Ухвала суду № 25184768, 09.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Цицюра О. О.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2012 року справа №2а/1270/3412/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Бадахова Т.П., Гайдар А.В.

при секретарі судового засідання Марциновському А.К.

за участю представників від:

позивача Хомутянський А.М.

відповідача Басакін В.В.

представник органів прокуратури не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Держаної податкової інспекції у м.Ровеньки Луганської області Державної податкової служби та Прокуратури Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/3412/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровеньківська нафтобаза-2004» до Держаної податкової інспекції у м.Ровеньки Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Держаної податкової інспекції у м.Ровеньки Луганської області №0000122342 від 27 квітня 2012 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Текора-груп» в сумі 2 974 155 гривен та штрафні санкції в сумі 90 495, 50 гривен а всього за загальну суму 3 064 650 гривен 50 копійок, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року, з урахуванням уточнених позовних вимог, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровеньківська нафтобаза-2004» (надалі - ТОВ «Ровеньківська нафтобаза-2004», позивач) позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення Держаної податкової інспекції у м.Ровеньки Луганської області (надалі - відповідач, ДПІ у м.Ровеньки, податковий орган) №0000122342 від 27 квітня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Текора-груп» в сумі 2 974 155 гривен та штрафні санкції в сумі 90 495, 50 гривен, а всього за загальну суму 3 064 650 гривен 50 копійок. Вирішене питання про судові витрати. (а.с.142, 143-146 т.9).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ у м.Ровеньки та Прокуратура Луганської області звернулись з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ст.ст.11, 159 КАС України, просили постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. (а.с.152-154, 159163 т.9). Апеляційна органу прокуратури скарга фактично аналогічна апеляційній скарзі податкового органу.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються, ненаданням належної оцінки первинним документам позивача, як доказам підтвердження здійснення поставки товару відповідно до укладеного договору від 01.03.2011 року №1Р/Н, відсутністю господарських відносин між позивачем та його контрагентом ТОВ «Текора-груп», зазначені операції не мали реального характеру, внаслідок неможливості здійснення господарських операцій, нікчемністю правочинів. На думку податкового органу наявні первинні документи позивача не мають юридичної сили, а тому не можуть бути враховані при формуванні податкової звітності з ПДВ. Податкове повідомлення - рішення є обґрунтованими, законним прийняте на підставі здійсненої перевірки, відповідно до якої встановлені відповідні порушення податкового законодавства.

Представник відповідача-апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, та просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду скасувати, та прийняти нову про задоволення вимог. Зазначив, що до документів первинного обліку позивача зауважень не має, є такими, що дають право на формування податкового кредиту з ПДВ, в той же час вказує, що контрагент позивача ТОВ «Текора-груп» є сумнівним суб'єктом господарювання, у якого відсутні відповідні господарські можливості здійснити відповідну господарську операції, судом першої інстанції не врахований лист ВАС України від 02.06.2011 року, не з'ясував усі обставини справи з метою встановлення факту здійснення господарських операцій.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Надав письмові заперечення проти апеляційної скарги. Зазначив, що податковим законодавством не передбачено обов'язку перевірки законності і правомірності діяльності контрагентів, який за свою діяльність несе персоніфіковану відповідальність.

Представник апелянта-органів прокуратури в судове засідання не з'явився, хоча належним чином були повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про поштове відправлення, що дає суду апеляційної інстанції провести розгляд справи у його відсутність, проти чого не заперечували представники сторін.

Перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснювався з урахуванням приписів ст..195 КАС України, в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що ТОВ «Ровеньківська нафтобаза-2004», згідно свідоцтва про державну реєстрацію, - є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 16522582 від 30 вересня 2004 року (а.с.153 том2).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №25-о від 21.03.2012 Державною податковою інспекцією в м. Ровеньках Луганської області проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Ровеньківська нафтобаза-2004», за результатом якої складено акт №58/23/32842161 від 17.04.2012 року.

За наслідками встановлення нікчемних угод між ТОВ «Ровеньківська нафтопродуктів-2004» та ПП ТОВ «Текора-груп», податковий орган прийшов до висновку про порушення з боку позивача ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України, п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у вигляді завищення податкового кредиту податку на додану вартість на суму 2974155 гривень.

Як зазначено в акті перевірки завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 2974155 грн. відбулося у квітні 2011 року по червень 2011 року.

