Ухвала суду № 25184748, 09.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2012 року справа №2а/0570/7509/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Бадахова Т.П., Гайдар А.В.

при секретарі судового засідання: Марциновський А.К.

за участю представників:

від позивача: Усенко О.І.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної республіки Крим Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/7509/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк - отель «Марат» до Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної республіки Крим Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 14 березня 2011 року №0000511701, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк - отель «Марат» (позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної республіки Крим (відповідач, ДПІ м.Ялта) про скасування податкового повідомлення - рішення від 14.03.2011 року №0000511701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 58062,60 грн., з яких основний платіж 35044,88 грн. штрафні (фінансові) санкції у сумі 23017,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі акту перевірки відповідача прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.03.2011 року №0000511701 про збільшення позивачем грошових зобов'язань сплати податку з доході фізичних осіб на загальну суму 58062,60рн.

Відносно нарахування, утримання і сплати податку з доходів ОСОБА_3 в сумі 1500грн., позивач зазначає що не має права порушуючи Закон нараховувати, утримувати і сплачувати до бюджету податок з доході найнятих працівників. Пояснення ОСОБА_3 не є документом первинного бухгалтерського та податкового обліку. Це пояснення може служити підставою для проведення фактичної перевірки з питань дотримання законодавства про працю, але не є документом на підставі якого робиться донарахування податку, тим більше, що твердження ОСОБА_3 не знайшли під час перевірки підтвердження.

Відносно відсутності підстав (документів) для застосування податкової соціальної пільги по донарахованому платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати, в наслідок чого було занижено податок з доходу найнятих робітників в січні 2011 року в сумі 1036,71 грн., позивач зазначає, що підставою для цього висновку було те, що в поясненні головного бухгалтеру вказано, що заяви про застосування пільги платників податку не надані перевіряючим, у зв'язку з відсутністю форми такої заяви. На підставі цього пояснення відповідач зробив висновок, що на підприємстві взагалі відсутні заяви найнятих робітників про застосування податкової соціальної пільги. Цей висновок не вірний, оскільки головним бухгалтером дано пояснення, що відсутні заяви нової форми. Нормативні акти що регулюють оподаткування доходів фізичних осіб, не передбачають того, щоб з 01.01.11, у зв'язку з набуттям чинності ПК України, найняті робітники наново подавали працедавцеві заяви про застосування податкової пільги.

Відносно не нарахування, неутримання і не сплати до бюджету податку з доходу, який встановлює позитивну різницю між рівнем мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, та фактично нарахованою сумою заробітної плати найнятим працівникам позивача в сумі 29188,96 грн., позивач зазначає, що висновок помилковий, відповідачем не прийнято до уваги, що за перевіряє мий період, згідно штатним відомостям про видачу заробітної плати розміри окладів, встановлених на підприємстві вище за мінімальний. Об'єм робіт, виконується працівниками, залежить від пори року у зв'язку з чим змінюються розміри ставки (норми праці).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року позовні вимоги задоволені. (а.с.188, 189-194 т.2).

Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення від 14 березня 2011 року №0000511701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 58062,60 грн., з яких основний платіж 35044,88 грн., штрафні фінансові санкції у сумі 23017,72 грн. Вирішене питання про судовий збір.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просили постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю. (а.с.197-199 т.2).

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказують, що в порушення п.8.1.1 п.8.1 ст.8 «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачем не нараховане, не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходу ОСОБА_3 в сумі 1500,0 грн., у т.ч. у квітні 2010 року в сумі 300,0 грн., у травні 2010 в сумі 300,0 грн., у червні 2010 в сумі 300, у липні в сумі 300,0 грн., у серпні 2010 року у сумі 300,0 грн.

