Постанова № 25173552, 09.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2012 р. Справа № 5004/80/11(4/49-42)

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Капацин Н.В. -головуючого, Бернацької Ж.О. -доповідача, Кривди Д.С.,

розглянувши касаційну скаргу Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2012у справі№5004/80/11за позовомПриватної фірми "Скорпіон-Сервіс"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_9простягнення 28140,96 грн.,

за участю представників сторін: від позивача: Коренз В.А., Мамченко І.О.(довіреність №186 від 12.10.2011) від відповідача: ОСОБА_7, ОСОБА_8 (довіреність б/н від 18.04.12)

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 02.07.2012 №03.10-05/285, у зв'язку з виходом з відпустки судді Капацин Н.В., відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 № 12 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 14.05.2012 № 26-р сформована колегія суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Бернацька Ж.О. - доповідач і Кривда Д.С. для розгляду касаційних скарг:

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2012 у справі № 8/5005/15086/2011;

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2012 у справі № 5006/18/13/2012;

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 у справі № 5004/80/11,-

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма "Скорпіон-сервіс" у квітні 2010 року звернулась до господарського суду Волинської області з позовною заявою до приватного підприємця ОСОБА_9 про стягнення неустойки за прострочення зобов'язання зі звільнення орендованого приміщення в розмірі 28140,00 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 29.06.2010 (суддя Слободян П.Р.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Кордюк Г.Т. (головуючий), Давид Л.Л., Мурська Х.В.) у справі № 4/49-42 позов Приватної фірми "Скорпіон-сервіс" до підприємця ОСОБА_9 задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 28140,00 грн. неустойки, 281,40 грн. витрат з оплати державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та 2814,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2010 (колегія суддів у складі: Коваленко С.С. (головуючий), Бернацька Ж.О. (доповідач), Плюшко І.А.) рішення господарського суду Волинської області від 29.06.2010 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 у справі № 4/49-42 скасовані, а справа № 4/49-42 передана на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Рішенням господарського суду Волинської області від 29.02.2012 у справі № 5004/80/11 (суддя Гончар М.М.) позов задоволено, стягнуто з підприємця ОСОБА_9 на користь Приватної фірми "Скорпіон - сервіс" 28140,00 грн. неустойки з підстав правомірності та обґрунтованості позовної вимоги, 281,40 грн. витрат з оплати державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, 2814,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 у справі № 5004/80/11 (колегія суддів у складі: Грязнов В.В. (головуючий), Савченко Г.І., Мельник О.В. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.

Приватна фірма "Скорпіон-Сервіс" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2012, а рішення господарського суду Волинської області від 29.02.2012 у справі № 5004/80/11 залишити без змін.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального права та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанції встановлено, що між Приватною фірмою "Скорпіон-сервіс" та підприємцем ОСОБА_9 01.06.2008 укладена угода про надання в користування торгових площ.

Згідно з пунктом 1.1 угоди, приватна фірма "Скорпіон-сервіс" надає, а підприємець приймає в платне користування торгову площу 17,5 м2 та додаткову торгову площу 0,7 м2 на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ "Скорпіон-сервіс" між вул. Кравчука та вул. Карпенка-Карого, місце НОМЕР_2 у м. Луцьку, для встановлення тимчасової споруди і здійснення торговельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового або продовольчого товару.

Пунктом 2.1 угоди передбачено, що сплата ринкового збору проводиться щомісячно в готівковій формі в касу ринку, за 5 (п'ять) днів до початку місяця торгівлі у розмірі 6,50 грн. (за кожний день торгівлі), визначеного Луцькою міською радою.

Пунктом 2.2. угоди встановлено, що підприємець сплачує адміністрації плату за користування торговою площею, яка встановлюється в розмірі 67,00 грн. за 1 м2 в місяць.

Відповідно до пункту 2.3. угоди, плата за користування торговою площею проводиться авансовим платежем, щомісячно в готівковій формі в касу ринку до початку місяця торгівлі.

Пунктом 3.16. угоди передбачено, що підприємець зобов'язаний в належному стані передати площі, вказані в пункті 1.1. цієї угоди, адміністрації протягом 2-х днів після припинення дії угоди.

