Рішення № 25177457, 11.07.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/49/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.12 Справа № 5009/2040/12

за позовом відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Токмацького району електричних мереж (69000, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; 71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Чкалова, 1-а)

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (69000, м. Запоріжжя, вул. Жовтнева, буд. 4)

третя особа у справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: військова частина А1209 (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 2; 70708, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, 201)

про стягнення 8 044,53 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Голубан О.І., довіреність № 209 від 10.08.2011 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Борушок Ю.Т., довіреність № 1 від 18.06.2012 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»в особі Токмацького району електричних мереж звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Військової частини А 1209 суми боргу за договором про постачання електричної енергії № 631 від 20.11.2003 р. в розмірі 8 044,53 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи статей 526, 625 Цивільного кодексу України, Правила користування електричною енергією, затверджені постановою КМУ від 19.07.2000 р., п. 6 Постанови НКРЕ № 790 від 27.07.2000 р. «Про алгоритм перерахування коштів на розподільчі рахунки»та умови укладеного сторонами договору. Вказує, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором та станом на момент подання позову має сплатити 8 044,53 грн., які складаються з: 7 495,61 грн. -заборгованість за спожиту активну електроенергію, 412,74 грн. -пеня, 55,52 грн. -інфляційні втрати та 80,66 грн. -3% річних.

Ухвалою суду від 01.06.2012 року порушено провадження у справі № 5009/2040/12, присвоєно справі номер провадження 18/49/12, судове засідання призначене на 21.06.2012 р.

За клопотанням присутніх у судовому засіданні представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні 21.06.2012 р. наполягав на задоволенні вимог з підстав, що зазначені в позові. Представник військової частини А 1209 у судовому засіданні 21.06.2012 р. проти заявлених позовних вимог заперечував. В обґрунтування заперечень посилався на те, що військова частина А 1209 не несе майнової відповідальності за спожиту електричну енергію, оскільки згідно з умовами угоди про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію № 1 від 27.01.2011 р., саме квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя здійснює розрахунки за спожиту електричну енергію, в тому числі і за договором № 631 від 20.11.2003 р. З урахуванням зазначеного, представник військової частини вважав, що позивачем не вірно зазначено відповідача, внаслідок чого необхідно здійснити заміну первісного відповідача належним - Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя.

Представник позивача проти заміни відповідача у справі не заперечував.

Ухвалою суду від 21.06.2012 р., на підставі ст. 24 ГПК України, здійснено заміну первісного відповідача - військової частини А 1209, належним відповідачем -квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя. Військову частині А 1209 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача. Розгляд справи було відкладено на 11.07.2012 р.

Присутні у судовому засіданні 11.07.2012 р. представники позивача та третьої особи підтримали свої доводи та заперечення.

Відповідач -Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя -письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні відповідач не скористався, про причини неявки представника у судове засідання суду не повідомив, про час, місце та дату судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 21.06.2012 р. про відкладення розгляду справи та призначення судового засідання на 11.07.2012 р. було надіслано на адреси сторін за визначеними у позовній заяві та в правовстановлюючих документах адресами 22.06.2012 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст. 87 ГПК України, і більш ніж за три тижня до дати слухання. Направлена на адресу відповідача ухвала до суду не поверталась. Таким чином, про час та місце слухання даної справи учасники судового процесу були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

В судовому засіданні 11.07.2012 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Запоріжжяобленерго" в особі Токмацького МРЕМ (постачальником електричної енергії, позивачем у справі) та Військовою частиною А3309 (споживачем, правонаступником якого є відповідач у справі) 20.11.2003 р. було укладено Договір на користування електричною енергією № 631 (надалі -Договір), за умовами якого постачальник електричної енергії зобов'язався відпускати споживачу електроенергію, а споживач -оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього, що є невід'ємними його частинами.

Згідно з п. 4.2.1. Договору, за недотримання термінів сплати рахунку або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію п. 7 Додатка № 4 «Порядок розрахунків»та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії п. 7 Додатка № 6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання електроенергії», споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконано зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Пунктом 7 Порядку розрахунків за активну електричну енергію (Додаток № 4 до Договору) сторони узгодили, що споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунку або платіжної вимоги-доручення, здійснити його оплату.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, у спірний період Військовій частині А1209 електроенергія відпускалася у відповідності із встановленими для неї планами споживання.

Споживач же електроенергії за Договором свої зобов'язання виконав не належним чином. Так, на підставі наданих Військовою частиною Актів про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за період: з вересня по грудень 2011 р. та січень 2012 р. ВАТ «Запоріжжяобленерго»в особі Токмацького МРЕМ були виставлені рахунки за спожиту електроенергію на загальну суму 7495,61 грн.

Згідно з двустороньо підписаним та скріпленим печатками підприємств Актом звірки взаємних розрахунків, оригінал якого надано до матеріалів справи, станом на 01.02.2012 р. заборгованість споживача перед постачальником електричної енергії складає 7 495,61 грн.

Оскільки станом на 25.05.2012 р. ані Військова частина А1209 (А3309), ані Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя суму боргу не сплатили, позивач звернувся до господарського суду з відповідною позовною заявою.