Порушення пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України податкова соціальна пільга неправомірно застосовувалась до нарахованих доходів у січні 2011 року, внаслідок чого був занижений податок з доходів найманих працівників за січень 2011 року у сумі 1036,71 грн..В порушення п.п 8.1.1 п. 8.1 ст.8 Закону не нарахований, не утриманий та не сплачений до бюджету податок з доходу, що становить позитивну різницю між рівнем мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством та фактично нарахованою сумою заробітної плати, встановленої законодавством та фактично нарахованою сумою заробітної плати найманим працівникам в сумі 29188,96 грн. В порушення пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України не нарахований не утриманий та не сплачений до бюджету податок з доходу, що становить позитивну різницю між рівнем мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством та фактично нарахованою сумою заробітної плати, встановленої законодавством та фактично нарахованою сумою заробітної плати найманим працівникам в сумі 3319,21 грн.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Зазначив, що висновки про наявність порушення податкового законодавства є безпідставними та необґрунтованими.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча повідомлялись про час та місце розгляду справи. Від сторони відповідача надійшла письмове клопотання про розгляд справи у відсутність їх представника, що дає суду право провести розгляд справи у відсутність представника відповідача, проти чого не заперечували представники позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснювався з урахуванням приписів ст..195 КАС України, в межах апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що ТОВ «Парк - отель «Марат» є юридичною особою відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №663971 (т.2 а.с. 78)

Державною податковою інспекцією у м. Ялта Автономної республіки Крим проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства про працю на підприємстві за період з 01.01.09 р. по 24.02.11 р. За наслідками перевірки було складено акт перевірки від 25.02.11 №273/17-1/34121601. (т.1 а.с. 18-21). В ході перевірки встановлені наступні порушення.

В порушення п.8.1.1 п.8.1 ст.8 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон) позивачем не нараховане, не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходу ОСОБА_3. в сумі 1500,0 грн., у т.ч. у квітні 2010 року в сумі 300,0 грн., у травні 2010 в сумі 300,0 грн., у червні 2010 в сумі 300, у липні в сумі 300,0 грн., у серпні 2010 року у сумі 300,0 грн.

Порушення пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України податкова соціальна пільга неправомірно застосовувалась до нарахованих доходів у січні 2011 року, внаслідок чого був занижений податок з доходів найманих працівників за січень 2011 року у сумі 1036,71 грн..

В порушення п.п 8.1.1 п. 8.1 ст.8 Закону не нарахований, не утриманий та не сплачений до бюджету податок з доходу, що становить позитивну різницю між рівнем мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством та фактично нарахованою сумою заробітної плати, встановленої законодавством та фактично нарахованою сумою заробітної плати найманим працівникам в сумі 29188,96 грн.

В порушення пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України не нарахований не утриманий та не сплачений до бюджету податок з доходу, що становить позитивну різницю між рівнем мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством та фактично нарахованою сумою заробітної плати, встановленої законодавством та фактично нарахованою сумою заробітної плати найманим працівникам в сумі 3319,21 грн.

В акті перевірки вказано, що у межах проведених заходів ГВПМ ДПІ м. Ялта прийнято пояснення від ОСОБА_3, яка мала трудові відносини з позивачем у періоді що перевірявся. Згідно цього пояснення найманий працівник працював у позивача в періоді з квітня по серпень 2010 року із нарахуванням заробітної плати та утриманням податку з доходів фізичних осіб (що підтверджується розрахунковими відомостями із заробітної плати за вказаний період). Також у поясненні вказано, що крім заробітної плати ОСОБА_3 отримувала дохід у розмірі 2000, 0 грн. на місяць «неофіційно», тобто без сплати встановлених законодавством податків та зборів. У розрахункових відомостях із заробітної плати нарахування цього доходу не відображено.

На підставі встановлених актом перевірки порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2011 року №0000511701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 58062,60 грн., з яких основний платіж 35044,88 грн., штрафні фінансові санкції у сумі 23017,72 грн. (т.1 а.с. 27 ).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 прийнята на посаду адміністратора їдальні с 22 квітня 2010 року з оплатою згідно штатного розпису, на неповний робочий день (0,4 ставки), з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу (наказ від 19.04.10 р.№44к (т.1 а.с. 179 ). Звільнена наказом від 17.08.10 №67/1-к (т. 2 а.с. 4).

