Рішення № 25166967, 17.07.2012, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 1620/1862/2012

Номер провадження 2/1620/694/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 липня 2012 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Гриб М.В.

при секретарі -Калініченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про стягнення сум процентів по вкладам, пені, втрат від інфляції та 3% річних, -

В С Т А Н О В И В:

22.08.2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовм. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням Замостянського районного суду м.Вінниці від 03.12.2010 року були частково задоволені його позовні вимоги до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»- стягнуто на його користь в рахунок повернення депозитних вкладів по договору від 17 квітня 2006 року за № 20/02-02/19 на вклад "Універсальний" 730480 грн., що еквівалентно 92000 доларів США, а в рахунок повернення депозитних вкладів по договору від 6 липня 2006 року за № 20/02-02/21 на вклад "Універсальний" -170000 грн. Рішення суду набрало законної сили 26 січня 2011 року. Відповідач виконав його лише 7 квітня 2011 року, повернувши депозити у вказаних розмірах. Просив стягнути з відповідача на його користь: по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/19 від 17.04.2006р. -суму процентів у розмірі 41 742,20 доларів США, суму пені у розмірі 32 890,00 доларів США, суму 3% річних від суми боргу у розмірі 5406,57 доларів США; по договору № 20/02-02/21 на вклад Універсальний від 6 липня 2006 року -суму процентів у розмірі 76000,54 грн., суму пені у розмірі 60775,00 грн., суму втрат від інфляції у розмірі 31280,00 грн., суму 3% річних від суми боргу у розмірі 9990,41 грн. Також просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Курбатова Н.О. що діє на підставі довіреності (а.с.53), позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні в зв'язку з його безпідставністю та неправомірністю. У заперечення позову пояснила, що грошові зобов'язання у банку перед ОСОБА_1 до набрання чинності рішенням суду від 03.12.2010 року були відсутні, але банк добровільно виконав рішення суду після надходження відповідної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Крім того, вказувала, що вимога позивача про стягнення з банку відсотків, нарахованих за ставками НБУ за період, коли строк вкладу закінчився, не відповідає вимогам чинного законодавства, зазначала, що суми грошового боргу по вкладам відповідно чинного законодавства індексації не підлягають та просила застосувати до вимог позивача передбачену законодавством позовну давність і повністю відмовити у задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає позов ОСОБА_1 підлягаючим частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 17 квітня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», назва якого згодом змінена на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», було укладено договір № 20/02-02/19 на вклад «Універсальний»на суму 20 000 доларів США терміном на 12 місяців, днем закінчення строку вкладу є 07 квітня 2007 року (Договір-1)(а.с.35) та Договір № 20/02-02/21 від 6 липня 2006 року на вклад «Універсальний»на суму 60 000 грн строком на 12 місяців, днем закінчення строку вкладу є 06 липня 2007 року (Договір-2) (а.с.34). В період з 17 квітня 2006 року по 12 січня 2009 року позивач вносив готівкою на депозитні рахунки 2625071395/19 та 2625139775/21 відповідно на загальну суму 92 000 доларів США та 170000 грн. Банком на виконання взятих на себе зобов»язань по спірних договорах було виплачено ОСОБА_1 відсотки в сумі 1027,40 доларів США та 1331,51 грн, відповідно.

30.03.2009 року позивач повідомив відповідача про свій намір розірвати договори та отримання вкладних коштів, але 20.04.2009 року отримав письмову відмову.

Зазначені факти були встановлені рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 03.12.2010 року, яке набрало законної сили 26.01.2011 року відповідно до ухвали Апеляційного суду Вінницької області (а.с.24-26).

Вказані обставини не підлягають доказуванню, оскільки згідно ст. 61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається із приєднаних до позовної заяви копій прибуткових касових та валютних ордерів (на а.с.36-44), кошти позивачем на поповнення вкладів у банку вносились частинами.

Так вклад по договору-1 в загальній сумі 92000 доларів США вносився позивачем такими частками: 20 000 доларів США - 17.04.2006 року; 30 000 доларів США - 12.05.2006 року; 10 000 доларів США -3.05.2007 року; 22 000 доларів США -10.12.2008 року; 10 000 доларів США -12.01.2009 року, а вклад по договору-2 в загальній сумі 170000 грн ним вносився наступними частками: 60 000 грн - 06.07.2006 року; 03.05.2007 року -40 000 грн; 28.11.2007 року -50 000 грн; 24.12.2008 року -20 000 грн.

