Постанова № 25177012, 13.07.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05.07.12р.

Справа № А17/428-06

За позовом Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (смт Петропавлівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область)

до Межівського міжгосподарського підприємства по енергетиці та електрифікації «Райагропроменерго»,

приватного підприємства «Агропроменергобуд»(смт Межова, Межівський район, Дніпропетровська область),

Осадченської сільської ради (с. Осадче, Петропавлівський район, Дніпропетровська область)

про визнання недійсною угоди

Суддя Татарчук В.О.

Секретар Покулита К.В.

Представники сторін:

від позивача –не з`явився

від відповідача-1 - не з`явився

від відповідача-2 –не з`явився

від відповідача-3 - не з`явився

Суть спору:

Петропавлівська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області звернулася з позовом до Межівського міжгосподарського підприємства по енергетиці та електрифікації «Райагропроменерго», приватного підприємства «Агропроменергобуд»і Осадченської сільської ради про:

- визнання недійсною угоди про виконання будівельно-монтажних робіт, укладену між відповідачем-1 і відповідачем-2;

- зобов’язання ПП «Агропроменергобуд»повернути Осадченській сільській раді все одержане за оскаржуваною угодою, а саме грошові кошти в розмірі 2468,90грн.;

- стягнення з Осадченської сільської ради в доход держави суми грошових коштів в розмірі 2468,90грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- при перевірці відповідача-1 встановлений факт виконання будівельно-монтажних робіт за період з 01.10.2002 по 20.11.2003 без ліцензії;

- відповідно до платіжного доручення №1255 від 18.12.2002 Осадченською сільською радою було сплачено 2468,90грн.;

- відповідні роботи виконувались відповідачем-1 з порушенням ч. 30 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №112/182 від 13.09.2001;

- фактично відповідач-1 отримав ліцензію 20.11.2003;

- спірна угода повинна бути визнана недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР як укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки Межівське міжгосподарське підприємство по енергетиці та електрифікації «Райагропроменерго»мало на меті отримання незаконного прибутку.

Відповідач-1 відзив на позов не надав.

Відповідач-2 заперечує проти позову з посиланням на наступне:

- до органу, що здійснює державну реєстрацію не був наданий передавальний акт для внесення змін до установчих документів ПП «Агропроменергобуд»відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 107 ЦК України;

- запис про правонаступника відпаорвідача-1 до цього часу до Єдиного державного реєстру не внесено.

Відповідач-3 відзив на позов не надав.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2012 по справі № А17/428-06 було здійснено заміну позивача - Петропавлівську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області на процесуального правонаступника –Східно-Дніпровську об’єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Позивач та відповідач-3 та звернулися з клопотаннями про розгляд справи за відсутності їх представників.

Відповідач-2 не забезпечив явку представника.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-2, так як останній був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

В судовому засіданні 05.07.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, суд -

встановив:

В матеріалах справи міститься копія договору від 16.12.2002, укладеного між Межівським «Райагропроенерго»(Виконавець) і Осадченською сільською радою (Замовник).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання з виконання наступних послуг: монтажні роботи на умовах, передбачених цим договором.

Сума договору складає 2468,90грн. (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору оплата здійснюється за фактично надані послуги замовником на підставі форми 2 монтажні роботи або рахунку на виконані послуги –по рахунку № 120.

Також, наведені сторони підписали акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2002 року на суму 2468,90грн.

Межівським міжгосподарським підприємством по енергетиці та електрифікації «Райагропроменерго»було виписано рахунок №120 від 16.12.2002 і податкову накладну на вказану суму.

Платіжним дорученням № 1255 від 18.12.2002 Осадченська сільська рада сплатила на користь Межівського «Райагропроенерго»2468,90грн.

Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині визнання недійсною спірної угоди із застосуванням наслідків недійсності такої угоди з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, позивач просить визнати недійсною угоду про виконання будівельно-монтажних робіт на підставі ст. 49 ЦК УРСР та посилається на наявність у відповідача-1 умислу завідомо суперечного інтересам держави та суспільства з огляду на відсутність у нього ліцензії на виконання будівельно-монтажних робіт.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст.49 Цивільного кодексу України (1540-06) судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

На думку суду відсутність ліцензії може свідчити про невідповідність такого договору вимогам закону (ст. 48 ЦК УРСР), а не є підставою для висновку про те, що угода укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства (ст. 49 ЦК УРСР).

Так, відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»судам відповідно до статті 215 ЦК (435-15) необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Пунктом 17 вказаної постанови визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК ( 435-15 ) є оспорюваним. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

На думку суду факт відсутності у Межівського міжгосподарського підприємства по енергетиці та електрифікації «Райагропроменерго»на час укладення та виконання договору від 16.12.2002 ліцензії на здійснення будівельно-монтажних робіт не є достатньою обставиною для висновку про наявність у вказаного підприємства мети завідомо суперечної інтересам держави та суспільства.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованою вимогу податкової інспекції щодо визнання недійсною спірної угоди на підставі ст. 49 ЦК України, як такої, що укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Навіть якщо погодитись з позицією позивача щодо можливості застосування статті 49 ЦК УРСР, то обставини укладення і виконання відповідачем-1 спірного договору повинні оцінюватись в цілому і така оцінка не дозволяє зробити беззаперечний висновок про наявність умислу завідомо суперечного інтересам держави та суспільства.

Як частиною 1 статті 33 ГПК України, так і частиною 1 статті 71 КАС України встановлений обов’язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Незважаючи на тривалий строк вирішення даного спору позивачем неналежним чином виконувався обов’язок з доведення викладених в позові обставин.

В наданій позивачем частині акту № 173/230/03048869 від 23.12.2005 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Межівським міжгосподарським підприємством по енергетиці та електрифікації «Райагропроменерго»за період з 01.10.2002 по 30.09.2005»наявний лише висновок про те, що підприємством не надано для перевірки ліцензії на право здійснення будівельної діяльності протягом 2002, 2003 р.р. Викладення обставин щодо спірного договору в наявній у справі частині акту відсутнє.

Суд зазначає, що в заключній частині позову взагалі не зазначені реквізити спірного договору, а лише йде мова про необхідність визнання недійсною угоди про виконання будівельно-монтажних робіт. Не викладені реквізити спірного договору і в мотивувальній частині позову. Представник позивача жодного разу не з’явився в судові засідання.

Також, позивачем не спростовано твердження відповідача-2 про те, що передавальний акт не був наданий державному реєстратору і з урахуванням п.п. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»запис про правонаступника відповідача-1 до Єдиного державного реєстру не внесено.

Підставою для відмови в задоволенні вимог щодо застосування наслідків визнання угоди недійсною є також наступне.

Частиною 1 статті 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними і стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи, що спірний договір був укладений та виконаний протягом 2002р., закінчився строк для застосування наслідків визнання угоди недійсною, як адміністративно-господарських санкцій.

Провадження у справі щодо Межівського міжгосподарського підприємства по енергетиці та електрифікації «Райагропроменерго»підлягає закриттю згідно з п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України з урахуванням того, що вказане підприємство є припиненим (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.09.2011).

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 157, ст.ст. 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Відмовити в позові Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (правонаступником якої є Східно-Дніпровська об’єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби) в частині визнання недійсною угоди про виконання будівельно-монтажних робіт, укладеної між відповідачем-1 і відповідачем-2, зобов’язання ПП «Агропроменергобуд»повернути Осадченській сільській раді все одержане за оскаржуваною угодою, а саме грошові кошти в розмірі 2468,90грн. і стягнення з Осадченської сільської ради в доход держави суму грошових коштів в розмірі 2468,90грн.

Закрити провадження у справі щодо Межівського міжгосподарського підприємства по енергетиці та електрифікації «Райагропроменерго».

Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України.

Суддя В.О.Татарчук

Дата підписання постанови, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України –10.07.2012.