Згідно п.п.14.1.48 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом;

З урахуванням положень п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.18.1 ст.18, п.162.1 статті 162, п. 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, ТОВ «Парк - отель «Марат» є податковим агентом та має зобов'язання щодо нарахування, утримання та сплати податку за ставкою податку визначеної у розмірі 15 відсотків на доходи фізичних осіб. Позивач прирівняний до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно п.163.1 ст.163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

В статті 164 кодексу передбачено, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Податковий агент, як учасник податкових правовідносин зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. Порядок нарахування та сплати податку деталізовано в п. 168.1 ст. 168 ПК.

На податкового агента покладається обов'язок подавати у встановлені ПК України для податкового кварталу строки податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Цей обов'язок податкового агента продубльовано і в ст.51 Податкового кодексу «Подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам».

Податковий розрахунок складається та подається відповідно до наказу ДПА України від 24 грудня 2010 року №1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку».

В акті перевірки вказано, що згідно розрахункової відомості із заробітної плати за січень 2011 року до нарахованих доходів найманих працівників застосовувалась податкова соціальна пільга. З акту перевірки вбачається, що соціальна пільга позивачем застосовувалась без наявності заяв про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги.

Позивачем до відповідача були направлені заперечення до акту перевірки від 03.03.11 р. №59 у додатку до заперечень надавались 15 засвідчених копій заяв працівників про застосування податкової соціальної пільги (т.1 а.с.32-45 ).

Колегія суддів зазначає, що вказані заяви відповідачем не досліджувались та їм не надана належна оцінка ні під час перевірки, ні під час розгляду заперечень.

Відповідно до ст..169 ПК України з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Пунктом 169.2. статті 169 Кодексу встановлено, що податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги).

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Щодо форми заяви, то до встановлення Державної податкової службою форми заяви, для забезпечення реалізації платниками податків права на податкову соціальну пільгу, заява може подаватися платником податку у довільній формі.

Колегія суддів зазначає, що на час спірних визначених правовідносин не існувало встановленої обов'язкової форми заяви для застосування соціальної пільги. Жодного нормативно-правового документу, що регулює оподаткування доходів фізичних осіб, не передбачає з 01.01.2011 року (у зв'язку з набуттям ПК України), обов'язковість найнятих працівників, які раніше подавали заяви про застосування податкової пільги, знов подавати працедавцеві такі ж заяви.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо інших порушень, колегія суддів зазначає наступне.

В акті зазначено, що згідно розрахункових відомостей із заробітної плати за період з січня 2010 року по січень 2011 року заробітна плата нараховувалась нижче мінімального рівня, встановленого законодавством.

Як встановлено за матеріалами справи, відповідно до штатних розписів на 01.04.10, 01.06.10, 01.10.10, 01.12.10, у позивача були введені посади розмір ставки посадового окладу були встановлені менш одиниці. (т.1 а.с. 173,194, 215,235 т.2 а.с. 9, 18, 37,95, 77). Вказане також підтверджується наказами про прийняття на роботу працівників, де оговорювався розмір ставки, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу (т.1а.с.137-193,196 - 214, 216 - 234, 336-243, т.2 а.с. 5-8, 10-17, 19-36, 37-44, 46-76).

З урахуванням ст.ст.1, 2, 4 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата не може бути менше за мінімальну заробітну плату, але ж законодавством не встановлено обмеження, щодо встановлення тарифної ставки пропорційно обсягу роботи що виконується.

Висновок податкового органу про нарахування ТОВ «Парк-отель «Марат» своїм працівникам заробітної плати менш законодавчо встановленого мінімального рівня є безпідставним. Відповідачем безпідставно не прийнято до уваги, що за період, що перевірявся, згідно штатного розпису та відомостями про видачу заробітної плати розміри окладів, встановлених на підприємстві, вище за мінімальний рівень заробітної плати, встановлений законодавством. Об'єм робіт, що виконується працівниками, залежить від пори року у зв'язку з чим змінюються розміри ставки (норми праці) від 1 до 0,5. Залежно від зміни тривалості робочого часу в добу пропорційно змінюються норми праці найнятих робітників, при цьому пропорційно зменшується сума заробітної плати.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної республіки Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/7509/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 09 липня 2012 року. Ухвала повному обсязі складена 11 липня 2012 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Т.П.Бадахова

А.В. Гайдар