Точприлад»» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2011 року за № 0000242340/0 в частині зменшення суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2011 року відкрите акціонерне товариство «Мукачівський завод «Точприлад»» (далі - ВАТ «Точприлад») звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі - Мукачівська ОДПІ) та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2011 року за № 0000242340/0 в частині зменшення суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню за листопад, грудень 2010 року.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що висновки, викладені в акті перевірки від 15.02.2010 року за № 20423-01/14307452 є хибними. Позивач вважає, що ним правомірно віднесено до податкового кредиту та заявлено до бюджетного відшкодування суми коштів, сплачені при імпортуванні обладнання за договором оренди.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржила Мукачівська ОДПІ, яка вважає постанову безпідставною та необгрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні всіх обставин у справі.

Апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ВАТ «Точприлад» відмовити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що висновки податкового органу зроблені при проведенні перевірки є правомірними. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, а наведені у позові доводи щодо невідповідності вимогам чинного законодавства оскаржуваних рішень не можуть бути взяті до уваги, оскільки, вони не спростовують фактів виявлених порушень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставною і не належить до задоволення з наступних міркувань.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 15 лютого 2011 року Мукачівською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку фінансово - господарської діяльності ВАТ «Точприлад» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалася у жовтні 2010 року, за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період листопада 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 15 лютого 2011 за № 204/23-01/14307452, яким встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР) чим завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в розмірі 36156 грн. та за грудень 2010 року в розмірі 389948 грн.

На підставі акту перевірки Мукачівською ОДПІ винесено податкове повідомлення- рішення від 18.02.2010 року за № 0000242340/0, яким позивачу зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2010 року на загальну суму 426104,00 грн..

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення відповідача від 18.02.2010 року за № 0000242340/0 та необхідності його скасування, виходячи з наступного.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач ВАТ «Точприлад» зареєстрований виконавчим комітетом Мукачівської міської ради Закарпатської області 08.10.1998 року, знаходиться за адресою: Закарпатська область, м.Мукачево, вул. Берегівська, 110, перебуває на податковому обліку у Мукачівській ОДПІ з 21.10.1998р.. Протягом періоду, що перевірявся ВАТ «Точприлад» мав право на здійснення таких видів господарської діяльності за КВЕД: виробництво контрольно-вимірювальних приладів; виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів; виробництво апаратури для приймання, запису та відтворення звуку і зображення; ремонт і технічне обслуговування електронно-обчислювальної техніки; проведення розслідувань та забезпечення безпеки; будівництво будівель.

06 листопада 2009 року між фірмою «EPCOS Elektronikai Alkatrest Kft» (орендодавець), з однієї сторони та позивачем ВАТ «Точприлад» (орендар), з другої сторони, було укладено договір оренди обладнання за № 261, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування майно виключно з єдиною метою: виготовлення продукції згідно договору про переробку давальницької сировини за № 260 від 06 листопада 2009 року та сплачує йому за користування орендну плату в розмірі 100 Євро в місяць незалежно від вартості всього майна, орендна плата проводиться на розрахунковий рахунок протягом 30 днів з моменту отримання від орендодавця відповідного рахунку на оплату. Перелік майна наведений в додатку 1 та 2, що є невід'ємною частиною цього договору. Вартість майна, що орендується становить 15000 Євро. Термін оренди складає 3 роки, орендар не має права власності на майно, він має лише право користуватися ним на умовах цього договору.

ВАТ «Точприлад» (орендар) укладено договір оренди обладнання з фірмою «VT IMS Kft» (орендодавець) від 20 лютого 2009 року за № 251, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування майно виключно з єдиною метою: виготовлення продукції згідно договору про переробку давальницької сировини за № 250 від 20 лютого 2009 року та сплачує йому за користування орендну плату в розмірів 1000 Євро в місяць не залежно від вартості всього майна, орендна плата проводиться на розрахунковий рахунок протягом 15 днів з моменту отримання від орендодавця відповідного рахунку на оплату. Вартість майна що орендується становить 2000000,0 Євро. В п.п.5.1 розділу 5 даного договору зазначено, що юридичний власник є та завжди залишатиметься єдиним та виключним власником майна; орендар не має права власності на майно, він лише має право користуватися ним на умовах договору.

