Постанова № 25147921, 12.07.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2012 р. Справа № 51721/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Глушка І.В..

Судової-Хомюк Н.М.

за участю секретаря судового засідання Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу КВП "Енергомонтаж" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2012р. по справі № 2а-24466/11/1370 за позовом КВП "Енергомонтаж" до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

3 березня 2011 року Колективне виробниче підприємство «Енергомонтаж» звернунулося з адміністративним позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова в якому просили визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000932320/0/10971/10/23-2 від 17.05.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані були тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте з порушенням норм законодавства, право на податковий кредит з податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом позивача ТзОВ «Леорд Плюс-К» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. А тому позивач вважав оскаржуване податкове повідомлення рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року у справі N0 2а-2466/11/1370 за позовом Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» до ДПІ У Личаківському районі м. Львова про визнання недійсним Податкового повідомлення-рішення ДПІ У Личаківському районі м. Львова № 0000932320/0/10971/10/23-2 від 17 травня 2010 року, у задоволенні адміністративного позову КВП "Енергомонтаж"- відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду 1 інстанції Колективне виробниче підприємствао «Енергомонтаж» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова Львівського окружного адміністративного суду у справі N0 2а-2466/11/1370 не відповідає вимогам чинного законодавства та винесена внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими та висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення норм процесуального права, а відтак неправильно вирішений позов.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, та з'ясовано в судовому засіданні , що Колективне виробниче підприємство «Енергомонтаж» зареєстровано 26.06.1996 року, що підтверджено копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 11212142 від 23.09.2011 року. Відповідача взято на облік органах ДПС 12.07.1996 року за № 3577, що підтверджено довідкою № 794/23-0 від 21.06.2011 року.

В період з 21.04.2010 року по 27.04.2010 року Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж», про що складено Акт № 219/23-2/01018671 від 30.04.2010 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань правомірності відображення в податковій декларації з ПДВ за лютий 2010 року залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1.7., п. 1.8., п. п. 7.2.3., п. п. 7.2.4. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4., п. п. 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, становить 108367 грн.

17.05.2010 року відповідачем на підставі акта перевірки № 219/23-2/01018671 від 30.04.2010 року прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р»№ 0000932320/0/10971/10/23-2, яким відповідно до вимог п. 1.7., п. 1.8., п. п. 7.2.3., п. п. 7.2.4. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4., п. п. 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 148271,90 грн., у тому числі основний платіж 108367 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 39904,90 грн. Тобто позиція відповідача полягає в тому, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентом ТзОВ « Леорд Плюс-К» , а тому вважають, що позивачем безпідставно завищено податковий кредит, що призвело до зниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на вище зазначену суму.

Обгрунтовуючи своє рішення про відмову у позові суд 1 інстанції виходив з того, що на підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» стосовно господарських відносин з контрагентом ТзОВ «Леорд Плюс-К» позивачем надано копії:

-договору поставки № 13-08/09 від 13.08.2009 року з додатковими договорами та специфікаціями (т.1, а. с. 87-102);

-видаткових накладних за грудень 2009 року (т. 1, а. с. 103-132);

-податкових накладних за грудень 2009 року (т. 1, а. с. 133-173);

-заявок до договору поставки № 13-08/09 від 13.08.2009 року (т. 1, а. с. 204-219);

-накладних на внутрішнє переміщення за грудень 2009 року (т. 1, а. с. 220-250, т. 2, а. с. 1-57);

-банківських виписок та платіжних доручень про оплату товару згідно договору поставки № 13-08/09 від 13.08.2009 року (т. 2, а. с. 64-172);

-подорожніх листів вантажного автомобіля без опису вантажу, що перевозився (т. 5, а. с. 1-48).

При винесенні рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що первинні документи надані КВП "Енергомонтаж" на підтвердження дотримання вимог п.п. 7.4.1., п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість" стосовно господарських відносин із контрагентом ТзОВ "Леорд Плюс - К" не є допустимими доказами господарських операцій , які у них зафіксовані, оскільки, згідно Витягу з ЄДРПОУ, вони підписані неуповноваженою особою.

Однак колегія суддів не погоджується з даним висновком суду 1 інстанції , оскільки судом не враховано положень частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України згідно якої правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Також, статтею 62 ЗУ " Про господарські товариства" визначено: "У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом."

Відповідно до ч. З ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

З наказу №1 -к від 17.09.2008 року вбачається ,що директором ТОВ « Леорд Плюс-К» з правом першого підпису документів та представництва інтересів без доручення є ОСОБА_4.

Статтею 241 ЦК України врегульовано відносини щодо вчинення правочинів з перевищенням повноважень. Так, згідно положень даної статті, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, оспорюваний правочин був схвалений контрагентом, доказом чого є: передача матеріальних цінностей, підписання Актів звіряння розрахунків, прийняття оплат.

КВП «Енергомонтаж» повно та достовірно підтверджено право на податковий кредит, всі документи надано до перевірки та долучено до справи що підтверджено Актом перевірки N0 219/23-2/01018671 від 30.04. 2010 року (ст. 5, 6- перелік податкових та видаткових накладних) та оскаржуваною Постановою.

Порушень у оформленні зазначених документів не встановлено, що підтверджує їх відповідність вимогам ЗУ «Про податок на додану вартість». Зазначене свідчить про необґрунтованість доводів контролюючого органу при встановлені «порушення», оскільки відсутня інформація про недійсність у контрагента статусу платника ПДВ, що мало б наслідком відсутність у виписаних ним податкових накладних юридичної значимості. Щодо сумнівів у податковій надійності контрагента то слід враховувати позицію ВАС України: «Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявления до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявления суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.» Покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї, несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи в зв'язку з чим його слід скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Колективного виробничого підприємства "Енергомонтаж" - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 року у справі № 2а-1060/12/1370 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Колективного виробничого підприємства "Енергомонтаж" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000932320/0/10971/10/23-2 від 17.05.2010 року прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді І.В. Глушко

Н.М. Судова-Хомюк