Пунктом 6.1. угоди передбачено, що угода вступає в дію з 01.06.2008 та укладається до 31.12.2008.

Відповідно до пункту 6.2. угоди, кожна зі сторін може відмовитися від угоди про надання в користування торгових площ в будь -який час, письмово попередивши другу сторону за один місяць.

Наказом № 15 від 03.10.2008 "Про відмову від угод надання користування торгових площ" позивач повідомив відповідача про розірвання з 15.11.2008 угоди щодо надання в користування торгових площ на підставі пункту 6.2. шляхом відмови від неї, у зв'язку з виробничою необхідністю, та просив протягом одного місяця вивезти товарно-матеріальні цінності та звільнити торгову площу (а.с.13).

Повторним повідомленням № 164 від 19.11.2008, вручення якого відповідачу підтверджується актом про вручення повідомлення від 20.11.2008, позивач повторно повідомив відповідача про розірвання угоди з 15.11.2008 та надав один календарний місяць з дати вручення цього письмового повторного повідомлення (роз'яснення) для вивезення товарно-матеріальних цінностей та звільнення торгової площі (демонтажу), і вивезення металевої конструкції.

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.01.2010 у справі №6/41-71 за позовом ПФ «Скорпіон-сервіс»до підприємця ОСОБА_9 встановлено факт розірвання угоди, укладеної 01.06.2008 між ПФ «Скорпіон-сервіс»та підприємцем ОСОБА_9

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що переданий відповідачу в користування об'єкт містить індивідуальні ознаки, оскільки ознаками, які індивідуалізують надану відповідачу в користування торгову площу.

За таких обставин, угода про надання в користування торгових площ від 01.06.2008 за своєю правовою природою є договором оренди (найму), оскільки предметом цієї угоди є торгова площа площею 17,5 кв.м. з визначенням її індивідуальних ознак як речі.

Згідно з пунктом 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються, відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з пунктом 6 листа Вищого господарського суду України від 27.02.2012 № 01-06/224/2012 "Про доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", оскільки законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди, зменшення строку нарахування неустойки до шести місяців є безпідставним (постанова Верховного суду України від 26.12.2011 у справі № 5005/2712/2011).

Законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.

Повернення орендованої торгової площі відповідачем не доведено, чим порушено право позивача, що є підставою для стягнення з відповідача неустойки, відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, за період з 29.03.2009 по 29.03.2010 включно, виходячи з орендної плати, встановленої пунктами 1.1., 2.2 угоди в розмірі 1172,50 грн. щомісячно, що підлягає внесенню до початку місяця торгівлі.

Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства за захистом свого цивільного права або інтересу особа може звернутися до суду у строк, визначений статтями 257, 258 Цивільного кодексу України.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність в один рік відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним (постанова Верховного суду України від 20.03.2012 у справі № 40/117).

Таким чином, суд апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернув та неправильно застосував до спірних правовідносин частину 6 статті 232 Господарського кодексу України та пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку, що строк позовної давності позивачем пропущений, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції не взято до уваги положення статті 786 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до вимог про відшкодування збитків, у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.

Оскільки відповідачем не надано доказів повернення торгової площі позивачу, а тому відсутні підстави вважати пропущеним строк позовної давності.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення 28140,00 грн. неустойки.

Відповідно до статті 11128 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Таким чином, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 у справі № 5004/80/11 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Волинської області від 29.02.2012 у справі № 5004/80/11 -залишенню без змін.

Витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи, підлягають стягненню, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 у справі № 5004/80/11 задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 у справі № 5004/80/11 скасувати.

Рішення господарського суду Волинської області від 29.02.2012 у справі № 5004/80/11 залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" (43001, м. Луцьк, вул. Шевченка, 35, ідентифікаційний код 30584471) 804 (вісімсот чотири) гривні 75 (сімдесят п'ять) копійок судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Волинської області.

Головуючий - суддяКапацин Н.В. СуддіБернацька Ж.О. Кривда Д.С.