Ухвала суду № 25185077, 06.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/6930/11 Головуючий у 1-й інстанції: Трофімова Л.В.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді : Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Ісаєнко Ю.А.

при секретарі: Колісник К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Науково-виробничого приватного підприємства «ДАК-Електропром»до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року позивач - Науково-виробниче приватне підприємство «ДАК-Електропром»(далі -ПВПП «ДАК-Електропром») звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (далі -відповідач, Смілянська ОДПІ Черкаської області Державної податкової служби), в якому просив визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 04 серпня 2011 року № 0000842301 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 799 941,20 грн. (у тому числі за основним платежем - 639 953,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 159 988,20 грн.) та від 04 серпня 2011 року № 0000852301 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 639 951,25 грн. (у тому числі за основним платежем - 511 961,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 127 990,25 грн.)

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року адміністративний позов Науково-виробничого приватного підприємства «ДАК-Електропром»задоволено.

Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 04 серпня 2011 року № 0000842301 та № 0000852301.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Науково - виробниче приватне підприємство «ДАК-Електропром»зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області 02 грудня 1998 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АЖ № 071312 (а.с. 96-97). Згідно свідоцтва платника податку на додану вартість від 23.12.1998 року № 32252716, позивач є платником податку на додану вартість та з 14.12.1998 року перебуває на податковому обліку у Смілянській ОДПІ Черкаської області Державної податкової служби за № 54-ДВД.

В період з 12 по 18 липня 2011 року працівниками Смілянської ОДПІ Черкаської області Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку ПВПП «ДАК-Електропром»щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин з TOB «Хелдінг»(код ЄДРПОУ 34600795), TOB «Авант-К»(код ЄДРПОУ 37199885), TOB «Елітсервіс-2008»(код ЄДРПОУ 36259314) за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 639 953,00 грн. (у тому числі за 2 квартал 2009 року в сумі 15 734,00 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 120 481,00 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 160 576,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 13 626,00 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 104 253,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 126 289,00 грн. та за 4 квартал 2010 року в сумі 98 994,00 грн.);

- підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством було занижено податок на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету в сумі 511 961,00 грн. (у тому числі за червень 2009 року в сумі 12 587,00 грн., за липень 2009 року в сумі 13 839,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 82 546,00 грн., за листопада 2009 року в сумі 18 555,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 109 906,00 грн., за березень 2010 року в сумі 10 901,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 33 355,00 грн., за травень 2010 року в сумі 50 047,00 грн., за липень 2010 року в сумі 43 430,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 57 600,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 79 195,00 грн.

За результатами проведення перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 25.07.2011р. №1592/23/30147542, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 201 року № 0000852301 про збільшення ПВПП «ДАК-Електропром»грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 639 951 грн. 25 коп. (у тому числі за основним платежем - 511 961 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 127 990 грн. 25 коп.) та податкове повідомлення-рішення від 4 серпня 2011р. № 0000842301 про збільшення ПВПП «ДАК-Електропром» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 799 941 грн. 20 коп. (у тому числі за основним платежем - 639 953 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 159 988 грн. 20 коп.).

За твердженням позивача, спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем в порушення вимог діючого законодавства, оскільки податкові зобов'язання відповідачем були визначені без урахування вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та норм Податкового кодексу України.

Крім цього, позивач вважає, що нормами діючого законодавства не визначено прямого обов'язку платника податків контролювати сплату податків та обов'язкових платежів його контрагентами, а також нести відповідальність за дачу ними недостовірних відомостей.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Із системного аналізу пункту 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів.

Тобто з метою оподаткування фактом поставки товарів визнається як операція, в результаті якої за умовами договору між постачальником та покупцем передача товару вже відбулася (у покупця виникло право власності на товар), так і операція, в результаті якої виникнення права власності на товар ще має відбутися при виконанні певних умов договору, тобто оплати товару чи отримання товару покупцем.

Таким чином, визначення дати виникнення податкових зобов'язань при здійсненні операцій з продажу товарів не залежить від дати переходу права власності на товар, що поставляється, а вжите в пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР поняття відвантаження товарів слід розуміти не як визначення факту виникнення права власності на товар, а як визначення початку процесу фізичного переміщення товару від місця його постійного знаходження (зберігання) у постачальника.

В свою чергу, податковий кредит звітного періоду у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. № 398-V), визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 7.4.5 цієї ж норми Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою Закон пов'язує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних товарів (основних фондів), робіт, послуг сум ПДВ до податкового кредиту, є використання цих товарів (основних фондів), робіт, послуг у господарській діяльності такого платника.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити лише випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

Так, згідно із ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України).

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203,. частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 1 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При дослідженні матеріалів даної справи колегією суддів було встановлено, що в період з 01.01.2008 по 31.12.2010 року позивач здійснював господарські взаємовідносини з TOB «Хелдінг»(код ЄДРПОУ 34600795), TOB «Авант-К»(код ЄДРПОУ 37199885), TOB «Елітсервіс-2008»(код ЄДРПОУ 36259314), у зв'язку з чим підприємством до складу валових витрат у формуванні показника рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»було включено вартість придбаних ним ТМЦ.

Так, позивачем упродовж вказаного періоду, було сформовано валові витрати по видаткових накладних, отриманих від:

- ТОВ «Хелдінг», в загальній сумі 1 330 974,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 642 305,00 грн. (що підтверджується видатковою накладною № 2812/3 від 28.12.2009р. на відпуск сталі електротехнічної на суму 299 250,00 грн.; видатковою накладною № 22124 від 22.12.2009 р. на відпуск проводу ПСДКТЛ, проводу ППСРВЛ, плівки ПМА на суму 250 280,00 грн.; накладною № 201 І/З від 20.11.2009р. на відпуск склотекстоліту, стрічки ПМА на cуму 92 775,00 грн.); за 1 квартал 2010 р. в сумі 54 505,00 грн. (що підтверджується видатковою накладною № 12031 від 12.03.2010р. на відпуск лаку ФЛ 98, Емалі ГФ-92 та проводу ПСДКТЛ); за 2 квартал 2010р. в сумі 417 012,00 грн. (що підтверджується видатковою накладною № 6041 від 06.04.2010р. на відпуск проводу ПСДКТЛ, плівки ПЕТ -Є, проводу ПЕТД -200, скло стрічки ЛЕСБ, труб ФЕТ, метизів в асортименті, кілерної стрічки на суму 166 776,75 грн.; видатковою накладною № 25052 від 25.05.2010 р. на відпуск сталь-проводу ПТД-200, слюдопласту, припою ПОС 61, стрічки ПЕТ, листа мідного, листа латунного, електродів, флюсу АН 348, Аноду олов'яного, міканіту гнучкого на суму 250 235,10 грн.); за 3 квартал 2010 р. в сумі 217 152,00 грн. (що підтверджується видатковою накладною № 12073 від 12.07.2010 р. на відпуск лаку проводу РКГМ, синтофлексу -81. плівки ПМА , скломікстрічки, лаку ФЛ -98, емаль-проводу на суму 217 152,00 грн.);

- ТОВ «Елітсервіс - 2008» в загальній сумі 544 862,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2009 р. в сумі 62 935,00 грн. (що підтверджується видатковою накладною № 5064 від 05.06.2009р. на відпуск плазменого апарату «Мультиплаз», маски зварника «Профі», маски зварника «Хамелеон», проволки зварювальної «Пані»на суму 62 935,00 грн.); за 3 квартал 2009р. в сумі 481 926,95 грн. (що підтверджується видатковою накладною № 10075 від 10.07.2009р. на відпуск проводу ПСДКТЛ, стрічки ПМА, стрічки «ЛЕТСАР», стрічки ЛСПМ на суму 69 195,65 грн.; видатковою накладною № 2091 від 02.09.2009р. на відпуск проводу ПСДКТЛ, лаку Ф Л-98, підшипника 315, стрічки ПМА, стрічки ЛЕТСАР на суму 204 630,00 грн.; видатковою накладною № 15094 від 15.09.2009р. на відпуск проводу ПСДКТЛ, клину склогексголітового на суму 208 100,00 грн.).

- TOB «Авант-К»в загальній сумі 683 978,30 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 р. в сумі 288 002,40 грн. (що підтверджується видатковою накладною № 0109/01 від 01.09.2010р. на відпуск бітуму, склотканини, стрічки бандажної ЛСБЄ, флюсу АФ, заліза трансформаторного, припою ІІОС-61, проводу установочного РКГМ, склотекстоліту на суму 100 399,00 грн.; видатковою накладною № 1209/1 від 12.09.2010р. на відпуск стрічки ПМА. міканіту ГИК-ТЛ, стрічки ПЕТ па суму 100 100,00 грн.; видатковою накладною № 1509/1 від 15.09.2010 року на відпуск листа латунного, листа мідного, міканіту гнучкого, міканіту формовочного, проволки ПАНЧ-11 на суму 54 006,40 грн.; видатковою накладною № 3009/3 від 30 09.20 0р. на відпуск емаль-проводу в асортименті на суму 33 497,00грн.); за 4 квартал 2010 року в сумі 395 975,90 грн. (що підтверджується видатковою накладною № 0110/2 від 01.10.2010 року на відпуск стрічки ПМА, міканіту ГИК-ТЛ, стрічки ПЕТ, емаль-проводу на суму 144 038,90 грн., видатковою накладною № 1210/1 від 12.10.2010 року на відпуск проводу ПСДКТЛ, проводу РКГМ, стрічки скляної, стрічки ЛСК, емаль-проводу, склотканини на суму 251 937,00 грн.).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в справі копії видаткових накладних та інших первинних документів містять всі необхідні реквізити, а відтак відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Вказане в свою чергу підтверджує реальність господарських операцій ПВПП «ДАК-Електропром»з TOB «Хелдінг», TOB «Авант-К»та TOB «Елітсервіс-2008», які підтверджуються всіма необхідними документами, а придбані позивачем товари були використані ним у власній господарській діяльності, що є свідченням його добросовісності при здійсненні вказаних операцій.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Вказане підтверджується позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 9 вересня 2008 року.

Крім цього, на момент здійснення позивачем господарських операцій, його контрагенти - ТОВ «Хелдінг», ТОВ «Елітсервіс - 2008»та TOB «Авант-К»були зареєстровані у визначеному законом порядку, що підтверджується наявними в справі копіями витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.с 75-77). При цьому, ліквідація зазначених підприємств була проведена вже після виконання сторонами договірних зобов'язань, про що свідчать надані відповідачем докази (а.с. 1-3 Том 10).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

В свою чергу, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Між тим, колегія суддів зважає на ту обставину, що поставка матеріалів для надання послуг з ремонту електрообладнання підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, актами прийому передачі виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт. Так, в актах виконаних робіт за 2009-2010р.р., що надавалися для огляду в судовому засіданні суду першої інстанції, містяться відомості про те, що велика кількість суб'єктів господарювання є замовниками, а науково - виробниче приватне підприємство «ДАК-Електропром»- генпідрядником. Колегія суддів зазначає, що зазначені акти виконаних робіт спростовують доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між науково - виробничим приватним підприємством «ДАК-Електропром»та TOB «Хелдінг», TOB «Авант-К»та TOB «Елітсервіс-2008», оскільки укладені та виконані сторонами договори спрямовані на настання реальних наслідків і не можуть суперечити інтересам держави та суспільству, так як результати їх здійснення відображені у податковій звітності позивача як з метою придбання, так і з метою реалізації.

Отже, з підстав вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Ісаєнко Ю.А.