Колегія суддів зазначає, що розгляд апеляційної скарги, здійснюється в межах доводів апеляційної скарги, з урахуванням заявлених вимог що стосується правомірності визначення грошового зобов'язання по взаємовідносинам саме з ТОВ «Текора-груп».

Саме зазначені норми податкового законодавства покладені в основу допущених порушень, та як наслідок збільшення грошового зобов'язання з ПДВ. Будь-яких інших норм податкового законодавства податковим органом не визначено.

На підставі акту перевірки №58/23/32842161 від 17.04.2012 року ДПІ в м. Ровеньках Луганської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122342 від 27.04.2012, згідно якого ТОВ «Ровеньківська нафтобаза-2004» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 061 429 грн. із застосуванням штрафних санкцій у сумі 112 314 грн. При визначені розміру штрафних санкцій, податковий орган керувався абз.2 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Висновок про неможливість фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «Ровеньківська нафтобаза-2004» та ТОВ «Текора-груп» зроблено податковим органом через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, ненадання (відсутність на момент проведення перевірки) первинних підтверджуючих документів щодо визначення платником податкових зобов'язань. Згідно до ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України така угода є нікчемною, в зв'язку з чим, у позивача відсутнє право, з урахуванням положень п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 ПК України, на формування податного кредиту з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Ровеньківська нафтобазат-2004» та ТОВ «Текора-груп» укладено договір постачання нафтопродуктів №1Р/Н від 01.03.2011, згідно якого ТОВ «Текора-груп» є постачальником товару для ТОВ «Ровеньківська нафтобаза-2004». (а.с.65-72, том 1).

На підтвердження виконання вищезазначеного договору, а саме здійснення операцій з придбання нафтопродуктів позивачем надані рахунки-фактури, накладні (а.с. 31-141, том 1), товарно-транспортні накладні (а.с. 203-250, том 1; А.С.1-28, том 2; а.с.162-210, том 2), подорожні листи (а.с. 211-230, том 2), сертифікати якості продукції (а.с. 231-245, том 2), виписки по рахункам з банку (а.с. 66-72, том 2), реєстри виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 73-139, том 2) податкові накладні виписані ТОВ «Текора-груп» (а.с.142-202, том 1). Розрахунки проведені між господарюючими суб'єктами у повному обсязі, у безготівковій формі.

В матеріалах справи знаходяться документи, що підтверджують кінцеву реалізацію нафтопродуктів, придбаних у ТОВ «Текора-груп», а саме: договори на продаж нафтопродуктів (а.с. 41-259, том5; а.с. 1-223, том 6), видаткові накладні та довіреності на отримання товару (а.с. 74- 250, том 7, том 8, том 9), податкові накладні, виписані ТОВ «Ровеньківська нафтобаза-2004» (а.с. 64-250, том 3; том 4; а.с. 1-40, том 5), накладні на внутрішнє переміщення товару (а.с. 224-250, том 6; а.с. 1-73, том 7).

Колегія суддів зазначає, що за матеріалами справи не вбачається, що на час здійснення господарських операцій, укладання договору, його виконання, контрагент позивача ТОВ «Текора - груп» не був зареєстровані в ЄДР, як юридична особа, не перебував на обліку як платник податку на додану вартість. Колегія суддів звертає увагу, що придбаний товар у контрагента відповідав дійсній меті та господарській операції Позивача.

Надані позивачем та досліджені судом первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції відповідно до матеріалів справи, не знайдено невідповідності наявних первинних документів приписам ст.ст. 3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне підтвердження записів у бухгалтерському обліку.

Проведеною перевіркою податкового органу встановлені обставини складання відповідних податкових та видаткових накладних на поставлені контрагентом товари, та не встановлено обставин невідповідності цих накладних поставленим товарам.

Крім того, правильність заповнення податкових накладних та форма податкових накладних відповідачем не заперечується та не викликає у суду будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання. Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідачем не доведено та не встановлено.

Як вбачається за матеріалами справи, спірні господарські відносини з контрагентом спричинили зміну майнового стану позивача, тобто є реальними, спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача, у договорах наявна господарська мета.

При цьому представниками сторін у судовому засіданні не заперечувались обставин фактичного використання продукції, придбаної позивачем.

Колегія суддів звертає увагу, що перелік обов'язків платника податків, визначений ст.16 Податкового кодексу України, і не передбачено обов'язку перевірки законності і правомірності діяльності контрагентів.