Згаданим рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці з відповідача на користь позивача було повністю стягнуто зазначені суми вкладів і виконане воно було 7 квітня 2011 року (а.с.61). Однак свої зобов»язання щодо сплати передбачених договорами відсотків по вкладам відповідач не виконав.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ч. 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз цієї норми закону вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 3.2.3. вищезгаданих договорів (а.с.34-35) вкладник має право по закінченню строку договору отримати всі належні йому суми коштів за договором готівкою або шляхом безготівкового перерахування на рахунки вкладника.

Згідно ч.1 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Виходячи з системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи обставини встановлені рішенням суду від 3 грудня 2010 року, суд, приймаючи до уваги те, що зобов'язання про повернення сум вкладів було виконане відповідачем лише 7 квітня 2011 року (а.с.61, 87), вважає, що саме по цю дату відповідач повинен сплатити позивачу: по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/19 від 17.04.2006 р. - проценти а також пеню в розмірі, передбаченому п.4.1. цього договору; а по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/21 від 06.07.2006р. крім цього, ще і втрати від інфляції.

Визначаючи розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача за період дії договорів, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що розмір відсотків, передбачений п.1.2 кожного із договорів не відповідав розмірам процентної ставки, встановленим на той час рішенням Комітету з управління активами та пасивами АППБ «Аваль», з огляду на що вказані договори в цій частині є нікчемними і не можуть, зазначені в них, розміри процентної ставки взяті за основу для розрахунку відсоткової ставки по договорах. При цьому суд виходить з наступного.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 3 грудня 2010 року (а.с.16-23) повністю відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про визнання договорів № 20/02-02/19, від 17 квітня 2006 року та № 20/02-02/21, від 6 липня 2006 року, недійсними. Вказане рішення суду залишено без змін Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26.01.2011 року (а.с.24-26) та Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.05.2011 року (а.с.27-29). Отже дійсність вказаних договорів в силу ст. 61 ч.3 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.6 ЦК України, мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі , який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов»язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст. 204 ЦПК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зважаючи на те, що відповідач відмовився повністю виконувати взяті на себе зобов»язання, передбачені п.3.3.3 кожного договору в частині повернення відсотків за користування коштами позивача в розмірах, визначених п.1.2 зазначених договорів, суд вважає необхідним стягнути з нього на користь позивача по Договору- 1 за період його дії ( з 17.04.2006 року до 17.04.2007 року) -10956,45 доларів США, а по Договору-2 за період його дії ( з 06.07.2006 року до 06.07.2007 року) -16834,92 грн.

Розрахунок заборгованості відсотків на вклад за період дії договору № 20/02-02/19 від 17 квітня 2006 року:

За 25 днів з 17.04.2006 року по 11.05.2006 року із суми вкладу 20000 $ х25%:365=13,69$ в день х 25 днів = 342,25$;

За 340 днів з 12.05.2006 року по 17.04.2007 року із суми вкладу 50000$х25%:365 днів=34,24$ в деньх340 днів = 11641,60$

З врахуванням виплачених відповідачем процентів в сумі 1027,40 доларів США, сума процентів за строк дії цього договору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 10956,45 доларів США ( 342,25 + 11641,60 -1027,40=10956,45)

Розрахунок заборгованості відсотків на вклад за період дії договору № 20/02-02/21 від 6 липня 2006 року:

За 301 день з 06.07.2006 року по 02.05.2007 року із суми вкладу 60000 грн х 27% : 365днів=44,38 грн в день х 301 днів = 13358,38грн;

За 65 днів з 03.05.2007 року по 06.07.2007 року із суми вкладу 100000грн х 27% : 365днів = 73,97 грн в день х 65 днів = 4808,05 грн

З врахуванням виплачених відповідачем процентів в сумі 1331,51 грн, сума процентів за строк дії цього договору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 16834,92 грн(13358,38+4808,05-1331,51 = 16834,92 грн).

При обчисленні процентів по вкладах після закінчення строку їх дії суд виходить із наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов»язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п.6.2. вказаних договорів, строк їх дії не продовжується.

Згідно п.5.4 договорів № 20/02-02/19 від 17.04.2006 р. про вклад у доларах США та № 20/02-02/21 від 06.07.2006 р. про вклад у гривні (а.с. 34,35), якщо вкладник в день закінчення строку дії цього договору не звернувся за сумою вкладу та відсотками, нарахування відсотків на загальну суму вкладу з цього моменту відбувається за тарифами банку для рахунку «До запитання»( у відповідній валюті), які діють на момент підписання цього договору.

