Рішення № 25177994, 10.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/7731-2012 10.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Тайфун»

До Приватного підприємства «Сігма»

Про стягнення 564 727,95 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Сидоренков В.К. -по дов. № 11 від 06.02.2012

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Тайфун» про стягнення з Приватного підприємства «Сігма»329 104,00 грн. основного боргу, 25 551,05 грн. пені, 199 776,00 грн. штрафу, 3 291,04 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 7 005,86 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно угоди № 67 від 19.04.2010 на фізичну охорону.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/7731-2012 та призначено її до розгляду на 26.06.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/7731-2012 від 26.06.2012, в зв'язку з не з'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 14.06.2012, розгляд справи був відкладений на 10.07.2012.

Позивач в судовому засіданні 10.07.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 10.07.2012 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.06.2012 та ухвали від 26.06.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду від 14.06.2012 та від 26.06.2012 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, пров. Жуковського, 15 та на адресу : м. Київ, вул. Либідська, 1, літера А, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 14.06.2012 є юридичною адресою відповідача. Також ухвали було надіслано за адресою, що міститься в угоді : м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 12.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Згідно пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008) примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.07.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

19.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Тайфун» (далі - охорона) та Приватним підприємством «Сігма»(далі - замовник) було укладено угоду № 67 на фізичну охорону (далі - угода).

Відповідно до п. 1.1. угоди замовник передає, а охорона приймає під охорону земельну ділянку для розміщення установки з переробки шлаків, тимчасових побутових та складських приміщень (на при майданчику ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг»в Дзержинському районі м. Кривий Ріг.

Згідно п. 1.3. угоди вид охорони замовника -фізична, згідно дислокації (додаток № 1 до угоди).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов угоди не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони у період липень-жовтень 2011 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 329 104,00 грн. та за несвоєчасне виконання нараховані пеня в розмірі 25 551,05 грн., штраф в розмірі 199 776,00 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 3 291,04 грн. та 3% річних в сумі 7 005,86 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі -це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як свідчать матеріали справи 22.06.2012 відповідач перерахував позивачу за послуги охорони кошти в розмірі 65 000,00 грн. (копія банківської виписки з особового рахунку позивача).

Надані позивачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 65 000,00 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 2.1.1. угоди позивач зобов'язався прийняти під охорону (знімати з охорони) приміщення , будівлі замовника (відповідача), забезпечити у межах наданих повноважень надійну охорону цінностей та схоронність предметів власності замовника, що прийняті під охорону.

Як свідчать матеріали справи згідно акту від 01.05.2010 відповідач здав, а позивач прийняв під своє охоронне забезпечення відокремлений об'єкт за адресою : м. Кривий Ріг, Дзержинський район (при майданчик ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг»).

Відповідно до п. 5.1. угоди вона укладена на невизначений строк, кожній стороні надається право розірвати його з попередженням іншої сторони не пізніше ніж за 30 днів.

Сторонами доказів виявлення небажання продовжувати договірні відносини не подано.

Пунктом 3.1. угоди визначено вартість послуг по охороні в місяць в розмірі 54 900,00 грн.

Додатковою угодою № 2 від 27.12.2010 сторонами внесено зміни до п. 3.1. угоди та встановлено, що вартість послуг по охороні в місяць становить 99 888,00 грн.

Оплата послуг згідно п. 3.2. угоди здійснюється щомісячно за умови передплати 100%, згідно виставленого охороною рахунку, але не пізніше 25 числа попереднього місяця. Підтвердженням виконання робіт є акт виконаних робіт, який підписується до 1 (першого) числа наступного місяця.

В матеріалах справи наявні наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0006136 від 29.07.2011 на суму 99 888,00 грн., № ОУ-0006526 від 31.08.2011 на суму 99 888,00 грн., № ОУ-0006914 від 30.09.2011 на суму 99 888,00 грн. та № ОУ-0007337 від 31.10.2011 на суму 99 888,00 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2.2. угоди відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату наданих позивачем послуг згідно умов цієї угоди.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за угодою вартість наданих послуг охорони у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно неоспореного відповідачем розрахунку станом на день розгляду справи становить 264 104,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов угоди, у визначені строки оплату за надані послуги охорони не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 4.1.3. угоди при невиконанні або несвоєчасному виконанні п. 3.1. цієї угоди відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діє у момент за який нараховується пеня, від суми прострочених зобов'язань.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати та плати за зберігання майна.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов угоди, відповідач зобов'язаний був вносити платежі щомісяця до 25 числа попереднього місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця охорони, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати та плати за зберігання майна відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 4.1.3. угоди, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача загалом становить 25 551,05 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 25 551,05 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4.1.1. угоди в разі несвоєчасної оплати послуг більше одного календарного місяця згідно розділу 3 даної угоди відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі місячної оплати за цією угодою помноженої на два.

Оскільки матеріали справи свідчать, що прострочення оплати послуг охорони більше одного місяця мало місце за кожним платежем, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в загальному розмірі 199 776,00 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача : 99 888,00 грн. х 2).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті передбаченихдоговором платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 3 291,04 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 7 005,86 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції позивачем здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 291,04 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 7 005,86 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Тайфун»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При розподілі судового збору судом прийнято до уваги, що спір частково врегульовано сторонами після порушення провадження у справі.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сігма»(м. Київ, вул. Либідська, 1, літера А, код ЄДРПОУ30179160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Тайфун»(м. Луганськ, вул. Почтовая, 1 Ч, код ЄДРПОУ 31441877) 264 104 (двісті шістдесят чотири тисячі сто одну) грн. 00 коп. основного боргу, 25 551 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 05 коп. пені, 199 776 (сто дев'яносто дев'ять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 00 коп. штрафу, 3 291 (три тисячі двісті дев'яносто одну) грн. 04 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 7 005 (сім тисяч п'ять) грн. 86 коп. -3% річних, 11 294 (одинадцять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 65 000,00 грн. провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 13.07.2012.

СуддяВ.В. Сівакова