Оцінивши представлені докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З 01.01.2006 р. оплата за бюджетною програмою «Утримання, експлуатація, обслуговування казармено-житлового фонду, будівель, споруд та об'єктів, що належать Збройним Силам України»не здійснюється безпосередньо військовими частинами, установами, а також військовими комісаріатами. Зазначені видатки здійснюють за всі військові частини гарнізону відповідні квартирно-експлуатаційні частини (відділення) гарнізонів.

У відповідності до вимог сумісної директиви від 09.12.2005 р. Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/4/1837 та Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 303/18/2050 з 01.02.2006 р. бухгалтерський облік будівель та споруд, закріплених за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, покладається на постачальні органи квартирно-експлуатаційної служби (квартирно-експлуатаційні відділи міст та квартирно-експлуатаційні частини районів).

Як свідчать матеріали справи, 27.01.2011 р. ВАТ «Запоріжжяобленерго»було укладено з Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя угоду № 1 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію (надалі -Угода), в тому числі споживача -в/ч 1209 (А3309).

В пункті 2 цієї Угоди передбачено, що оплата здійснюється платником (КЕВ м.Запоріжжя) щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Енергопостачальної організації в термін до 25 числа наступного за звітним.

Відповідно до п. 5 Угоди, на сторони даної Угоди розповсюджуються умови Договору на користування (постачання) електричною енергією, вказані в п. 1 даної Угоди.

Пунктом 7 Угоди визначено, що Угода укладена на строк до 31.12.2011 року. Угода вважається щорічно продовженою на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Угоди жодною із сторін не буде заявлено про припинення її дії.

Також, з 21.03.2012 р. вступив в дію укладений ВАТ «Запоріжжяобленерго»та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя Договір № 21/03 про закупівлю товарів за державні кошти, предметом якого є закупівля товару -електричної енергію, в тому числі і споживача -ВЧ А1209 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 22.06.2012 р.).

У зв'язку із викладеним, господарським судом Запорізької області було цілком правомірно та обґрунтовано здійснено заміну первісного відповідача належним - Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя.

Отже, на момент звернення із позовом до суду відповідач мав перед позивачем, заборгованість у сумі 7 495,61 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем саме у визначений зобов'язанням термін наданої позивачем електричної енергії на суму 7 495,61 грн., підтверджений доказами та визнаний відповідачем.

Також, суд приймає до уваги, що згідно з підписаним між Постачальним електричної енергії та відповідачем актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2012 р. заборгованість споживача перед позивачем становить 7 495,61 грн.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Оскільки, як вже зазначалося вище, витрати на утримання будинків та споруд, закріплених за військовими частинами Запорізької області, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету через Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя, обов'язок по оплаті спожитою електричної енергії покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за отриману Споживачем електроенергію в сумі 7 495,61 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення оплати вартості отриманої споживачем електроенергії, позивач просить стягнути з відповідача 412,74 грн. пені, суму втрат від інфляції в розмірі 55,62 грн. та 3% річних в сумі 8,71 грн. за період часу 15.10.2011 р. по 30.04.2012 р.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(далі -Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.1 Договору узгоджений порядок та розмір застосування відповідальності за недодержання термінів оплати рахунків за спожиту активну електроенергію.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього сум пені, втрат від інфляції та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Разом з тим, перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов до висновку, що вимоги про їх стягнення підлягають частковому задоволенню, а саме: сума пені складає 359,69 грн., сума інфляційних втрат -46,48 грн., сума 3% річних -70,46 грн. В іншій частині заявлених позивачем вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, в позові слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

При цьому суд зазначає, що при визначенні позивачем розміру штрафних санкцій, ним не було прийнято до уваги п. 5 укладеної між сторонами Угоди, згідно з яким строк виконання зобов'язання по оплаті встановлено до 25 числа, наступного за звітним. Також було порушено п. 6 ст. 232 ГПК України щодо строку нарахування пені та не дотримано Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Отже, з підстав зазначених вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за активну електроенергію підлягають задоволенню частково: в сумі 7 495,61 грн. основного боргу, 359,69 грн. пені, 46,48 грн. інфляційних втрат та 70,46 грн. -3% річних. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за Угодою № 1 від 27.01.2011 р. про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 24, 27, 33, 44, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Токмацького району електричних мереж до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя (69000, м. Запоріжжя, вул. Жовтнева, 4, код ЄДРПОУ 07809992, розрахункові рахунки не відомі) на користь відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Токмацького міського району електричних мереж (69000, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; 71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Чкалова, 1-А, код ЄДРПОУ 00130926; розподільчий рахунок №2603141412 в філії ЗОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 7 495,61 грн. (сім тисяч чотириста дев'яносто п'ять грн. 61 коп.) боргу за спожиту активну електроенергію. Видати наказ.

3. Стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя (69000, м. Запоріжжя, вул. Жовтнева, 4, код ЄДРПОУ 07809992, розрахункові рахунки не відомі) на користь відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Токмацького міського району електричних мереж (69000, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; 71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Чкалова, 1-А, код ЄДРПОУ 00130926; поточний рахунок №260024172 ЗОД АПП «Райффайзенбанк Аваль», МФО 313827) 359,69 грн. (триста п'ятдесят дев'ять грн. 69 коп.) пені, 46,48 грн. (сорок шість грн. 48 коп.) втрат від інфляції; 70,46 (сімдесят грн. 46 коп.) 3% річних та 1595,04 грн. (одну тисячу п'ятсот дев'яносто п'ять грн. 04 коп.) судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позову -відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 13.07.2012 р.