Постанова № 25176184, 10.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р. Справа № 5008/1234/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого Волковикької Н.О Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачівОСОБА_4 дов. від 22.12.2011 р. прокурораГромадський С.О. посв. № 42 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Закарпатський рибокомбінат"на постановувід 10.01.2012 року Львівського апеляційного господарського судуу справі№5008/1234/2011 господарського суду Закарпатської області за позовомЗакарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області доДержавного підприємства "Укрриба"доПриватного акціонерного товариства "Закарпатський рибокомбінат"провизнання правочину недійсним ВСТАНОВИВ:

Закарпатський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області з позовом до Державного підприємства "Укрриба", Приватного акціонерного товариства "Закарпатський рибокомбінат" про визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 31/10 від 01.12.2010 року.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.11.2011 року (суддя Бобрик Г.Й.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

За апеляційною скаргою Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 року (головуючий суддя Бонк Т.Б., судді Желік М.Б., Марко Р.І.) скасоване з прийняттям нового рішення, яким позов задоволено.

Визнано недійсним договір зберігання з правом користування № 31/10 від 01.12.2010 року, укладений між ДП "Укрриба" та ПАТ "Закарпатський рибокомбінат".

Приватне акціонерне товариство "Закарпатський рибокомбінат" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 року, а рішення господарського

Доповідач: Волковицька Н.О.

суду Закарпатської області від 08.11.2011 року залишити без змін.

Скаржник вважає, що апеляційним судом при винесенні оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права.

На думку заявника спірний договір укладений відповідно до діючого законодавства, зміст правочину не суперечить нормам законодавства.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача 1, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даному випадку є визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 31/10 від 01.12.2010 року, укладеним між відповідачами у справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що зміст спірного договору свідчить про його відповідність нормам цивільного законодавства та підстав вважати такий договір удаваним, тобто таким, що приховує договір оренди, немає, оскільки умова про щомісячну плату за користування хоч і не визначена Цивільним кодексом України як обов'язкова для договорів зберігання, проте вказаний кодекс не заперечує права сторін на визначення додаткових умов при укладенні договорів.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов прокурора про визнання недійсним договору зберігання з правом користування виходив із того, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, тому що передача спірного державного майна, а саме -гідротехнічні споруди відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що оспорюваний договір зберігання з правом користування майном є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди. Разом з тим правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є саме Фонд державного майна України, а отже ДП "Укрриба" при укладенні оспорюваного договору було перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна.

Предметом вказаного договору є державне майно - гідротехнічні споруди до спірного договору повинні застосовуватись норми статті 287 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна України", якими передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна -майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 01.12.2010 року Державне підприємство "Укрриба" (замовник) та ПАТ "Закарпатський рибокомбінат" (зберігач) уклали договір зберігання з правом користування № 13/07, відповідно до пункту 1.1 якого замовник передає, а зберігач приймає на зберігання з правом користування, згідно акта приймання-передачі, нерухоме державне майно -гідротехнічні споруди рибницьких ставів (майно), яке обліковується на балансі Державного підприємства "Укрриба" на праві господарського відання згідно додатку № 1 (акт приймання-передачі державного майна, що є невід'ємною частиною договору) та розташоване за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Пістрялово, с. Залуж, с. Форнош та Виноградівський район, м. Виноградово.

Право власності на майно до зберігача не переходить, майно зберігається ним та використовується з метою риборозведення згідно виробничих програм, погоджених з замовником, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать призначенню цього майна (п. 1.3 договору).

Також судами встановлено, що за актом приймання-передачі державного майна, від 01.12.2010 року до договору № 31/10 від 01.12.2010 року, замовник передав, а зберігач прийняв для зберігання з правом користування гідротехнічні споруди рибницьких ставів згідно переліку залишковою вартістю станом на 01.12.2010 року -436516,84 грн. та балансовою вартістю -978721,00 грн.

Згідно пункту 2.3 договору № 31/10, за користування майном зберігач зобов'язаний щомісячно вносити плату у розмірі, визначеному протоколом узгодження ціни (додаток № 2, що є невід'ємною частиною даного договору), яка становить 1170,00 грн., в тому числі ПДВ, яку зберігач повинен вносити до 15 числа місяця, наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за кожен наступний місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Підставою для перерахування є чинний договір.

Відповідно до пункту 4.1 договору, замовник зобов'язаний за зберігання переданого згідно акта приймання-передачі майна, щомісячно оплачувати зберігачу 10,00 грн. з врахуванням щомісячного індексу інфляції.

Судом встановлено, що Державне підприємство "Укрриба" засноване на державній власності і підпорядковане Державному департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України.

Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 року № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд", гідротехнічні споруди рибницьких ставів передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України та здійснено приймання-передача майна на баланс Державного підприємства "Укрриба".

Згідно плану приватизації та вищезазначеного спільного наказу Фонду державного майна та Міністерства аграрної політики України, гідротехнічні споруди, які є предметом спірного договору, були передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України та в подальшому -на баланс Державного підприємства "Укрриба".

Згідно частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно приписів статті 944 Цивільного кодексу України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

З огляду на те, що як встановлено судами попередніх інстанцій, передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, адже правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України, тому Державне підприємство "Укрриба" при укладенні спірного договору перевищило свою компетенцію, як балансоутримувача майна.

Крім того, колегія суддів також погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що оспорюваний договір зберігання з правом користування майном є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди. Разом з тим правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є саме Фонд державного майна України, а отже ДП "Укрриба" при укладенні оспорюваного договору було перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна.

Частиною 1 статті 235 Цивільного кодексу України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Приписами статті 287 Господарського кодексу України та статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна -майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Пунктом 4 "Тимчасового положення про Фонд державного майна України", затв. Постановою Верховної Ради України № 2558-ХП від 07.07.1992 року чинним на момент укладення договору до основних завдань Фонду було віднесено здійснення повноважень орендодавця майна державних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 року у справі № 5008/1234/2011 господарського суду Закарпатської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Закарпатський рибокомбінат" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач