Ухвала суду № 25185158, 06.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3594/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді : Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Колісник К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду у Подільському районі м. Києва до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" про стягнення заборгованості по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 303 113, 80 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року позивач - Управління Пенсійного фонду у Подільському районі м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня", в якому просив стягнути з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду для подальшого перерахунку до державного бюджету України заборгованість по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року в розмірі 303 113,80 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2011 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду у Подільському районі м. Києва задоволено.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Завод Ленінська кузня»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 26; ідентифікаційний код 14312364) на користь Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва (04070, м.Київ, вул.Борисоглібська, 14) заборгованість по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 303 113, 80 грн. (триста три тисячі сто тринадцять гривень 80 коп.) на р/р 256013122610; 265003132610 в Головному управлінні Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО 322669, ЄДРПОУ 26087978.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Завод "Ленінська кузня" зареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 25.12.1996 року та перебуває на обліку в УПФУ у Подільському районі м. Києва як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за 12 місяців 2010 року, за відповідачем рахується заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 303 113, 80 грн. (а.с. 8).

На виконання вимог статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", УПФУ у Подільському районі м. Києва на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу від 04.02.2011 року № Ю-0440 (а.с. 9), про отримання якої свідчить наявна в справі копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 11).

Станом на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідачем не було погашено заборгованість по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та не надано доказів оскарження ним вимоги про сплату зазначеного боргу.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Сфера дії Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поширюється на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані правовідносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 1 ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч.1 ст.15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі п.6 ч.2 ст.17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Положенням статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Частина 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 1 ст. 14 цього Закону, є календарний місяць.

Порядок обчислення і строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування платниками, визначений Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663).

Відповідно до п.п. 5.1.4 п.5.1 розділу 5 вказаної Інструкції, нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до п.8.2 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Згідно з частиною 7 пункту 8.3 вказаної Інструкції, вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до ч. 13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми пені та штрафів, передбачених ч. 9 та ч. 10 цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення позивача з позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року в загальній сумі 303 113,80 грн.

Із часу отримання підприємством вимоги про сплату боргу від 04.02.2011 року № Ю-0440 до моменту розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідачем не було надано доказів на підтвердження добровільного погашення ним заборгованості по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 303 113,80 грн., що в свою чергу свідчить про порушення останнім норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, викладені обставини та наведені норми діючого законодавства свідчать про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Ісаєнко Ю.А.