Судом встановлено, що причиною виникнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ є сплачений позивачем ПДВ митним органам у жовтні та листопаді 2010 року при імпортуванні обладнання, з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах його господарської діяльності.

У жовтні 2010 року позивачем імпортовано обладнання згідно ВМД за № 7583 від 07 жовтня 2010 року, ВМД за № 7989 від 18 жовтня 2010 року, сума ПДВ сплачена митним органам складає -11902,33 грн. У листопаді 2010 року позивачем імпортовано обладнання згідно ВМД за № 1028 від 10 листопада 2010 року, ВМД за № 1652 від 22 листопада 2010 року, сума ПДВ сплачена митним органам складає -386042,67 грн.

Колегія суддів враховує, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків, визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Так, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із підпунктом 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит, для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України, вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 цього ж Закону визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

З аналізу вищезазначених норм Закону № 168/97-ВР є очевидним, що підставою для визначення податкового кредиту з ПДВ та відшкодування цього податку з бюджету, є наявність у платника податку (позивача у справі) оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства вантажно-митних декларацій та інших первинних документів, які підтверджують реальність виконання договору, а також сплата платником податків до бюджету податку на додану вартість.

Як видно із матеріалів справи, причиною для зменшення суми бюджетного відшкодування стала думка відповідача про те, що оскільки ввезене позивачем обладнання не є придбаними, а лише отриманими у користування, то сума ПДВ, сплачена при їх ввезені до податкового кредиту не відноситься.

Колегія суддів такі доводи відповідача не приймає до уваги виходячи з наступного.

Статтею 185 Митного кодексу України визначено, що відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму: імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, транзит, тимчасове ввезення ( вивезення ).

Згідно ст.188 Митного кодексу України імпорт, митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь - яких митних обмежень.

У відповідності до ст.189 Митного кодексу України, ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; сплати податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

З обставин справи вбачається, що переміщення товару було здійснено в митному режимі імпорту і відповідає всім умовам визначеним ст.189 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 3 пункту 3.1 підпункту 3.1.2 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту. З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється: ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Враховуючи те, що ВАТ «Точприлад» імпортовано товари на територію України з дотриманням вимог чинного законодавства, що підтверджено оформленими належним чином вантажними митними деклараціями, а саме - № 300070001/2010/007583 від 07 жовтня 2010 року на суму 4664,12 грн., № 300070001/2010/007868 від 15 жовтня 2010 року на суму 23716,27 грн., № 300070002/2010/007989 від 18 жовтня 2010 року на суму 7238,21 грн., № 300070001/2010/008077 від 20 жовтня 2010 року на суму 537,27 грн., № 305020040/2010/001028 від 10 листопада 2010 року на суму 27925,07 грн., № 305020040/2010/001061 від 11 листопада 2010 року на суму 2287,33 грн., № 305020040/2010/001652 від 22 листопада 2010 року на суму 71488,07 грн., № 305020040/2010/001735 від 23 листопада 2010 року на суму 286630,01 грн., то підприємством правомірно включено розмір сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно із п.1.8. ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Встановивши, що ВАТ «Точприлад» виконало усі, передбачені статтею 7 Закону № 168/97-ВР вимоги, спрямовані на отримання бюджетного відшкодування за вищезазначеними податковими деклараціями, а також відсутність з боку товариства порушень податкового законодавства під час формування задекларованого від'ємного значення ПДВ в оспорюваній сумі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ВАТ «Точприлад» має всі підстави для отримання невідшкодованої суми податку на додану вартість, тому обґрунтовано задовольнив позов.

При цьому відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, заперечуючи проти позову, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не довів факту порушення з боку позивача та правомірності своїх дій при прийнятті оскаржуваних рішень.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року в адміністративній справі № 2а-0770/738/11, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді О.М. Довгополов

І.В. Глушко

Ухвала складена у повному обсязі 29 червня 2012 року.