Постанова № 25185544, 21.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14721/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

ПОСТАНОВА

Іменем України

"21" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Мельничука В.П., Федотова І.В., секретаря Калганової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Квазар»на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2011 року за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Квазар» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а Постанова суду першої інстанції -скасуванню, з ухваленням нової Постанови, якою адміністративний позов слід задовольнити повністю, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем проведено виїзну планову перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року про що складено Акт від 04 травня 2011 року № 123/23-304/14314038 (далі -Акт).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог пп. 7.8.2. п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі -Закон № 334/94-ВР), пп.7.2.1 пп.7.2.3, пп. 7.2.6, пп.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР), а саме, Позивачем не сплачено авансовий внесок податку на прибуток з нарахованих дивідентів за 2009 рік в термін до 01 липня 2010 року в сумі 1 515 630, 00 грн. з урахуванням ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»від 17 вересня 2008 року № 514-VІ (далі - Закон № 514-VІ) в частині нарахування і виплати дивідендів грошовими коштами у розмірі 30 % нерозподіленого прибутку минулих років.

В зв'язку з вищезазначеним, Відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 19 травня 2011 року № 0000482330, яким визначено податкове зобов'язання у сумі 1 890 538,00 грн., з якої 1 515 630,00 грн. - основного платежу та 378 908,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно із пп. 7.8.2. п. 7.8 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою (25% від суми виплачених дивідендів) покладається на будь-якого емітента корпоративних прав (крім платників податку, які підпадають під дію пункту 7.2, підпункту 7.8.5 пункту 7.8 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Відповідно до п.12 частини другої ст. 33 Закону № 514-VІ, розподіл прибутку і збитків товариства належить до компетенції загальних зборів, тобто, рішення про визнання прибутку дивідендом приймається на загальних зборах товариства і фіксується у протоколі проведення загальних зборів. Протокол є локальним правовим актом, а прийняті рішення під час загальних зборів є юридичним фактом.

Згідно із п. 1.4 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми декларації про прибуток підприємства та Порядку її складання»від 8 липня 1997 року N 214, в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, у декларації вказуються всі передбачені в ній показники. У випадках не заповнення того чи іншого рядка через відсутність операції, цей рядок прокреслюється.

Як відомо з матеріалів справи, Позивач не декларував суму авансових внесків нарахованих на дивіденди у 2010 році, що підтверджується копією декларації, наявною в матеріалах справи (а.с. 23), тому, як в рядку 20 декларації відсутні відповідні показники.

Відповідно до п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі -Кодекс), доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно із п. 135.2 ст. 132 Кодексу, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з Позивачем, що його чистий прибуток до розподілення акціонерами є нерозподіленим прибутком і складовою частиною власного капіталу Позивача.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції неправомірно залишено позовні вимоги без задоволення.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Згідно з п.1 частини другої ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним і скасування або визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, тобто, для повного зазисту порушених прав та інтересів наслідком визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування.

Відповідно до п. 3 ст. 198 та ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2011 року скасовується з ухваленням нової Постанови, якою адміністративний позов задовольняється повністю.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Квазар»задовольнити, Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2011 року скасувати, ухвалити нову Постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва № 0000482330 від 19 травня 2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Мельничук В.П.

Федотов І.В.