Ухвала суду № 25185423, 04.07.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8388/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратый О.В.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" липня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Маслія В.І., Файдюка В.В.

при секретарі - Кравчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Українського державного геологорозвідувального інституту на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва до Українського державного геологорозвідувального інституту про стягнення заборгованості, суд -

ВСТАНОВИВ

У червні 2011 року Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва (далі ДПІ або позивач) звернулась до суду з позовом до Українського державного геологорозвідувального інституту (далі відповідач або апелянт) про стягнення заборгованості у розмірі 897 884, 97 гривень.

Ухвалою суду від 05 вересня 2011 року, на підставі клопотання ДГП «Укргеофізика»здійснено заміну останнього на належного відповідача -Український державний геологорозвідувальний інститут у зв'язку з перепідпорядкування з 24.12.2009 року, Центру геолого -фізичних робіт (надалі -центр), з приводу якого виникла спірна заборгованість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 березня 2012 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема апелянт вказує на те, що суд неправильно встановивши обставини справи, про заміну неналежної сторони, що призвело до помилкового вирішення справи, та на те, що судом було залишено поза увагою пропущення Позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України.

Під час судового засідання представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вказана сума є податковим боргом, не сплаченим у встановлений законом строк Центром геолого -геофізичних робіт ДГП «Укргеофізика». Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату -погашення податкового боргу, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів з рахунків платника податків відповідно до п. 20.1.18 ст. 20, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним відповідачем по цієї справі є Український державний геологорозвідувальний інститут, оскільки Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.12.2009 року № 703 за погодженням з Фондом державного майна України від 15.10.2009 № 10-16-15061 Центр геолого-геофізичних робіт та виробничого забезпечення ДГП «Укргеофізика»було передано у підпорядкування Українського державного геологорозвідувального інституту(а.с. 122-123).

Вказаний висновок грунтується на п. 10 Положення «Про порядок передачі об'єктів права державної власності», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482.

28 січня 2010 року між ДГП «Укргеофізика» та Українським державним геологорозвідувальним інститутом було підписано Акт приймання-передачі основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, інших активів та пасивів балансу, а також джерел їх формування, фондів та резервів, які були закріплені за Центром геолого-геофізичних робіт та виробничого забезпечення в розрізі статей балансу.

Згідно вказаного Акту Українському державному геологорозвідувальному інституту було передано всі оборотні та необоротні активи Центру, а також дебіторську та кредиторську заборгованість Центру, в тому числі кредиторську заборгованість перед бюджетом, яка станом на 01.01.2010 року становила 946 тис. грн. Окрім цього, Український державний геологорозвідувальний інститут, з дати підписання вказаного акту приймання-передачі, набув право на управління об'єктом передачі - Центром геолого-геофізичних робіт та виробничого забезпечення, а також майно Центру та кредиторську заборгованість останнього перед бюджетом.

Відтак, особою, що несе відповідальність за погашення заборгованості перед бюджетом за зобов'язаннями Центру геолого-геофізичних робіт та виробничого забезпечення станом на момент вирішення даного спору є саме Український державний геологорозвідувальний інститут, який і повинен відповідати за даним позовом.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з обліковою карткою платника податків, за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість, податку на прибуток та земельного податку у загальному розмірі 897 884, 21 грн. з урахуванням уточнених позовних вимог, яка виникла у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань, самостійно визначених у податковій звітності та нарахованих контролюючим органом.

Порушення податкового законодавства, на підставі яких було встановлено наявність заборгованості відповідача, були висвітлені в актах перевірок:

№ 2677/15-1-33405537 від 03.03.2009 року;

№ 11828/15-1-33405537 від 06.10.2009 року;

№ 732/15-1-33405537 від 21.10.2010 року;

№ 8533/15-2-33405537 від 20.07.2008 року;

№ 11111/15-2-33405537 від 16.10.2008 року;

№ 12178/15-2-33405537 від 16.11.2008 року;

№ 9585/15-2-33405537 від 11.08.2009 року;

та в акті звірки розрахунків від 31.01.2011 року за земельним податком юридичних осіб.

Згідно висновкам актів перевірки, відповідачем порушено пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами від 20.12.2000 № 2181 (далі Закон - 2181), п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р., та на підставі пп..17.1.4 п.17.1 ст. 17 Закону 2181 були нараховані відповідні штрафні санкції. Також, на підставі декларацій з земельного податку юридичних осіб, та згідно акту звірки розрахунків від 31.01.2011 р., вбачається недоїмка у розмірі 223 698, 54 грн.

Судом першої інстанції правильно було встановлено, що вказані податкові зобов'язання відповідача виникли у період, коли був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 р. № 2181-III, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, порядок стягнення податкового боргу та порядок вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податків податкового боргу, та при вирішенні справи в даній частині було застосовано норми вказаного Закону.

Доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання щодо пропуску податковим органом граничного строку стягнення податкового зобов'язання по земельному податку, з посиланням на пп. 15.2. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», правомірно не було прийнято судом до уваги.

Також, судова колегія зазначає наступне. Зі змісту апеляційної скарги, апелянт, як на одну із підстав для скасування рішення суду першої інстанції, посилається на пропущення відповідачем строку звернення до суду про стягнення податкового боргу протягом встановленого ст. 99 КАС України строку. Крім того апелянт жодним чином не заперечує сам факт наявності податкового боргу. Доказів щодо неузгодженості податкового боргу апелянтом не надано, а тому дані посилання є необґрунтованими.

Суд першої інстанції правильно встановив, з чим погоджується судова колегія, що умова про можливість стягнення податкового боргу протягом 1095 днів розповсюджується тільки на податкові зобов'язання, які нараховані податковим органом. Так само, аналогічна правова позиція наведена у судових рішеннях Вищого адміністративного суду України у справах за номерами К-8130/08, К-37953/06. Сума податкового боргу по земельному податку, в розмірі 223 698,54 грн., не визначена податковим органом, тому не підпадає під дію норми п.п. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону № 2181 і на неї не поширюються відповідні строки позовної давності.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкові зобов'язання центру по податку за землю, з податку на додану вартість, з податку на прибуток підприємства є узгодженими з дня подання відповідних податкових розрахунків (декларацій) та оскарженню в адміністративному або судовому порядку не підлягають.

Крім того, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані податкові зобов'язання не були сплачені центром у строки, визначені п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181, ст. 17 Закону України «Про плату за землю», набули статусу податкового боргу та підлягають стягненню в примусовому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги Українського державного геологорозвідувального інституту, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 05 березня 2012 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу Українського державного геологорозвідувального інституту -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.