Ухвала суду № 25185324, 16.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-146/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

головуючого -судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Колісник К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Малого приватного підприємства «Юма»та Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом Малого приватного підприємства «Юма»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

У січні 2010 року позивач - Мале приватне підприємство «Юма»звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.12.2009 року № 0009311702/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 1 498,47 грн.; від 21.12.2009 року № 0003042301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 53 744,00 грн., а також рішення ДПІ у місті Житомирі від 21.12.2009 року № 0012282302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 889,94 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року позовні вимоги Малого приватного підприємства «Юма» задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 21.12.2009 року № 0009311702/0 (в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 648,00 грн.) та від 21.12.2009 року № 0003042301/0.

Сторони не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року та прийняти нове рішення, яким позивач просить задовольнити його позово в повному обсязі, а відповідач -повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Малого приватного підприємства «Юма»та Державної податкової інспекції у м. Житомирі не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 20.11.2009 року № 2010 та від 02.12.2009 року № 2087, виданих начальником ДПІ у місті Житомирі, службовими особами відповідача було проведено планову виїзну документальну перевірку МПП "Юма" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2009 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток в сумі 37 458,00 грн. за 2-3 квартали 2009 року;

- п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20, п. 22.3 ст. 22 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», де сума донарахованого податку за період 3 кварталу 2007 року -3 кварталу 2009 року склала 499,49 грн.;

- п.п. 2.11, 3.1, 3.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, в результаті чого підприємство здійснило готівкові розрахунки за відсутності відповідного платіжного документу встановленої форми та змісту на загальну суму 1889,94 грн., який повинен подаватися в бухгалтерію безпосередньо одержувачем коштів.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт від 11.12.2009 року № 7915/23-1/31678188/0110, на підставі якого прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 21.12.2009 року № 0003042301/0 про визначення МПП «Юма»податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 53 744,00грн. (у тому числі: 37 458,00 грн. - за основним платежем та 16286 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- податкове повідомлення-рішення від 21.12.2009 року № 0009311702/0 про визначення МПП «Юма»податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 498,47 грн. (у тому числі: 499,49 грн. - за основним платежем та 998,98 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.12.2009 року № 0012282302, за яким до позивача було застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 889,94 грн.

Як вбачається з висновків акта перевірки, позивачем в порушення вимог п. 5.1, п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не було виключено зі складу валових витрат вартість товарів та матеріалів, за які підприємство не понесло витрати у сумі 274 937,00 грн. (сума кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності 329925/1,2=274937,0 грн., яка виникла за отримані раніше товари та була включена до складу валових доходів в декларацію про прибуток у р. 01.6 в сумі 329925,0 грн.). Сума завищення валових витрат позивача становить 274 937,00 грн.

Крім цього, з 2 осіб у 8 випадках позивач не утримав податок з доходів фізичних осіб, отриманих у вигляді підзвітних коштів, виданих з каси підприємства на господарські потреби, та по яких були проведені готівкові розрахунки в період із серпня 2007 року по грудень 2008 року не підтверджені оформленими належним чином документами встановленої форми та змісту (касовим чеком, квитанцією банку, іншоим письмовим документом, згідно «Положення про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614), які були подані в бухгалтерію підприємства на загальну суму 1 889,93 грн., з якої не утримано податку в сумі 283,49 грн. за ставкою 15%. Разом з тим, 2 особам в 24 випадках відшкодовано в період з липня 2007 року по вересень 2009 року витрати на придбання проїзних квитків на тролейбус без підтверджуючих документів про використання у виробничих цілях на загальну суму 1 440,00 грн., в результаті чого підприємством не утримано податку з доходів підзвітних осіб в сумі 216,00 грн. за ставкою 15%.

Позивач не погоджується з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача та рішенням про застосування щодо нього штрафних (фінансових) санкцій та мотивує свої доводи відсутністю з його боку вказаних в акті порушень. Крім цього, позивач зауважує на тому, що висновок про порушення правил готівкового обігу перевіряючими був сформований на підставі твердження про нарахування доходів упродовж серпня 2007 р. -грудня 2008 р., тоді як оспорюване ним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем було прийнято лише 21 грудня 2009 року, тобто пізніше одного року з дня виявлення порушення (ст. 250 Господарського кодексу України).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Обговорюючи правомірність дій відповідача при визначенні ним податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 53 744,00грн. (у тому числі: 37 458,00 грн. - за основним платежем та 16286 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та законності прийнятого з цих підстав податкового повідомлення-рішення № 0003042301/0 від 21.12.2009 року, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, вартість отриманого позивачем товару -зернових та технічних культур (жито, пшениця, ріпак), послуг зв'язку, оренди тощо, пов'язаних з веденням ним господарської діяльності, останнім була віднесена до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадала перша подія, - в даному випадку отримання товарів.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 4.1.6 цього ж пункту встановлено, що валовий доход включає також доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