На вклади в іноземній валюті, якщо інше не встановлено у договорі, банк зобов»язаний нарахувати проценти згідно із Класифікатором іноземих валют, затверджених постановою Правління Національного банку України від 04.11.1998 р. ( у ред. від 02.10.2002 р. № 378).

У даному випадку п.5.4 кожного із договорів встановлено порядок нарахування процентів після закінчення строку їх дії, а отже нарахування відсотків на загальну суму вкладів з моменту закінчення строку їх дії повинно відбуватися за тарифами банку для рахунку «До запитання»( у відповідній валюті), які діють на момент підписання цього договору.

Так, станом на 17.04.2006 р. згідно рішення комітету з управління активами та пасивами № КУАП-35/1 від 24.11.2005 р. щодо розміру граничних відсоткових ставок за поточними рахунками фізичних осіб з 05.01.2006 р. граничні відсоткові ставки за користування тимчасово вільними коштами на рахунках фізичних осіб (крім карткових) на вклад «До запитання»встановлені : у національній валюті 1,5% річних, у доларах США- 0,5% річних (а.с.140).

Пунктом 2.4.1 договорів передбачено, що відсотки на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові.

Згідно п. 2.4.3 договорів передбачено, що нарахування банком відсотків за договором здійснюється з урахуванням календарного числа днів у році (вихідних і святкових днів включно).

У 2007, 2009-2011 р.р. 365 днів, у 2008 р. 366 днів.

Розрахунок відсотків за договором № 20/02-02/19 від 17.04.2006 р. по вкладу у доларах з урахуванням дат поповнення вкладу за період з 18.04.2007 р. по 06.04.2011 р. буде наступний:

З 18.04.07р. по 03.05.07 р. 50000 х 0,5% : 365 х 16 = 10,96 долара США;

З 04.05.07р. по 31.12.07 р. 60000 х 0,5% : 365 х 242 = 198,90 доларів США;

З 01.01.08р. по 10.12.08 р. 60000 х 0,5% : 366 х 345 = 282,78 долара США;

З 11.12.08р. по 31.12.08 р. 82000 х 0,5% : 366 х 21 = 23,52 доларів США;

З 01.01.09р. по 12.01.09р. 82000 х 0,5% : 365 х 12 = 13,48 доларів США

З 13.01.09р. по 06.04.11 р. 92000 х 0,5% : 365 х 814 = 1025,86 доларів США.

Всього відсотків після закінчення строку вкладу 1555,50 доларів США.

Розрахунок відсотків за договором № 20/02-02/21 від 06.07.2006 р. по вкладу у гривні з урахуванням дат поповнення вкладу за період з 07.07.2007 р. по 06.04.2011 р. буде наступний:

З 07.07.07р. по 28.11.07р. 100000 х 1,5% : 365 х 145 = 595,89 грн.;

З 29.11.07р. по 31.12.07р. 150000 х 1,5% : 365 х 33 = 203,42 грн.;

З 01.01.08р. по 24.12.08р. 150000 х 1,5% : 366 х 359 = 2206,97грн.;

З 25.12.08р. по 31.12.08р. 170000 х 1,5% : 366 х 7 = 48,77 грн.;

З 01.01.09р. по 06.04.11р. 170000 х 1,5% : 365 х 826 = 5770,68 грн.

Всього відсотків - 8 825,73 грн. за період після закінчення строку вкладу.

Таким чином, загальна сума процентів, що підлягають стягненню з відповідача за договором на вклад Універсальний № 20/02-02/19 від 17.04.2006р. становить: 12511,95 доларів США (із розрахунку: 10956,45+1555,50=12511,95), а за договором на вклад Універсальний № 20/02-02/21 від 06.07.2006р. загальна сума процентів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 25660,65 грн (із розрахунку: 8825,73+16834,92=25660,65)

Відповідно до абз.2 ч.6 ст.1061 ЦК України, у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

При цьому суд вважає, що оскільки розмір процентів за користування грошовими коштами позивача встановлений абзацем 2 ч.1 ст.1061 ЦК України, стягнення ще й 3% річних, що також є платою від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами є безпідставним і у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені 22.08.2011 року. Відповідно до ч.3 ст. 549 пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже у задоволенні цієї вимоги, щодо кожного із договорів за період до 22.08.2010р. слід відмовити.