Що стосується доводів відповідача стосовно нікчемності правочинів між Позивачем та ТОВ «Текора-груп», суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про їх безпідставність.

Відповідно до частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, тому податковий орган з порушенням наведеної норми послався на статті 203, 215 ЦК України та безпідставно дійшов до висновку про нікчемність виконаних угод, недійсність яких не встановлена законом та не доведена в судовому порядку. Стаття 207 Господарського кодексу України містить норми, відповідно до яких недійсність господарського зобов'язання повинно доводитися в судовому порядку, а нікчемними визнаються не угоди, а умови господарського зобов'язання, які самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушують права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб, а не держави при визначенні бази оподаткування.

З огляду на зазначене, податковий орган привласнив собі неналежні повноваження з приводу оцінки та висновків щодо протиправності угоди, замість того, щоб зробити перевірку документів за взаємовідносинами позивача з певним контрагентом.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

З урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Відповідачем не доведено перед судом та не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували, що позивач діяв без належної обачності й обережності, і йому могло бути відомо про порушення, які можливо допущенні його контрагентами щодо його фіктивності. Не під час здійснення перевірки, не під час розгляду справи в суді відповідачем не надано беззаперечних доказів, як то обвинувального вироку, постанови (як то про звільнення від кримінальної відповідальності, закриття з не реабіліатуючих обставин) якими б були доведені та встановлені відповідні обставини справи, правові наслідки щодо діяльності контрагента ТОВ «Текора-груп», що нерозривно пов'язується з Позивачем в межах спірних правовідносин.

В даному випадку, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції щодо не прийняття до уваги посилання представника відповідача на постанову про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1, головного бухгалтера ТОВ «Ровеньківська нафтобаза-2004» за ознаками складу злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України (а.с. 52-53, том 3), оскільки згідно до ч.4 ст.72 КАС України тільки вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, та лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів звертає увагу, що при прийнятті рішення, ДПІ повинно з'ясувати усі необхідні обставини, на підставі яких приймається рішення. Рішення суб'єкту владних повноважень повинно бути обґрунтованим.

Доводи апелянта, щодо не виконання судом приписів листа ВАС України, є недоречним. Предметом перегляду в межах даної справи, є правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення Відповідача. В даному випадку не проводиться перевірка діяльності ТОВ «Текора-груп». Для здійснення перевірки щодо правомірності здійснення господарської діяльності цього підприємства, законності формування, сплати податкових зобов'язань, у податкового органу є достатньо компетенції та засобів. Суд позбавлений можливості здійснювати таку перевірку самостійно. В даному випадку суд розглядає не справу про визнання господарських відносин (договору) між Позивачем та ТОВ «Текора-груп» нікчемним, або в межах кримінальної справи щодо вчинення будь-якого злочину з боку посадових осіб цих підприємствах, а саме законність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

Перекладання свого обов'язку щодо доказування обставин справи, що стосується встановлення факту правопорушення позивача, та як правило на обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення на суд, який за думкою відповідача повинен доводити правомірність прийнятого податковим органом рішення, є некоректним.

Саме ДПІ повинно приймати рішення на підставі усіх встановлених обставинах справи, яким суд надає оцінку та такому рішенню, суд не може перебирати на себе функцію виконання обов'язків податкового органу. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи. Не в апеляційних скаргах, не під час розгляду справи в суді, стороною відповідача не вказано, яких саме доказів не хватає для правомірності визначення податкового кредиту з боку позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що здійснюючи свою владні повноваження відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосував до позивача штрафні санкції на підставі абз.2 пункту 123.1 статі 123 Податкового кодексу України. Як зазначено в акті перевірки, тобто порушення податкового законодавства - завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 2974155 грн. відбулося у квітні 2011 року по червень 2011 року.

При визначені штрафної санкції, податковий орган діяв також в супереч, пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, яким встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку, при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень, доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій, розмір яких визначений також в порушення вимог податкового законодавства, тобто податкове - повідомлення рішення є протиправним.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем неправомірно.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянтів не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Держаної податкової інспекції у м.Ровеньки Луганської області Державної податкової служби та Прокуратури Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/3412/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09 липня 2012 року. Ухвала у повному обсязі виготовлена 11 липня 2012 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Т.П. Бадахова

А.В. Гайдар