З наявних в справі доказів вбачається, що кредиторську заборгованість в сумі 329 925,00 грн., по якій минув строк позовної давності, та яка виникла за отримані раніше товари, позивачем правомірно було включено у звітному періоді до складу валового доходу підприємства, що підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2009 р.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо безпідставності твердження відповідача про обов'язок платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій, у разі несплати товарів у межах строку позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 серпня 2011 року по адміністративній справі К-19780/09.

Перевіряючи законність спірного рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.12.2009 року № 0012282302, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 (далі - Положення), розрахунковий документ - документ встановлених форм та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Так, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосування платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення товарів), надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п. 3.1 гл. 3 Положення). Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» оформляються згідно з вимогами цього Закону. Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписами головного бухгалтера або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (п. 2.11 Положення).

У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно із законодавством України.

У разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами або особами без громадянства, які є субєктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів (ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі -Указ № 436/95).

Так, відповідно до абз. 5 п. 1 Указу № 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Штрафні санкції застосовуються до осіб, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань. Контроль за додержання особами норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи Державної податкової служби, Державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Як вбачається з додатку № 1 "Реєстр поданих в бухгалтерію МПП "Юма" розрахункових документів не встановленої форми та змісту", що був доданий до акту перевірки від 11.12.2009 року № 7915/23-1/31678188/0110, працівниками позивача ОСОБА_6 до авансових звітів № АО-0000048 від 31.08.2007 року, № АО-0000003 від 31.01.2008 року, № АО-0000013 від 31.03.2008 року, № АО-0000033 від 31.10.2008 року, № АО-0000040 від 31.12.2008 року та ОСОБА_3 до авансового звіту № АО-0000065 від 28.12.2007 року не були додані фіскальні чеки на підтвердження придбання пального на суму 1 889,94 грн.

Між тим, досліджені в судовому засіданні суду першої інстанції розрахункові документи, зазначені у Додатку № 1 до акту перевірки, свідчать також про те, що вони, окрім розрахункового документу до звіту № АО-0000065, не відповідають за формою та змістом вимога м п. 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614, а саме: відсутній надпис "Фіскальний чек", або ж даний надпис відноситься до іншого документу, що зокрема було виявлено при перевірці аналогічних за змістом фіскальних чеків.

Крім цього, у фіскальному чеку № 4879 від 09.12.2008 року до авансового звіту № АО-0000065, не міститься обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 3.6 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильності визначеної відповідачем суми надмірно використаних позивачем коштів, отриманих під звіт та правомірності прийнятого ним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.12.2009 року № 0012282302.

Перевіряючи законність спірного податкового повідомлення-рішення № 0009311702/0 від 21.12.2009 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 1 498,47 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 3.1.3. пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року N 889-IV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування резидента є зокрема доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті

Положенням підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 вказаного Закону передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно із пунктом 7.1. статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Відповідно до підпункту 8.1.1. пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно підпункту 20.3.2. пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування (пункт 22.3. статті 22 Закону).

Як вбачається з висновку акта перевірки від 11.12.2009 року № 7915/23-1/31678188/0110, МПП «Юма»було відшкодовано витрати на суму 1440,00 грн. на придбання проїзних квитків на тролейбус в липні 2007 року - серпні 2009 року ОСОБА_4, у вересні 2009 року ОСОБА_5 без наявності відповідних підтверджуючих документів про використання даних коштів у виробничих цілях.

Однак, дана обставина спростовується наявною в справі копією наказу директора МПП «Юма»Андрієвича Ю.М. № 8 від 01.07.2006 року, про щомісячне виділення грошових коштів на придбання щомісячного квитка для проїзду в міському транспорті для вирішення виробничих та господарських питань всіма працівниками підприємства (а.с. 48).

Враховуючи це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 21.12.2009 року № 0009311702/0, в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 648,00 грн. (у тому числі 216,00 грн. - за основним платежем та 432,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Таким чином, апелянтами не було надано доказів на підтвердження заявлених ними вимог, а тому доводи апеляційних скарг спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Малого приватного підприємства «Юма»та Державної податкової інспекції у м. Житомирі -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ісаєнко Ю.А.