Постанова № 25185489, 12.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11926/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"12" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

головуючого -судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Колісник К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

У січні 2006 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарник»звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.06.2005 року № 666/23-2/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 200 000,00 грн., у тому числі: 600 000,00 грн. -основний платіж та 600 000,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2006 року позовні вимоги ТОВ «Господарник»задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 24.06.2005 року № 666/23-2/0

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2006 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2006 року -без змін.

За наслідками касаційного оскарження вищевказаних судових рішень, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2008 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задоволено частково, постанову Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2006 року -скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 24.06.2005 року № 666/23-2/0.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2010 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Господарник»зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 06.06.2000, основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом.

В період з 26.01.2005 року по 21.06.2005 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку ТОВ «Господарник»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2001 р. по 30.09.2004 р.

В ході проведеної перевірки працівниками податкового органу було встановлено порушення позивачем вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість», наслідком чого стало не включення підприємством до об'єкту оподаткування ПДВ операцій з передачі ощадних сертифікатів фізичним особам в обмін на корпоративні права. За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 22.06.2005 № 351/23-2/30971302.

За висновками контролюючого органу, викладеними в зазначеному акті перевірки, у випадку подальшої реалізації раніше придбаних в комерційному банку ощадних сертифікатів, такі цінні папери відповідно до п.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» набувають статусу товару.

Передача ощадних сертифікатів фізичним особам в обмін на корпоративні права відноситься до операцій з продажу товарів та оподатковується ПДВ на загальних підставах.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено та направлено на адресу позивача податкове-повідомлення-рішення від 24.06.2005 року № 666/23-2/0, яким згідно п.п. «б»п.п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 200 000 грн., в тому числі 600 000 грн. ПДВ та 600 000 грн. штрафні (фінансові) санкції.

30.08.2004 за договорами уступки частки в статутному фонді позивач придбав у громадян ОСОБА_4 і ОСОБА_3 частки у статутному фонді ТОВ «Строй-Маркет».

Відповідно до п. 6 зазначених договорів, за передану частку у розмірі 0.2% статутного фонду ТОВ «Строй-Маркет», позивач взяв на себе зобов'язання по сплаті вищевказаним фізичним особам грошової суми в розмірі 1 500 000 грн. за кожним договором.

В оплату вартості отриманих часток у статутному фонді ТОВ «Строй-Маркет»позивач передав продавцям ощадні сертифікати № ОС-3-009551 та №ОС-3-009590 на загальну суму 3 000 000,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі ощадних сертифікатів від 30.08.2004 р.

Вищезазначені ощадні сертифікати були попередньо придбані у АКПІБ «Промінвестбанк»на підставі депозитного договору від 30.08.2004 про розміщення грошових коштів в сумі 3 000 000,00 грн. та передані позивачу за актом приймання-передачі сертифікатів від 30.08.2004. Тип сертифікатів - на пред'явника, дата погашення - 20.11.2004.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що здійснені позивачем операції щодо придбання часток у статутному фонді за ощадні сертифікати не є об'єктом оподаткування ПДВ, а тому підстав для донарахування позивачу податкових зобов'язань за зазначеними вище операціями у відповідача не було, а відтак, прийшов до висновку про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача та відсутність підстав для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Цінний пaпip, згідно п.1.4 ст.1 цього Закону, - це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Стаття 1 Закону України «Пpo цінні папери та фондову біржу»визначає цінні папери як грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їx випустила, та їx власником i передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, ощадні сертифікати є цінними паперами, а саме, це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту i процентів по ньому.

Згідно з ч. 2 ст. 18 даного Закону, ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника.

Відповідно до п. 1.19. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій іншій формі, ніж грошова, є бартером (товарним обміном).

Згідно п.1.31. ст.1 цього Закону, продажем товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Оскільки, передача позивачем ощадних сертифікатів у рахунок оплати за придбання частки у статутному фонді передбачає перехід права власності на них до продавця, то вона має ознаки операції з продажу товарів.

Підпунктом 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України Закон України «Про податок на додану вартість»встановлено, що не є об'єктом оподаткування операції з передачі цінних пaпepiв, в тому числі ощадних сертифікатів, за умови їхнього продажу за кошти.

В даному випадку, ощадні сертифікати на пред'явника в операції по передачі в рахунок погашення зобов'язань за отримані корпоративні права фактично не виступають в якості розрахункових документів, а тому в розумінні п.1.19 ст. 1 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств»проведена господарська операція є бартерною.

Згідно п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», корпоративні права, пов'язана особа, резидент, нерезидент, гудвіл, кошти, цінні папери, деривативи, товари, дивіденди, проценти, роялті, кредит, депозити, лізинг (оренда), бартер, безоплатно отримані товари (роботи, послуги), валові витрати виробництва (обігу), основні фонди, та нематеріальні активи, що підлягають амортизації, розуміються у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, за змістом вищенаведених норм закону, ощадні сертифікати на пред'явника в правовідносинах, які виникли між позивачем та фізичними особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підпадають під визначення товару і мають інший юридичний характер, ніж розрахункові документи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з поставки ощадних сертифікатів на пред'явника в обмін на корпоративні права є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо безпідставності заявлених позивачем вимог, які є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2010 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ісаєнко Ю.А.