Сума пені за період з 22.08.2010 р. по 07.04.2011р. складає:

- по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/19 від 17.04.2006р.:

92000 доларів США ? 0,05% ? 228 днів = 10488 доларів США.

- по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/21 від 06.07.2006р.:

170000 грн. ? 0,05% ? 228 днів = 19380,00 грн.

При вирішенні вимоги щодо втрат від інфляції за вкладом у гривні, суд виходить із наступного.

За змістом ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

За період з 21.04.2009 р. по 06.04.2011 р. величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації лише у червні 2009 р. 101,1%, у листопаді 2009 р. 101,1%, у січні 2010 р. 101,8%, у лютому 2010 р. 101,9%, у серпні 2010 р. 101,2%, у вересні 2010 р. 102,9%, у березні 2011 р. 101,4%, що складає у червні 2009 р. - 1718,70 грн. ( 1700 000 грн. х 101,1 : 100), у листопаді 2009 р. 1718,70 грн. ( 170000 х 101,1 : 100), у січні 2010 р. 1730,60 грн. (170000 х 101,8 :100), у лютому 2010 р. 1732,30 грн. (170000 х 101,9 : 100), у серпні 2010 р. 1720,40 грн. (170000 х 101,2 : 100), у вересні 2010 р. 1749,30 (170000 х 102,9 : 100), у березні 2011 р. 1723,80 грн (170000 х 101,4 : 100), а всього 12093,80 грн.

Вказана сума 12093,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як втрати від інфляції за вкладом у гривні.

Посилання відповідача на відсутність у нього зобов»язань перед позивачем за спірними договорами до набрання чинності рішення суду від 03.12.2010 р, яким штучно встановлено чинність договорів, не заслуговує на увагу, оскільки рішенням місцевого суду встановлені фактичні обставини, які не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Рішення місцевого суду набрало чинності і виконане відповідачем. Посилання відповідача в цій частині протирічать засадам цивільного судочинства.

Посилання відповідача в частині спливу позовної давності, перебіг якої почався з моменту отримання відповідачем письмової відмови банку у видачі суми вкладу та нарахування відсотків, тобто з 20.04.2009 р., про необхідність її застосування та відмови у позові також не заслуговує на увагу, виходячи з наступного.

Згідно ч.2,3 ст. 264 ЦПК України позовна давність переривається у разі пред»явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, після отримання відмови 20.04.2009р., що визнається позивачем, він звернувся у травні 2009 р. до Замостянського районного суду м. Вінниці з частиною вимог, на яку він мав право. 26.01.2011 р. рішення Замостянського районного суду набрало законної сили, з даним позовом позивач звернувся у серпні 2011 р., тобто у межах строку позовної давності.

Таким чином з відповідача на користь позивача всього підлягає стягненню по договору від 17.04.2006 року 22999,95 доларів США (із розрахунку: 12511,95$ процентів + 10488$ пені = 22999,95$), що за офіційним курсом Національного банку України станом на 18.07.2012 року еквівалентно 183838,60 грн, а по договору від 06.07.2006 року всього підлягає стягненню 57134,45 грн (із розрахунку: 25660,65 грн процентів + 19380 грн пені + 12093,80 грн компенсації втрат від інфляції = 57134,45 грн).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України в зв'язку з задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати в сумі 3796,10 грн (а.с.1,2,251) .

Керуючись ст. 9 Конституції України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 533, 599, 625, 1060, 1061 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 22999,95 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 17.07.2012 року 183838,60 грн. (сто вісімдесят три тисячі вісімсот тридцять вісім гривень 60 копійок) боргу за договором на вклад Універсальний № 20/02-02/19 від 17 квітня 2006 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 57134,45 грн (п»ятдесят сім тисяч сто тридцять чотири гривні 45 копійок) боргу по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/21 від 6 липня 2006 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 3796,10 грн. (три тисячі сімсот дев»яносто шість грн. 10 коп) у відшкодування понесених судових витрат.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»- відмовити.

В рахунок сум, підлягаючих стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1, зарахувати кошти, перераховані відповідачем на користь позивача по виконавчому листу №2-744/11р. від 10 січня 2012 року і таким чином звернути до виконання це рішення суду в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»на користь ОСОБА_1 в сумі 10956,46 доларів США, (що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 17.07.2012 року 87574 грн 98 коп), а також в частині стягнення 18811,02 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот одинадцять грн. 02 коп).

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області.

Суддя: М. В. Гриб